Пропонується статус спадкоємця, зазначеного в заповіті, до смерті спадкодавця визначати як "формальний". При цьому у випадку визнання заповідача на момент посвідчення заповіту недієздатним як при його житті, так і після смерті відповідний правовий статус "формального спадкоємця" має зумовлювати особисту заінтересованість такого спадкоємця щодо його участі у відповідній цивільній справі. Тобто спадкоємці, зазначені у заповіті, при розгляді цивільної справи про визнання громадянина недієздатним мають певний інтерес в об'єктивності рішення суду та особисту зацікавленість у невизнанні заповідача недієздатним.

На цій підставі, на наш погляд, ці особи можуть ставити питання перед судом про їх вступ у цивільну справу про визнання заповідача недієздатним як заінтересованих осіб, хоча це положення не має законодавчого закріплення, але, безумовно, має позитивно вплинути на об'єктивність подальших судових рішень. Перешкодою для участі таких осіб у цивільній справі може бути таємниця вчинення нотаріальних дій. Так, нотаріусом за ч. 5 ст. 8 Закону України "Про нотаріат" не може розкриватись таємниця заповіту при житті заповідача навіть за зверненням суду. Але в тих випадках, коли заповіт на руках у формальних спадкоємців, він може з дозволу заінтересованої особи розцінюватися судом як доказ заінтересованості таких осіб, які можуть і не належати до родичів заповідача. Крім того, коли справа розглядається при житті заповідача він сам може подати суду заповіт для залучення формальних спадкоємців до участі у справі.

Перехід формальних спадкоємців до статусу потенційних відбувається із настанням передбаченої законом юридичної обставини - у зв'язку зі смертю спадкодавця. Крім того, зі смертю спадкодавця виникає потенційне право у осіб за правом на обов'язкову частку або на отримання спадщини у спадкоємців за законом, якщо відсутній заповіт, а також у відказоодержувачів.