ДОДАТОК

[31] Незаконне перевезення на повітряному судні вибухових або легкозаймистих речовин може стати причиною вибуху, пожежі, катастрофи та загибелі людей. Крім того, ці речовини можуть бути використані як знаряддя вчинення злочину, зокрема нападу на екіпаж та пасажирів з метою заволодіння транспортним засобом з будь-якою метою, у тому числі і скоєння терористичного акту.
 

[32]  Відповідно до Конституції України кожен має право на житло (ч. 1 ст. 47). ЖК зобов’язує громадян дбайливо ставитися до житла, використовувати жиле при­міщення відповідно до його призначення, додержуватися правил користування жилими приміщеннями (ч. 1 ст. 10).
 

[33] Відповідно до ч. 4 ст. 43 Конституції України кожний працівник «має право на належні, безпечні і здорові умови праці». У частині 1 ст. 6 Закону України № 2694-ХІІ від 14 жовтня 1992 р. «Про охорону праці» (в редакції Закону України від 21 листо­пада 2002 р. № 229-ІУ) сказано, що «умови праці на робочому місці, безпека техно­логічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються праців­ником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства» (ВВРУ. - 2003. - № 2. - Ст. 10).

Охорона праці - це система правових, соціальних-економічних, організаційно- технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров’я і працездатності людини в процесі тру­дової діяльності (див. ст. 1 Закону України «Про охорону праці» в редакції від 21 листопада 2002 р.).
 

[34] Суспільна небезпечність цього злочину полягає в тому, що він посягає на загаль­ноприйняті принципи моральності у сфері поводження з тваринами. Жорстоке пово­дження з тваринами, знущання над ними суперечить сформованим у суспільстві під­валинам гуманного ставлення до тварин і чинному законодавству. Відповідно до ст. 35 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» від 21 лютого 2006 р. № 3447-ІУ та ст. 63 Закону України «Про тваринний світ» від 13 грудня 2001 р. № 2894-ІІІ-ВР (у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України “Про тваринний світ”» від 12 травня 2011 р. № 3325-УІ) особи, винні в порушенні законодав­ства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу, несуть адміністра­тивну, цивільно-правову чи кримінальну відповідальність. У разі наявності складу злочину відповідальність за жорстоке поводження з тваринами настає за ст. 299 КК.
 

[35] Предметом цього злочину є завідомо фальсифіковані лікарські засоби. Про по­няття таких засобів див. коментар до ст. 305 КК. Ознака завідомості означає, що суб’єкт злочину усвідомлює, що вчиняє дії, передбачені ч. 1 ст. 3211, саме із сфальсифікова­ними лікарськими засобами.
 

[36] Умисне порушення встановленого порядку доклінічного вивчення, клініч­них випробувань лікарських засобів, фальсифікація їх результатів, а також по­рушення встановленого порядку державної реєстрації лікарських засобів -

караються позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років з позбавлен­ням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк від одного до трьох років.
 

[37] Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, -

караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років з позбав­ленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк від двох до трьох років.
 

[38]   Місцем вчинення цього злочину є місця (приміщення) для незаконного вживан­ня лікарських та інших засобів, що не є наркотичними, або психотропними чи їх аналогами з метою одурманювання осіб, які їх вживають.

Під місцями для незаконного вживання з метою одурманювання лікарських та інших засобів, що не є наркотичними або психотропними чи їх аналогами, потрібно розуміти будь-які жилі або нежилі приміщення (будинок, квартира, казино, більярдна, лазня, гараж, горище, сарай, склад, підвал, землянка тощо), за умови, що вони визна­чені для використання із зазначеною метою. Як правило, однією з ознак таких місць є їх періодичне чи систематичне відвідування споживачами. Дії, пов’язані з організа­цією або утриманням незаконного вживання одурманюючих засобів, поза певним приміщенням (у лісі, на пляжі), не містять ознак цього злочину. Не є таким місцем і житло сім’ї, члени якої вживають такі засоби.

Одурманюючі речовини - це засоби, що спричиняють одурманюючий ефект і не є наркотичними, психотропними засобами та їх аналогами, а також не є отруйними і сильнодіючими речовинами. До одурманюючих засобів відносять хлороформ, ефір, хлоротил, спиртові екстракти рослин, що містять алкалоїди тропанової групи, барби- турато-алкогольну суміш, суміш димедролу з алкоголем тощо.

Одурманюючими засобами можуть бути лікарські препарати, вживання яких у ве­ликій кількості призводить до одурманювання, речовини промислової та побутової хімії (високотоксичні лаки, фарби, розчинники, аерозолі тощо) або природні речови­ни, виготовлені з отруйних рослин. Ці засоби мають високу токсичність, їх вживання
 

[39] Безпосереднім об’єктом цього злочину виступають суспільні відносини з охо­рони державної таємниці в різних сферах діяльності держави, що можна охарактери­зувати як відносини інформаційної безпеки. При посяганні на цей об’єкт може запо­діюватися шкода військовому, економічному, науковому потенціалу держави. Збері­гання державної таємниці - одна з гарантій незалежності України, її недоторканнос­ті та національної безпеки.
 

[40]  Науково-технічний прогрес неможливий без широкомасштабного впроваджен­ня в управлінську діяльність, у різні сфери науки, техніки і виробництва електронно- обчислювальної техніки і мереж електрозв’ язку. Це вимагає розвитку й удосконален­ня правових засобів регулювання суспільних відносин у сфері інформаційної діяль-
 

[41]  Безпосередній об’єкт - нормальне функціонування електронно-обчислюваль­них машин (комп ’ютерів), автоматизованих систем, комп’ютерних мереж, комп’ютерної інформації та мереж електрозв’ язку.
 

[42] У статті 364 КК вказується на вчинення службового зловживання шляхом викорис­тання для цього службовою особою наданої їй влади або службового становища. Тому ним визнається не будь-яке діяння службової особи, а лише таке, яке обумовлене її служ­бовим становищем і пов ’язане зі здійсненням нею своїх службових (владних) повноважень. При цьому слід ураховувати, що такий зв’язок є не лише там, де службова особа порушує свої безпосередні (прямі) службові обов’язки за місцем роботи (наприклад, віддає неза­конний наказ чи розпорядження підлеглому їй працівнику), а й у випадках, коли особа використовує своє службове становище щодо працівників, які безпосередньо їй не під­леглі (наприклад, дає вказівки, висловлює рекомендації під час здійснення перевірок, проведення ревізій тощо) (РВСУ. - 20І2. - Вип. І (24). - С. 73-82). У той же час склад
 

[43] Об’єктивна сторона зловживання владою або службовим становищем (далі - службове зловживання) характеризується: 1) діянням, яке: а) може бути вчинено шляхом як дії, так і бездіяльності; б) полягає у використанні особою влади чи своїх службових повноважень; в) суперечить інтересам служби; 2) наслідками у вигляді істотної шкоди (ч. 1) або тяжких наслідків (ч. 2); 3) причинним зв’язком між зазна­ченим діянням та його наслідками.
 

[44]  Об’єктивна сторона злочину характеризується: 1) діянням, яке полягає у вчи­ненні дій, що явно виходять за межі наданих повноважень; 2) наслідками у вигляді істотної шкоди охоронюваним законом правам, інтересам окремих громадян, держав­ним чи громадським інтересам, інтересам юридичних осіб; 3) причинним зв’язком між діянням та наслідками (див. загальні положення до цього розділу). Таким чином, за ст. 3651 КК карається злочин із матеріальним складом, який вважається закінченим з моменту настання передбачених законом наслідків. Відсутність таких наслідків може
 

[45] У частинах 1 і 2 ст. 3692 КК передбачена відповідальність за два самостійних склади злочинів, а у ч. 3 - за кваліфікований склад злочину, передбаченого ч. 2 цієї статті. Спільним для них є предмет злочину - неправомірна вигода (див. коментар до ст. 3641 КК). При цьому закон не визначає розмір неправомірної вигоди, пропо­зиція, надання чи одержання якої карається за ст. 3692 КК, і тому це питання вирішу­ється у кожному окремому випадку, виходячи з конкретних обставин справи та з ура­хуванням положень ч. 2 ст. 11 КК.
 

[46] Об’єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 3692 КК, має складну структуру, бо характеризує активну поведінку - дії двох осіб, одна з яких: а) пропонує або б) надає неправомірну вигоду іншій особі за те, щоб остання здійснила вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, а інша: особа-посереднік - в) пропонує надати їй або г) обіцяє (погоджується) за запропо­новану чи надану їй таку вигоду вплинути на прийняття рішення особою, уповнова-
 

[47]  Потерпілим від злочину можуть бути чотири категорії осіб: а) професійний суддя; б) народний засідатель; в) присяжний; г) їх близькі родичі (див. коментар до ст. 377КК).
 

[48]  Відповідно до ч. 5 ст. 124 та п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України одним з основ­них принципів судочинства проголошується обов’язковість судових рішень. Із цього виходить і Закон України «Про судоустрій і статус суддів», у ч. 2 ст. 13 якого закріп­лено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма юридичними та фізичними особами на всій території України. Обов’язковість
 

[49] Об’єктивна сторона злочину характеризується активною поведінкою - діями, які полягають у неправдивому, тобто такому, що не відповідає дійсності, повідомлен­ні про вчинення злочину, яке направляється до суду, прокурора, слідчого або до орга­ну досудового розслідування (СПВСУ 2010. - С. 446-456).

За статтею 383 КК встановлено відповідальність за злочин із формальним складом, який визнається закінченим з моменту надходження неправдивого повідомлення про злочин до зазначених адресатів незалежно від того, чи порушено кримінальне про­вадження і чи притягнуто до відповідальності неправдиво звинувачену особу.