2. Статтею 271 охороняється безпека праці від порушень, що вчиняються на ви­робництві. Основним безпосереднім об’єктом злочину, передбаченого цією статтею, є суспільні відносини, що забезпечують безпеку праці. Згідно зі стандартами безпека праці - це «стан умов праці, за якого вплив на працівника небезпечних і шкідливих виробничих чинників усунуто, або вплив шкідливих виробничих чинників не пере­вищує гранично допустимих значень» (п. 4.14 ДСТУ2293-99. Охорона праці. Терміни та визначення основних понять. Затверджені 26 березня 1999р. - К. : Держстандарт України, 1999. - С. 4).

1.   Небезпека порушень, передбачених ст. 275 КК, полягає в тому, що вони можуть спричинити під час використання продукції небезпечні для її споживача наслідки: вибух, пожежу, техногенну аварію, руйнацію будівель і споруд, що супроводжуються нещасними випадками, знищенням майна. Нормативно-правові акти про охорону праці, що містять спеціальні вимоги до виробничих будівель, споруд, устаткування, технологічних процесів, які вводяться в експлуатацію, повинні додержуватися на ви­робництві. «Проектування виробничих об’єктів, розроблення нових технологій, засо­бів виробництва, засобів колективного та індивідуального захисту працюючих повин­ні провадитися з урахуванням вимог щодо охорони праці. Не допускається будівни­цтво, реконструкція, технічне переоснащення тощо виробничих об’єктів, інженерних інфраструктур об’єктів соціально-культурного призначення, виготовлення і впрова­дження нових для даного підприємства технологій і зазначених засобів без попередньої експертизи робочого проекту або робочої документації на їх відповідність норматив­но-правовим актам з охорони праці...» (ч. 2 ст. 21 Закону України «Про охорону

1. В умовах інтенсивного розвитку транспорту зростає потужність та швидкість руху транспортних засобів, що має важливе значення для розвитку суспільства. По­рушення різних правил у процесі експлуатації транспортних засобів, неякісний ремонт та обслуговування технічних систем транспорту може викликати аварії та катастрофи, в яких гинуть люди, матеріальні цінності. Серед різних заходів, спрямованих на змен­шення небезпечних наслідків, які можуть настати в процесі руху транспортних засо­бів, важливе значення мають кримінально-правові.

2. Залізничний транспорт включає всю систему залізниць відомчого підпорядку­вання, а також під’їзні колії, які обслуговують великі підприємства, шахти, рудники. Сюди також належить метрополітен.

3. Водний транспорт можна розподілити на морський та річковий незалежно від відомчого підпорядкування та форми власності. До нього належать пасажирські, на­уково-дослідні, риболовні, технічні, допоміжні, рятувальні, спортивні та інші судна, за винятком різного роду маломірних суден (моторні або парусні човни, байдарки, шлюпки і т. ін.).

4. До повітряного транспорту належать літальні апарати (літаки, вертольоти, дирижаблі, планери і т. ін.), які підтримуються в атмосфері завдяки взаємодії з пові­трям. Літальні апарати можуть бути в розпорядженні відповідних державних органів цивільної авіації, а також інших державних, кооперативних, громадських організацій

2. Предметом злочину є будь-які хребетні тварини, птахи та інші живі істоти, які мають кістковий хребет, головний та спинний мозок, кровоносну та нервову системи,

1. Предметом злочину є насіння або рослини снотворного маку в кількості від ста до п’ятисот чи конопель від десяти до п’ятдесяти рослин. Посів або вирощування інших рослин, які містять наркотичні речовини, не утворить складу цього злочину.

Мак снотворний чи опійний - це різні сорти маку, які містять алкалоїди опіуму (морфін, кодеїн, тебаїн тощо). Поширеним є виготовлення макової соломки. Це зі­брані будь-яким способом стебла і коробочки будь-якого сорту снотворного маку (за винятком власне макового насіння) у цілому вигляді або подрібнені аж до порошко­подібного вигляду. Нерідко з макової соломки різними способами (наприклад, шляхом

1. Незаконне введення будь-яким способом наркотичних засобів, психотроп­них речовин або їх аналогів в організм іншої особи проти її волі -

карається позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.

2. Ті самі дії, якщо вони призвели до наркотичної залежності потерпілого або вчинені повторно або особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 306-312 та 314-318 цього Кодексу, або вчинені щодо двох чи більше осіб,

1. Предметом цього злочину є наркотичні засоби (їх визначення див. у п. 1 комен­таря до ст. 305 КК).

2. Об’єктивна сторона злочину характеризується діями, які полягають у публіч­ному або груповому незаконному вживанні наркотичних засобів у місцях, що призна-

1. Предметом цього злочину виступають документи, на підставі яких відповідні органи відпускають наркотичні засоби та психотропні речовини або прекурсори за­кладам системи охорони здоров’я чи окремим громадянам (тобто це документи, які безпосередньо засвідчують таке право, наприклад, рецепт, ліцензія, доручення, на­кладна тощо). Стосовно інших документів, які опосередковано можуть надати право

1. Незаконна видача рецепта на право придбання наркотичних засобів або психотропних речовин з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах -

карається штрафом до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів гро­мадян або громадськими роботами на строк від ста шістдесяти до двохсот со­рока годин, або арештом на строк від трьох до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

2. Та сама дія, вчинена повторно, -

карається позбавленням волі на строк від двох до п’яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

(Стаття 319 у редакції законів України № 270-УІ від 15 квітня 2008р. та № 3826-УІ від 6 жовтня 2011 р.)

2. Об’єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 3211 КК, полягає у неза­конному: 1) виготовленні або 2) придбанні, або 3) перевезенні, або 4) пересиланні, або 5) зберіганні з метою збуту або 6) збуті завідомо фальсифікованих лікарських засобів.

Вказані дії за своїм змістом є тотожними діям, передбаченим ст. 307 КК. Деталь­ніше про їх визначення див. коментар до ст. 307 КК.

Об’єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 2 ст. 3211 КК, полягає у вчинен­ні дій, відповідальність за які встановлена у ч. 1 цієї статті, якщо такі дії вчиняються: 1) повторно або 2) за попередньою змовою групою осіб, або 3) у великих роз-

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спри­чинили смерть потерпілого або інші тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від восьми до десяти років з позбав­ленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк від двох до трьох років.

(Кодекс доповнено статтею 3212 згідно із Законом України № 5065-УІ від 5 лип­ня 2012 р.)

2. Предметом цього злочину є відомості, що становлять державну таємницю, ви­черпний перелік, яких передбачений у Законі України «Про державну таємницю» в редакції від 21 вересня 1999 р. (ВВРУ. - 1999. - № 49. - Ст. 428).

У статті 1 цього Закону державна таємниця визначається як вид таємної інфор­мації, що охоплює відомості у сфері науки й техніки, оборони, економіки, державної безпеки й охорони правопорядку, розголошення яких може заподіяти шкоди націо­нальній безпеці України, і які визнані в порядку, встановленому у цьому законі, дер­жавною таємницею, що підлягає охороні державою. Так, наприклад, відповідно до ст. 8 цього Закону державну таємницю у сфері оборони становлять відомості про стратегічні й оперативні плани; у сфері науки - про наукові, науково-дослідні, до­слідно-конструкторські й проектні роботи, на базі яких можуть бути створені про-

1.   Притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності слідчим, прокурором чи іншою уповноваженою на те законом особою -

карається обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.

1. Статті 28 і 62 Конституція України проголошують, що ніхто не може бути під­даний катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню, а обвинувачення у злочині не може ґрунтуватися на до­казах, одержаних незаконним шляхом. Цим конституційним приписам кореспондує ст. 11 КПК. Порушення цих вимог карається за ст. 373 КК, яка є спеціальною нормою відносно ст. 365 КК.

1.  Потерпілим від злочину може бути: підозрюваний (ч. 1 ст. 42 КПК), потерпілий (ст. 55 КПК), свідок (ст. 65 КПК) та експерт (ст. 69 КПК), тобто особи, які відповідно до закону можуть бути допитані у кримінальному провадженні під час дізнання (п. 4

ч.  1 ст. 3 КПК) чи досудового слідства (п. 6 ч. 1 ст. 3 КПК). Не може бути потерпілим від цього злочину обвинувачений, бо згідно з ч. 2 ст. 42 КПК ним визнається лише така особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбачено­му ст. 291 КПК. Інші особи, що беруть участь у кримінальному провадженні, зокрема, спеціаліст, перекладач, захисник, понятий, цивільний відповідач та цивільний позивач також не можуть бути потерпілими від цього злочину, оскільки закон не передбачає можливості їх допиту під час дізнання або досудового слідства. Незаконний вплив на вказаних осіб із боку особи, яка провадить досудове розслідування, може містити

1. Конституція України (ст. 59, ч. 2 ст. 63, п. 6 ст. 129) проголошує право кожної людини на правову допомогу, на захист від обвинувачення і називає одним із най­важливіших принципів правосуддя забезпечення права підозрюваного, обвинуваче­ного та підсудного на такий захист. Цим конституційним приписам кореспондує ст. 10 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а також ст. 20 КПК, у ч. 2 якої за­кріплено обов’ язок слідчого, прокурора, слідчого судді і суду забезпечити право пі­дозрюваного, обвинуваченого (підсудного) на кваліфіковану правову допомогу з боку обраного ним або призначеного захисника. Порушення цього права тягне за собою відповідальність за ст. 374 КК.

1.  Потерпілим від злочину може бути: а) підозрюваний (ч. 1 ст. 42 КПК); б) об­винувачений/підсудний (ч. 2 ст. 42 КПК), тобто особа, яка має право на захист, яке згідно з ч. 1 ст. 20 КПК полягає у наданні їй можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допо­могою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права, передбачені КПК. Слід зазначити, що хоча в ч. 1 ст. 374 КК серед потерпілих осіб називаються тільки підозрюваний, обвинувачений і підсудний, але у ч. 1 ст. 20 КПК серед осіб, які мають

1. Потерпілими від злочину можуть бути чотири категорії осіб: а) професійний суддя; б) народний засідатель; в) присяжний; г) їхні близькі родичі (див. коментар до ст. 377КК), а його предметом - майно (рухоме чи нерухоме), що належить за правом власності потерпілому (речі, гроші, цінні папери та інші майнові цінності).

2. Об’єктивна сторона злочину за ч. 1 ст. 378 КК передбачає знищення або по­шкодження майна (див. коментар до ст. 194 КК) у зв’язку з діяльністю потерпілого щодо здійснення правосуддя (див. коментар до ст. 377 КК). Отже, за ч. 1 ст. 378 КК карається злочин із матеріальним складом, який визнається закінченим з моменту настання цих наслідків, що повинні перебувати у причинному зв’язку із вчиненим діянням.