ДОДАТОК
Сторінки матеріалу:
[31] Незаконне перевезення на повітряному судні вибухових або легкозаймистих речовин може стати причиною вибуху, пожежі, катастрофи та загибелі людей. Крім того, ці речовини можуть бути використані як знаряддя вчинення злочину, зокрема нападу на екіпаж та пасажирів з метою заволодіння транспортним засобом з будь-якою метою, у тому числі і скоєння терористичного акту.
[32] Відповідно до Конституції України кожен має право на житло (ч. 1 ст. 47). ЖК зобов’язує громадян дбайливо ставитися до житла, використовувати жиле приміщення відповідно до його призначення, додержуватися правил користування жилими приміщеннями (ч. 1 ст. 10).
[33] Відповідно до ч. 4 ст. 43 Конституції України кожний працівник «має право на належні, безпечні і здорові умови праці». У частині 1 ст. 6 Закону України № 2694-ХІІ від 14 жовтня 1992 р. «Про охорону праці» (в редакції Закону України від 21 листопада 2002 р. № 229-ІУ) сказано, що «умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства» (ВВРУ. - 2003. - № 2. - Ст. 10).
Охорона праці - це система правових, соціальних-економічних, організаційно- технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров’я і працездатності людини в процесі трудової діяльності (див. ст. 1 Закону України «Про охорону праці» в редакції від 21 листопада 2002 р.).
[34] Суспільна небезпечність цього злочину полягає в тому, що він посягає на загальноприйняті принципи моральності у сфері поводження з тваринами. Жорстоке поводження з тваринами, знущання над ними суперечить сформованим у суспільстві підвалинам гуманного ставлення до тварин і чинному законодавству. Відповідно до ст. 35 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» від 21 лютого 2006 р. № 3447-ІУ та ст. 63 Закону України «Про тваринний світ» від 13 грудня 2001 р. № 2894-ІІІ-ВР (у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України “Про тваринний світ”» від 12 травня 2011 р. № 3325-УІ) особи, винні в порушенні законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу, несуть адміністративну, цивільно-правову чи кримінальну відповідальність. У разі наявності складу злочину відповідальність за жорстоке поводження з тваринами настає за ст. 299 КК.
[35] Предметом цього злочину є завідомо фальсифіковані лікарські засоби. Про поняття таких засобів див. коментар до ст. 305 КК. Ознака завідомості означає, що суб’єкт злочину усвідомлює, що вчиняє дії, передбачені ч. 1 ст. 3211, саме із сфальсифікованими лікарськими засобами.
[36] Умисне порушення встановленого порядку доклінічного вивчення, клінічних випробувань лікарських засобів, фальсифікація їх результатів, а також порушення встановленого порядку державної реєстрації лікарських засобів -
караються позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк від одного до трьох років.
[37] Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, -
караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк від двох до трьох років.
[38] Місцем вчинення цього злочину є місця (приміщення) для незаконного вживання лікарських та інших засобів, що не є наркотичними, або психотропними чи їх аналогами з метою одурманювання осіб, які їх вживають.
Під місцями для незаконного вживання з метою одурманювання лікарських та інших засобів, що не є наркотичними або психотропними чи їх аналогами, потрібно розуміти будь-які жилі або нежилі приміщення (будинок, квартира, казино, більярдна, лазня, гараж, горище, сарай, склад, підвал, землянка тощо), за умови, що вони визначені для використання із зазначеною метою. Як правило, однією з ознак таких місць є їх періодичне чи систематичне відвідування споживачами. Дії, пов’язані з організацією або утриманням незаконного вживання одурманюючих засобів, поза певним приміщенням (у лісі, на пляжі), не містять ознак цього злочину. Не є таким місцем і житло сім’ї, члени якої вживають такі засоби.
Одурманюючі речовини - це засоби, що спричиняють одурманюючий ефект і не є наркотичними, психотропними засобами та їх аналогами, а також не є отруйними і сильнодіючими речовинами. До одурманюючих засобів відносять хлороформ, ефір, хлоротил, спиртові екстракти рослин, що містять алкалоїди тропанової групи, барби- турато-алкогольну суміш, суміш димедролу з алкоголем тощо.
Одурманюючими засобами можуть бути лікарські препарати, вживання яких у великій кількості призводить до одурманювання, речовини промислової та побутової хімії (високотоксичні лаки, фарби, розчинники, аерозолі тощо) або природні речовини, виготовлені з отруйних рослин. Ці засоби мають високу токсичність, їх вживання
[39] Безпосереднім об’єктом цього злочину виступають суспільні відносини з охорони державної таємниці в різних сферах діяльності держави, що можна охарактеризувати як відносини інформаційної безпеки. При посяганні на цей об’єкт може заподіюватися шкода військовому, економічному, науковому потенціалу держави. Зберігання державної таємниці - одна з гарантій незалежності України, її недоторканності та національної безпеки.
[40] Науково-технічний прогрес неможливий без широкомасштабного впровадження в управлінську діяльність, у різні сфери науки, техніки і виробництва електронно- обчислювальної техніки і мереж електрозв’ язку. Це вимагає розвитку й удосконалення правових засобів регулювання суспільних відносин у сфері інформаційної діяль-
[41] Безпосередній об’єкт - нормальне функціонування електронно-обчислювальних машин (комп ’ютерів), автоматизованих систем, комп’ютерних мереж, комп’ютерної інформації та мереж електрозв’ язку.
[42] У статті 364 КК вказується на вчинення службового зловживання шляхом використання для цього службовою особою наданої їй влади або службового становища. Тому ним визнається не будь-яке діяння службової особи, а лише таке, яке обумовлене її службовим становищем і пов ’язане зі здійсненням нею своїх службових (владних) повноважень. При цьому слід ураховувати, що такий зв’язок є не лише там, де службова особа порушує свої безпосередні (прямі) службові обов’язки за місцем роботи (наприклад, віддає незаконний наказ чи розпорядження підлеглому їй працівнику), а й у випадках, коли особа використовує своє службове становище щодо працівників, які безпосередньо їй не підлеглі (наприклад, дає вказівки, висловлює рекомендації під час здійснення перевірок, проведення ревізій тощо) (РВСУ. - 20І2. - Вип. І (24). - С. 73-82). У той же час склад
[43] Об’єктивна сторона зловживання владою або службовим становищем (далі - службове зловживання) характеризується: 1) діянням, яке: а) може бути вчинено шляхом як дії, так і бездіяльності; б) полягає у використанні особою влади чи своїх службових повноважень; в) суперечить інтересам служби; 2) наслідками у вигляді істотної шкоди (ч. 1) або тяжких наслідків (ч. 2); 3) причинним зв’язком між зазначеним діянням та його наслідками.
[44] Об’єктивна сторона злочину характеризується: 1) діянням, яке полягає у вчиненні дій, що явно виходять за межі наданих повноважень; 2) наслідками у вигляді істотної шкоди охоронюваним законом правам, інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам, інтересам юридичних осіб; 3) причинним зв’язком між діянням та наслідками (див. загальні положення до цього розділу). Таким чином, за ст. 3651 КК карається злочин із матеріальним складом, який вважається закінченим з моменту настання передбачених законом наслідків. Відсутність таких наслідків може
[45] У частинах 1 і 2 ст. 3692 КК передбачена відповідальність за два самостійних склади злочинів, а у ч. 3 - за кваліфікований склад злочину, передбаченого ч. 2 цієї статті. Спільним для них є предмет злочину - неправомірна вигода (див. коментар до ст. 3641 КК). При цьому закон не визначає розмір неправомірної вигоди, пропозиція, надання чи одержання якої карається за ст. 3692 КК, і тому це питання вирішується у кожному окремому випадку, виходячи з конкретних обставин справи та з урахуванням положень ч. 2 ст. 11 КК.
[46] Об’єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 3692 КК, має складну структуру, бо характеризує активну поведінку - дії двох осіб, одна з яких: а) пропонує або б) надає неправомірну вигоду іншій особі за те, щоб остання здійснила вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, а інша: особа-посереднік - в) пропонує надати їй або г) обіцяє (погоджується) за запропоновану чи надану їй таку вигоду вплинути на прийняття рішення особою, уповнова-
[47] Потерпілим від злочину можуть бути чотири категорії осіб: а) професійний суддя; б) народний засідатель; в) присяжний; г) їх близькі родичі (див. коментар до ст. 377КК).
[48] Відповідно до ч. 5 ст. 124 та п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України одним з основних принципів судочинства проголошується обов’язковість судових рішень. Із цього виходить і Закон України «Про судоустрій і статус суддів», у ч. 2 ст. 13 якого закріплено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма юридичними та фізичними особами на всій території України. Обов’язковість
[49] Об’єктивна сторона злочину характеризується активною поведінкою - діями, які полягають у неправдивому, тобто такому, що не відповідає дійсності, повідомленні про вчинення злочину, яке направляється до суду, прокурора, слідчого або до органу досудового розслідування (СПВСУ 2010. - С. 446-456).
За статтею 383 КК встановлено відповідальність за злочин із формальним складом, який визнається закінченим з моменту надходження неправдивого повідомлення про злочин до зазначених адресатів незалежно від того, чи порушено кримінальне провадження і чи притягнуто до відповідальності неправдиво звинувачену особу.