В деяких регіонах України до початку діяльності місцевих (окружних) та апе­ляційних адміністративних судів підсудні їм справи будуть вирішуватись у першій та апеляційній інстанціях відповідними місцевими та апеляційними загальними судами за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. Після початку діяльності місцевого (окружного) адміністративного суду адміністративні позови, подані до відповідних місцевих загальних судів у справах, що підсудні місцевому (окружному) адміністративному суду, мають бути передані цими судами до місцевого (окружного) адміністративного суду, якщо проваджен­ня у справі ще не відкрито.

Після початку діяльності апеляційного адміністративного суду апеляційні скарги в адміністративних справах, подані до відповідних апеляційних загальних судів, також передаються цими судами до апеляційного адміністративного суш якщо апеляційне провадження у справі ще не відкрито.

Адміністративні справи, провадження в яких було відкрито місцевими та апеляційними загальними судами до початку діяльності відповідного адміністра­тивного суду, розглядаються і вирішуються цими судами.

До початку діяльності місцевих (окружних) та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Гос­подарського процесуального кодексу України, вирішують у першій та апе­ляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за прави­лами Кодексу адміністративного судочинства України. Касаційний перегляд рішень за такими справами здійснює Вищий адміністративний суд України за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Витрати, пов'язані з судовим розглядом справи

Суб'єкт, який звертається до суду, має пам'ятати, що судовий розгляд справи супроводжується певними витратами, які несуть сторони спору. Ці витрати скла­даються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Особа, яка звертається до адміністративного суду із позовною заявою, повин­на сплатити судовий збір. Кодекс адміністративного судочинства передбачає, шо розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюють­ся законом. На сьогодні такий закон ще не прийнятий. До набрання чинності за­коном, який регулює порядок сплати і розміри судового збору, судовий збір при зверненні до адміністративного суду сплачується у порядку, встановленому зако­нодавством для державного мита (тобто відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21 січня 1993р. № 7-93). У спорах що­до оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень розмір державного мита (судовий збір) становить 0,2 неоподатковуваного мінімум доходів громадян (3 грн 40 коп.). Якщо у позовній заяві містяться майнові вимоги про стягнення грошових коштів, розмір судового збору становить один відсоток від розміру таких вимог, але не більше 1700 грн. Якщо судовий збір сплачено у більшому розмірі, ніж встановлено законом, переплата повертається ухвалою суду за клопотанням особи, яка сплатила судовий збір.

Крім судового збору сторони несуть витрати, пов'язані з розглядом справи. До них належать:

витрати на правову допомогу;

витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду:

витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та про­веденням судових експертиз;

витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

Суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визна­ний строк. Якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами вщповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстро­чено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. У разі звільнен­ня сторони від оплати надання їй правової допомоги витрати на правову допомо­гу здійснюються за рахунок Державного бюджету України. Хоча Кодекс адміністративного судочинства України передбачає, що граничний розмір ком­пенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом, на сьогодні такий розмір встановлено постановою Кабінету Міністрів України «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністратив­них справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» від 27 квітня 2006 р. № 590.

Суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.

Особи, які беруть участь у справі, свідки, експерти, спеціалісти, перекладача можуть оскаржити судове рішення щодо судових витрат, якщо це стосується їхніх інтересів.

Форма і зміст адміністративного позову

Адміністративний позов подається до адміністративного суду у формі письмової позовної заяви особисто позивачем або його представником. Позовна заява може бути надіслана до адміністративного суду поштою.

У позовній заяві зазначаються:

найменування адміністративного суду, до якого подається позовна заява.

ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв’язку, адреса електронної пошти, якщо такі є;

ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі відомі;

зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги;

у разі необхідності — клопотання про звільнення від сплати судового збору; про звільнення від оплати правової допомоги і забезпечення надання правової допомоги, якщо відповідний орган відмовив особі у забезпеченні правової допо­моги; про призначення судової експертизи; про витребування доказів; про вик­лик свідків тощо;

перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

Зміст позовних вимог може полягати у такому:

скасувати або визнати нечинним рішення відповідача-суб'єкта владних по­вноважень повністю чи окремих його положень;

зобов'язати відповідача-суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії;

зобов'язати відповідача-суб'єкта владних повноважень утриматися від вчи­нення певних дій;

стягнути з відповідача-суб'єкта владних повноважень кошти на відшкоду­вання шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю;

виконати зупинену чи невчинену дію;

встановити наявність чи відсутність компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом. До по­зовної заяви потрібно додати її копії та копії всіх документів, що приєднуються до неї, відповідно до кількості відповідачів, документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

Позовна заява підписується позивачем або його представником із зазначен­ням дати її підписання.

Якщо позовна заява подається представником, то у ній зазначаються ім'я представника, його поштова адреса, а також номер засобу зв'язку? адреса елек­тронної пошти, якщо такі є. Одночасно з позовною заявою подається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника.