1.  Об’єктивна сторона злочину полягає у вчиненні активних дій щодо організації і керівництва релігійною групою, діяльність якої здійснюється як проповідування віровчень чи виконання релігійних обрядів і поєднана із заподіянням шкоди здоров’ю (життю) людини чи статевою розпустою.

Визначення «під приводом проповідування віровчень чи виконання релігійних обрядів» слід розуміти дійсне або уявне дотримування групою канонів певного ві­ровчення чи його культової діяльності як підстави своєї протиправної поведінки.

Вживання в диспозиції статті множини щодо віровчень чи обрядів слід розуміти як заборону будь-якого з обрядів будь-якого віровчення, якщо вони (віровчення чи обряд) посягають на охоронювані права й інтереси особи.

Факт легалізації в Україні чи за її межами групи як релігійної громади, іншої ре­лігійної чи громадської організації, партії тощо на склад злочину не впливає.

Під організацією групи розуміється вербування до групи, підшукання коштів для її діяльності, тобто будь-які дії, спрямовані на створення винною особою об’ єднання двох і більше осіб у релігійну організацію.

Керівництво групою є, як правило, одноосібне, інколи - колегіальне управління створеним об’єднанням.

1. Конституція України у ст. 49 проголошує, що кожний має право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування. При цьому зазначається, що в державних і комунальних закладах медична допомога надається безкоштовно, а іс­нуюча система таких закладів не може бути скорочена.

1.  Небезпечність даного злочину полягає в тому, що він посягає на суспільні відносини, які забезпечують громадянам право на охорону здоров’я і медичну до­помогу.
2.  З об’єктивної сторони злочин характеризується незаконною вимогою оплати за надання медичної допомоги в державних чи комунальних закладах охорони здоров’я.
3.  Під медичною допомогою звичайно розуміють лікування, профілактичні заходи, а також різні види медичних послуг, що надаються при захворюваннях, травмах, по­логах тощо.

1.   Частина 1 ст. 185 КК визначає крадіжку як таємне викрадення чужого майна.

З об’єктивної сторони крадіжка належить до злочинів з матеріальним складом. Тому крім діяння (таємного викрадення), обов’язковими її ознаками є позитивна ма­теріальна шкода, спричинена власнику викраденого майна, яка визначається його вартістю, а також причинний зв’язок між цією шкодою і таємним викраденням.

Викрадення виявляється в дії (активній поведінці) і означає незаконне, безоплатне вилучення чужого майна поза волею власника. Таке вилучення обов’язково повинно бути таємним, тобто непомітним: при відсутності власника чи інших осіб або в при­сутності власника чи інших осіб, але за умови, що вони не усвідомлюють факт ви­крадення внаслідок, наприклад, нетверезого стану, малолітства та ін.

Таємним є і викрадення в присутності осіб, які усвідомлюють, що вчинюється крадіжка, але суб’єкт знає, що ці особи не будуть йому перешкоджати: він впевнений в їх мовчазній згоді, невтручанні (наприклад, крадіжка продуктів на м’ясокомбінаті працівником цього підприємства в присутності інших працівників).

1. Розбій є найбільш небезпечним серед злочинів проти власності. Це обумовлено тим, що, крім відносин власності - основного безпосереднього об’єкта, обов’язковим додатковим об’єктом його виступають життя чи здоров’я потерпілого.

1.  З об’єктивної сторони розбій, відповідно до ч. 1 ст. 187 КК, є нападом з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров’я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою спричинення такого насильства. Напад може бути таємним чи відкритим, але обов’язково повинен виявлятися у пси-

1. Привласнення чи розтрата чужого майна, яке було ввірене особі чи пере­бувало в її віданні, -

карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів гро­мадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до чотирьох років, або позбавленням волі на строк до чотирьох років, з по­збавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

1.  Привласнення, розтрата або заволодіння чужим майном шляхом зловжи­вання службовою особою своїм службовим становищем -

карається обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

1.  Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені повтор­но або за попередньою змовою групою осіб, -

караються обмеженням волі на строк від трьох до п’яти років або позбавлен­ням волі на строк від трьох до восьми років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

1. Безпосередній об’єкт цього злочину - відносини власності в галузі викорис­тання майна, що належить власнику, а також відносини, які випливають з різного роду

1. Безпосереднім об’єктом цього злочину є відносини власності і право власнос­ті на майно, що вибуло з фактичного володіння власника (держави, організації, гро­мадянина), а також право держави на одержання знайденого скарбу. Відповідно до ст. 337 ЦК України 2003 р. громадянин, який знайшов чужу річ, зобов’язаний повідо­мити про знахідку власника і повернути річ йому або органу влади, а скарб, який є пам’яткою історії чи культури, здати відповідному державному органу чи органу місцевого самоврядування (ст. 333 ЦК).

1.  Предметом злочину може бути лише майно або скарб, які мають особливу іс­торичну, наукову, художню, культурну цінність, що були знайдені або випадково опинилися у особи.

Майно, яке має історичну цінність, - це предмети та цінності, пов’язані з істо­ричними подіями в житті народів, розвитком суспільства і держави, історією науки і техніки, а також такі, що стосуються життя і діяльності видатних осіб (державних, політичних, суспільних діячів), рідкісні рукописи, предмети і їх фрагменти, отримані в результаті археологічних розкопок, стародавні книги й архіви, що є історичною цінністю, тощо.

Майно, що має наукову цінність, - це предмети (цінності), що містять інформацію (систему знань) про закони природи, суспільства і мислення, а також інформацію з окре-

1. Безпосереднім об’єктом цього злочину є відносини власності з належності матеріальних благ (при знищенні майна) і використання матеріальних благ (при по­шкодженні майна). Додатковим об ’єктом умисного знищення чи пошкодження чужо­го майна, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК, є життя і здоров’я людини.

2. Об’єктивна сторона цього злочину полягає у погрозі знищення чужого май­на шляхом підпалу, вибуху або іншим загальнонебезпечним способом, якщо були

2. Предмет злочину - майно, одержане злочинним шляхом: товари (промислові, побутові товари, продукти харчування), речі, гроші, цінні папери (векселі, акції), які повинні мати матеріальну цінність і товарну, мінову вартість. Таке майно має бути одержане злочинним шляхом, тобто бути результатом вчиненого суспільно небезпеч­ного діяння, що визнається злочином. Винятком є предмети, поводження з якими (придбання, зберігання, збут) утворюють самостійний склад злочину: зброя, бойові припаси, вибухові речовини (ст. 263 КК), радіоактивні матеріали, легкозаймисті та їдкі речовини (ст. 267 КК), наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги чи прекурсори (статті 307, 309, 311 КК) тощо (див. коментар до статей 263, 267, 307, 309, 311 КК та ін.). Стаття 198 КК в цих випадках не підлягає застосуванню.

3. Об’єктивна сторона цього злочину полягає у заздалегідь не обіцяному прид­банні, отриманні, зберіганні чи збуті майна, завідомо одержаного злочинним шляхом.

Придбання майна, одержаного злочинним шляхом, полягає в здобутті такого май­на в будь-яких формах: купівлі, обміні тощо. При цьому особа, яка придбає майно (відшкодувально чи безоплатно), отримує можливість користуватися, володіти і роз­поряджатися цим майном, хоч і не стає його власником у прямому значенні цього слова, оскільки це майно здобуте злочинним шляхом.

1. Об’єктом злочину виступають суспільні відносини у сфері фінансової системи України, а також інших країн у випадку підробки їх валюти. Незаконні дії з марками акцизного збору та голографічними захисними елементами, якими ст. 199 КК допов­нена згідно з Законом України від 18 вересня 2012 р. № 5283-УІ, посягають на сус­пільні відносини, які виникають з приводу виготовлення та використання у господар­ській діяльності спеціальних знаків та елементів, що підтверджують сплату акцизно­го податку, справжність документів і товарів.

1.  Предметом злочину можуть виступати: 1) підроблена національна валюта України у виді банкнот чи металевої монети, іноземна валюта, державні цінні папери, білети державної лотереї; 2) незаконно виготовлені, одержані чи підроблені марки акцизного збору та голографічні захисні елементи.

1. Підробка документів на переказ, платіжних карток чи інших засобів до­ступу до банківських рахунків, електронних грошей, а так само придбання, зберігання, перевезення, пересилання з метою збуту підроблених документів на переказ, платіжних карток або їх використання чи збут, а також неправомірний випуск або використання електронних грошей -

карається штрафом від трьох до п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

1.  Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, -

караються штрафом від п’яти до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів

доходів громадян.

Примітка Під документами на переказ слід розуміти документ в паперо­вому або електронному виді, що використовується банками чи їх клієнтами для передачі доручень або інформації на переказ грошових коштів між суб’єктами переказу грошових коштів (розрахункові документи, документи на переказ го­тівкових коштів, а також ті, що використовуються при проведенні міжбанків- ського переказу та платіжного повідомлення, інші).

(Стаття 200 в редакції законів України № 270-УІ від 15 квітня 2008р., № 4025-УІ від 15 листопада 2011 р. та № 5284-УІ від 18 вересня 2012 р.)

1. Незаконне придбання з метою збуту або зберігання з цією метою, а також збут чи транспортування з метою збуту незаконно виготовлених алкогольних напоїв, тютюнових виробів або інших підакцизних товарів, -

караються штрафом від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних міні­мумів доходів громадян з конфіскацією незаконно виготовленої продукції та обладнання для її виготовлення.

1. Ця стаття включена у КК на виконання міжнародних зобов’язань України, пе­редбачених конвенціями Ради Європи про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, про фінансування тероризму від 8 листопада 1990 р. та від 16 травня 2005 р. Суспільна небезпечність цього злочину значною мірою обумовлена зв’язком злочинних дій із організованою злочинністю, особливо транс-

2. Об’єктом злочину є суспільні відносини з розподілу, перерозподілу та викорис­тання бюджетних коштів, що використовуються для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування.