Нерозуміння змісту довіреності та неуважність деяких посадових осі: щодо довірчих правовідносин можна проілюструвати прикладом із судов:: і нотаріальної практики, коли нотаріусом, а потім суддею було допущен: такі помилки:

- нотаріусом на підставі довіреності, наданої лише одним спадкоємне: було видано свідоцтво про право на спадщину на ім'я двох спадкоємців (не зумовило наступну помилку, але вже суду, оскільки потім у цивільній справі про розподіл спадкового майна права другого спадкоємця у справі не були представлені;

- довіреність надана без права передоручення, а довірена особа доручила власні повноваження іншій особі, тобто фактично навіть не передоручила повноваження щодо представництва спадкоємців, а надала право щодо представлення власних повноважень і судом ці повноваження були прийняті за передоручення;

- було прийнято нелегалізовану довіреність від нотаріуса з Австралії (з якою не існувало договору про правову допомогу та взаємне визнання юридичних документів).

З аналізу наведених помилок можна зробити висновок, як має оформлюватись представництво. Але суттєвою особливістю представництва інтересів спадкоємців має бути те, що загальні (генеральні) довіреності не повинні прийматись нотаріусами на підтвердження передачі повноважень щодо подання заяви про прийняття спадщини. У частині 2 ст. 1269 ЦК передбачається, що заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Але це не означає, що заява про прийняття спадщини не може подаватися нотаріусу через представника. Такий висновок зумовлено положенням ч. 2 ст. 238 ЦК, у якому йдеться, що представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчиненим лише особисто тією особою, яку він представляє. Однак частина 2 ст. 1269 ЦК визначає, що заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто, тобто відсутнє слово "лише". Крім того, слід зазначити, що така заява подається нотаріусу, тому на нотаріальний процес за аналогією можуть п о ш и р ю в а т и ся норми цивільного процесу, зокрема ст. 38 ЦПК, за якою сторона чи третя особа можуть брати участь у цивільній справі особисто або через представника. Враховуючи складність нотаріальної процедури та з метою захисту прав та інтересів суб'єктів спадкових відносин, особиста участь у нотаріальному процесі особи, яка подаватиме заяву нотаріусу про прийняття спадщини, не позбавляє її права мати у цій справі представника (аналогія із ч. 2 ст. 38 ЦПК).

У таких випадках громадянам слід посвідчувати довіреність, у якій обумовлювати право представника на його участь у нотаріальному процесі разом із заявником та наділення його комплексом спеціальних прав, наприклад, щодо процесуального оформлення заяви про прийняття спадщини та її подання, відкликання такої заяви тощо. Якщо аналізувати дану норму далі (ч. 4), то можна дійти висновку, що подання такої заяви здійснюється і через представника. Зокрема, у ч. 4 йдеться про такий вид представництва як законний, щодо подання заяви від імені малолітньої, недієздатної особи її батьками (усиновлювачами), опікуном.

Щодо прийняття спадщини (ст. 1268 ЦК), то у ч. 1 йдеться про те, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину, але не зазначається, що така процесуальна дія здійснюється лише особисто. Тому, на нашу думку, прийняття спадщини може здійснюватися через представника виходячи із загальних норм, які регулюють представництво, а саме: статей 237, 238, 242, 244 ЦК, але волевиявлення довірителя має бути чітко висловлене при переданні повноважень представнику.

Щодо права на відмову від прийняття спадщини, то у ст. 1273 ЦК взагалі нічого не сказано чи може бути вчинено таку відмову через представника на підставі належно оформленої довіреності. Але, аналізуючи цю норму далі, де йдеться про відмову обмежено дієздатної особи (ч. 2), неповнолітньої віком від 14 до 18 років (ч. 3), батьків (усиновлювачів), опікунів від прийняття спадщини, належної малолітній, недієздатній особі (ч. 4), така відмова здійснюється за ч. 2 - за згодою піклувальника і органу опіки та піклування, за ч. З - за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника і органу опіки та піклування, за ч. 4 - лише з дозволу органу опіки та піклування, тобто таку згоду в усіх зазначених випадках дають представники (законне представництво). У разі необхідності у такій довіреності можуть зазначатися інші дії, на вчинення яких уповноважується представник, які стосуються процесу прийняття спадщини, наприклад, вжиття заходів до охорони спадкового майна, відкликання заяви про прийняття спадщини.

На нашу думку, ст. 1269 ЦК має визначати, що сама заява про прийняття спадщини пишеться особисто спадкоємцем. Тобто в цьому випадку власне волевиявлення спадкоємця не може замінюватись волевиявленням його представника. Спадкоємець має особисто висловити свою волю щодо прийняття або відмови від прийняття спадщини і нотаріусу треба подавати належно оформлений відповідний документ про це - заяву, яку й може передати нотаріусу представник, уповноважений на передання такої заяви довіреністю, виданою спадкоємцем. Необхідність видачі такої довіреності може бути обумовлена об'єктивними обставинами, наприклад, спадкоємець проживає за кордоном та не може особисто брати участь у спадковому процесі (див. проект № 90).