Статтею 1246 ЦК передбачається, що у заповіті, крім заповідального відказу, може мати місце встановлення сервітуту. Автори сприймають встановлення сервітуту у заповіті як певну вигоду на користь однієї чи декількох осіб, що за своєю суттю є подібним до заповідального відказу і тому вигодонабувач за сервітутом може прирівнюватися до відказоодержувача, якому заповідачем передаються речові права.

У статті 1246 ЦК встановлюється можливість вольовим рішенням заповідача встановити сервітут щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб. Але встановлення сервітуту має зумовлюватися потребами і волевиявленням двох сторін, тобто сервітут спрямовано на врегулювання взаємовідносин "власник - інша особа". Говорячи про встановлення сервітуту в заповіті па користь інших осіб, треба мати на увазі, що в такому випадку заповідач при житті може встановити такий сервітут. Тому під "іншими особами" в даній нормі слід мати на увазі насамперед спадкоємців та відказоодержувачів.

Отже, встановлюваний у заповіті сервітут спрямовано на:

- врегулювання взаємовідносин між спадкоємцями і має на меті забезпечити можливість усім спадкоємцям володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, тобто такий сервітут має застерегти виникнення спорів і судових процесів у майбутньому;

надання окремим особам обмеженого права користування майном, що переходить у власність спадкоємців, і таким чином продовжити ті правовідносини,

- які існують у спадкодавця з такими особами. Наприклад, право оітлатного чи безоплатного довічного чи строкового користування землею;

- встановлюючи сервітут у заповіті, спадкодавець може вирішити й проблеми, що стосувалися його правовідносин з власниками сусідніх земельних ділянок тощо.

Важко перелічити всі підстави, які можуть спонукати заповідача до встановлення сервітуту, але в даній нормі слід говорити й про вигодонабу-вача за сервітутом, тобто ту особу, в інтересах якої встановлюється сервітут. Вважаємо, що лише з урахуванням волевиявлення спадкоємців за заповітом або відказоодержувачів встановлений у заповіті сервітут підлягає державній реєстрації і має виконуватися обома сторонами, оскільки і в такому випадку має виявлятися принцип диспозитивності (див. Розділ II).