Система прав і свобод людини і громадянина, що гарантуються Консти­туцією України, розроблена з урахуванням відповідних міжнародних правових актів: Загальної декларації прав людини (1948), Міжнародного пакту про грома­дянські та політичні права (1966), Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права (1966), Європейської конвенції про права людини і основні свободи (1950), Паризької хартії для нової Європи (1990) та ін. Аналіз статей розділу II Конституції України дозволяє дійти до висновку, що Основний Закон України закріпив основні міжнародно-правові стандарти в галузі прав людини.

Міжнародні стандарти в галузі прав людини — універсальний перелік фундамен­тальних прав людини, без реалізації яких є неможливим нормальне існування і розви­ток людини у сучасному суспільстві.

Універсальні стандарти — стандарти, закріплені у міжнародних договорах, нор­ми яких розповсюджують свою дію на більшість країн світу. Це, перш за все, стан­дарти, закріплені в конвенціях і пактах ООН. З метою забезпечення здійснення міжнародних стандартів прав людини функціонують механізми міжнародного захисту прав людини. Механізм міжнародного захисту прав людини складається з двох рівнів:

I рівень — процедура моніторингу;

II рівень — процедура індивідуальних скарг.

Процедура моніторингу полягає у тому, що спеціально уповноважені міжна­родні органи здійснюють нагляд за реалізацією міжнародних стандартів прав людини в країнах, що зобов'язалися їх дотримуватися. Кожна держава-учасниця певного міжнародного договору з прав людини звітує перед відповідними коміте­тами ООН чи іншими міжнародними організаціями, які здійснюють нагляд за до­триманням положень міжнародних договорів, шляхом представлення доповіді представника держави з зазначенням конкретних фактів дотримання чи недотри­мання норм даного міжнародного договору. Держави звітують кожні 4-5 років (період звітування встановлено договорами). Члени комітетів ставлять питання перед державою, на які вона повинна дати відповіді. Крім того, деякі міжнародні договори передбачають процедуру розслідування.

Процедура подання індивідуальних скарг передбачена чотирма міжнародними договорами ООН у галузі прав людини:

Міжнародний пакт про громадянські та політичні права;

Конвенція про ліквідацію расової дискримінації;

Конвенція проти катувань;

Конвенція з ліквідації всіх форм дискримінації щодо ЗгСІНОК. Індивідуальні скарги подаються до відповідних комітетів ООН:

Комітет з прав людини;

Комітет проти расової дискримінації;

Комітет проти катувань;

Комітет проти дискримінації щодо жінок.

Необхідною умовою подання скарги до міжнародних установ є вичерпання всіх національних засобів захисту (тобто отримання рішення найвищої судової інстанції в державі). Індивідуальні скарги подаються громадянами держави, яка ратифікувала відповідний міжнародний договір, у разі порушення права, закріпленого даним договором.

Регіональні стандарти — стандарти у галузі прав людини, які розповсюджуються на держави, розташовані у межах певного регіону світу (наприклад, Європи, Афри­ки тощо). Одним з найбільш відомих міжнародних органів, що здійснюють захист регіональних стандартів у галузі прав людини, є Європейський суд з прав людини.

Міжнародні стандарти в галузі прав людини можна також поділяти на загальні та спеціальні залежно від того, розповсюджуються вони на всіх людей чи тільки на окремі категорії. Так, стандарти, закріплені в Конвенції ООН з ліквідації всіх форм дискримінації щодо жінок, можна віднести до спеціальних, оскільки вони розповсюджуються тільки на жінок.