Вважається, що спадкоємці не вправі після відкриття спадщини та доведення власного права на отримання спадщини відчужувати його, оскільки воно персоніфіковане, тобто має особистісний характер, а за ст. 576 ЦК застава вимоги, яка має особистий характер, заборонена законом. Відповідно до Закону України "Про заставу" право на спадщину використовувати як предмет застави не можна. До відкриття спадщини право формального спадкоємця на спадщину також не може заставлятися, оскільки воно не тільки не існує в реальності, а може лише передбачатись і тому не може бути предметом цивільно-правових правочинів. Останнє положення випливає з того, що до смерті людина сама розпоряджається своїм майном або в її інтересах це можуть здійснювати інші особи, а також може змінити зміст заповіту або скасувати його. Хоча остаточне вирішення питання щодо можливості вважати право спадкоємця таким, що може бути предметом застави, слід вважати спірним, оскільки прямої заборони щодо цього не існує. Тому за чинним законодавством можна пояснити кредитору можливі негативні наслідки такого предмета застави і в разі його згоди на це, посвідчувати договір застави, але зазначити у ньому, що кредитору відповідні роз'яснення було надано (див. проект № 89).