Необхідно ще раз наголосити, що всі названі вище права та обов'язки реалізу­ються і виконуються батьками спільно. У разі зловживання одним із батьків за­значеними правами або створення їм перешкод для іншого з батьків у реалізації його прав або виконанні обов'язків, той, чиї права порушуються, має право звер­нутися до суду з відповідним позовом (наприклад, про відбирання дитини у разі незаконної зміни одним із батьків місця проживання дитини, про усунення пере­шкод у спілкуванні з дитиною). Аналогічним чином у судовому порядку розв'язується спір про місце проживання дитини, батьки якої живуть окремо.

Згідно зі ст. 49 СК України дружина має право на материнство. Небажання чо­ловіка мати дитину або нездатність його до зачаття дитини може бути причиною розірвання шлюбу. Відповідно до ст. 57 Основ законодавства України про охорону здоров'я, з метою охорони здоров'я жінки їй надається право самій вирішувати питання про материнство. Право на материнство означає, що жінка має право вирішувати питання про кількість дітей і проміжок часу між їх народженням. Вод­ночас, ст. 50 Сімейного кодексу України встановлює, що відмова дружини від на­родження дитини або нездатність її до народження дитини може бути причиною розірвання шлюбу. У цьому виявляється відповідальність вирішення питання про кількість дітей.

Вільний характер реалізації репродуктивних прав полягає в тому, що жінка не може бути примушена до народження дитини або до переривання вагітності, або стерилізації. Відповідно до ст. 50 Основ законодавства України про охорону здо­ров'я, операція штучного переривання вагітності (аборт) може бути проведена за бажанням жінки в акредитованих закладах охорони здоров'я.