3. Предметом є бюджетні кошти, до яких згідно з п. 1 примітки до ст. 210 КК на­лежать кошти, що включаються до державного бюджету і місцевих бюджетів неза­лежно від джерела їх формування.

2. Об’єктивну сторону злочину характеризують: а) дії, що призвели до стійкої фінансової неспроможності суб’єкта господарської діяльності; б) перший наслідок - стійка фінансова неспроможність цього суб’єкта господарської діяльності; в) другий (похідний від першого) наслідок - велика матеріальна шкода державі чи кредитору;

г) причинний зв’язок між діями та наслідками.

2. Предметом злочину виступають документи, які подаються для реєстрації ви­пуску цінних паперів.

1. Об’єктом злочину є суспільні відносини, що забезпечують випуск на ринок України безпечної продукції, захист прав споживачів.

2. Предметом злочину є інсайдерська інформація. Згідно з ч. 1 ст. 44 зазначеного Закону це неоприлюднена інформація про емітента, його цінні папери та похідні (де- ривативи), що перебувають в обігу на фондовій біржі, або правочини щодо них, у разі якщо оприлюднення такої інформації може істотно вплинути на вартість цінних па­перів та похідних (деривативів), та яка підлягає оприлюдненню відповідно до вимог, встановлених цим Законом.

При практичному встановленні видів інсайдерської інформації необхідно керувати­ся безпосередньо положеннями Закону України від 23 лютого 2006 р. Зокрема, згідно з ч. 1 ст. 39 цього Закону емітенти цінних паперів зобов’язані розкривати інформацію відповідно до вимог, в обсязі та строки, встановлені цим Законом та нормативно-право­вими актами НКЦПФР (ДКЦПФР). До видів інформації, яка підлягає розкриттю, на­лежать регулярна (річна та квартальна) інформація про фінансово-господарську діяль­ність емітента (ст. 40) й особлива інформація про емітента (ст. 41). До останньої належать відомості про: 1) прийняття рішення про розміщення цінних паперів на суму, що пере­вищує 25 відсотків статутного капіталу; 2) прийняття рішення про викуп власних акцій,

2. Відносини в цій сфері регулюються: Конституцією України; ЗК від 25 жовтня 2001 р. (ВВРУ. - 2002. - № 3-4. - Ст. 27); Водним кодексом України (ВВРУ. - 1995. - № 24. - Ст. 189); законами України «Про основи національної безпеки України» (ВВРУ. - 2003. - № 39. - Ст. 351); «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 р. (ВВРУ. - 1991. - № 41. - Ст. 546); «Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки» (ВВРУ. - 2000. - № 47. - Ст. 405); «Порядком користування землями водного фонду», затвердженим постановою КМУ від 13 травня 1996 р. № 502; «Порядком видачі дозволів на проведення робіт на землях водного фонду», затвердженим Постановою КМУ від 12 липня 2005 р. № 557.

3. Об’єктом злочину є суспільні відносини, що забезпечують належний стан довкілля.

4. Предметом даного злочину є ґрунтовий (поверхневий) шар земель водного фонду в особливо великих розмірах. Під особливо великим розміром у цій статті розуміється обсяг поверхневого (ґрунтового) шару земель, який становить більше ніж десять кубічних метрів.

1. Суспільна небезпечність злочину полягає у порушенні встановлених правил охорони та використання надр, якщо це створює небезпеку для життя, здоров’я людей чи довкілля.

Розуміння надр як основного сировинного джерела матеріального виробництва не виключає визнання за ними в кінцевому підсумку екологічних пріоритетів. Злочинно на них впливаючи, особа своїми діями призводить до негативної зміни екологічної обстановки. Так, нераціональне використання надр може вплинути саме на надра та корисні копалини в них, на суміжні природні об’ єкти - води, землі, ліси, на здоров’ я людини та її майно.

2. Відносини з охорони атмосферного повітря регулюються Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 р. № 1264 (ВВРУ. - 1991. - № 41. - Ст. 546); Законом України «Про охорону атмосферного по­вітря» від 16 жовтня 1992 р. № 2707 (ВВРУ. - 1992. - № 50. - Ст. 678); Законом України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24 лютого 1994 р. № 4004 (ВВРУ. - 1994. - № 27. - Ст. 218); Постановою КМУ «Про затвердження Порядку ведення державного обліку в галузі охорони атмосферного повітря» від 13 грудня 2001 р. № 1655; Постановою КМУ «Про затвердження Поряд-

1. Заздалегідь не обіцяне сприяння учасникам злочинних організацій та укриття їх злочинної діяльності шляхом надання приміщень, сховищ, транспорт­них засобів, інформації, документів, технічних пристроїв, грошей, цінних паперів, а також заздалегідь не обіцяне здійснення інших дій по створенню умов, які сприяють їх злочинній діяльності, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років.

1. Особлива суспільна небезпечність бандитизму полягає в тому, що банди вчи­нюють вбивства, зґвалтування, насильницьке заволодіння майном, транспортними

1. Цей злочин утворює умови для вчинення терористичних актів, а також для інших терористичних злочинів.

1. З об’єктивної сторони фінансування тероризму виражається у його фінансо­вому або матеріальному забезпеченні, тобто наданні фінансів, коштів, матеріальних засобів тощо.

2. Формами вчинення злочину є фінансове або матеріальне забезпечення:

4)       окремого терориста (див. коментар до ст. 258 КК) ;

3.        терористичної групи (організації) (див. коментар до ст. 258 КК);

4.        організації, підготовки або вчинення терористичного акту (див. коментар до ст. 258 КК);

6.       втягнення у вчинення терористичного акту (див. коментар до ст. 2581 КК);

7.       публічних закликів до вчинення терористичного акту (див. коментар до ст. 2582 КК) ;

8.       сприяння вчиненню терористичного акту (див. коментар до ст. 2584 КК);

9.       створення терористичної групи (організації) (див. коментар до ст. 2583 КК).

2. Предметом цього злочину є ядерний вибуховий пристрій чи пристрій, що роз­сіює радіоактивний матеріал або випромінює радіацію і може через свої властивості спричинити загибель людей, шкоду здоров’ ю людей, майнову шкоду у великому роз­мірі або значне забруднення довкілля.

3. Поняття вибухового пристрою та радіоактивного матеріалу дано при аналізі відповідно злочинів, передбачених статтями 262 та 261 КК.

4. Під пристроєм, що розсіює радіоактивний матеріал або випромінює радіацію, слід розуміти такий виготовлений виріб, який здатний розсіювати радіоактивний матеріал або випромінювати радіацію і може через свої властивості спричинити за­гибель людей, шкоду здоров’ю людей, майнову шкоду у великому розмірі або значне забруднення довкілля.

5. Об’єктивна сторона злочину виражається у незаконному виготовленні пред­мета цього злочину.

Поняття незаконного виготовлення предмета злочину дано при аналізі злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК.

6. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Мотив і мета злочину можуть бути різними.

2. Предметом злочину є радіоактивні матеріали, їх поняття дане при аналізі зло­чину, передбаченого ст. 261 КК.

3. Об’єктивна сторона злочину полягає у погрозі вчинити викрадання радіоак­тивних матеріалів для примушення фізичної або юридичної особи, міжнародної ор­ганізації або держави вчинити будь-яку дію або утриматися від неї, якщо були під­стави побоюватися здійснення цієї погрози.

4. Об’єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 2 ст. 266 КК, полягає у погрозі використати радіоактивні матеріали для спричинення загибелі людей або інших тяж­ких наслідків, якщо були підстави побоюватися здійснення цієї погрози. Погроза має бути справжньою та реальною і адресуватися суб’єктам, зазначеним у ч. 1 ст. 266 КК.

5. Злочин вважається закінченим, якщо стане відомо про погрозу, тобто з того моменту, коли та або інша особа сприйняла погрозу.

Про поняття погрози див. коментар до ст. 258 КК, а про поняття «підстави побо­юватися здійснення цієї погрози» див. коментар до ч. 1 ст. 129 КК.

6. Суб’єктивна сторона цих злочинів характеризується прямим умислом. Обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони злочинів є спеціальна мета, а саме: при­мусити фізичну або юридичну особу, міжнародну організацію або державу вчинити

1. Порушення правил поводження з вибуховими, легкозаймистими та їдкими ре­човинами або радіоактивними матеріалами можуть потягнути за собою вихід цих небезпечних предметів з-під контролю, застосування в злочинних цілях, спричинення вибухів, пожеж, підпалів, опромінення, зараження місцевості тощо.

2. Предметом злочину є вибухові речовини і радіоактивні матеріали, їх поняття дане при аналізі злочинів, передбачених статтями 261 і 262 КК.

3. Об’єктивна сторона злочину полягає у порушенні правил безпечного пово­дження з вибуховими речовинами або радіоактивними матеріалами: правил зберіган­ня, використання, обліку, перевезення цих предметів або інших правил поводження з ними, а також у незаконному пересиланні цих речовин чи матеріалів поштою або вантажем, якщо це порушення створило небезпеку загибелі людей або настання інших тяжких наслідків.

4. Порушення правил поводження з вибуховими речовинами або радіоактивними матеріалами може бути вчинене як шляхом дії, так і бездіяльності.

2. Предметом злочину є вибухові і легкозаймисті речовини. Поняття вибухових та легкозаймистих речовин дане відповідно при аналізі злочинів, передбачених ст. 262 та ч. 2 ст. 267 КК.

3. Об’єктивна сторона полягає у незаконному перевезенні на повітряному судні зазначених речовин.

4. Перевезення цих речовин означає їх транспортування, доставку повітряним судном. Поняття повітряного судна дане у ч. 2 ст. 15 ПК.

5. Незаконним вважається перевезення на повітряному судні цих речовин без від­повідного дозволу (ст. 63 ПК) або перевезення таких вибухових або легкозаймистих речовин, які не підлягають транспортуванню на повітряних суднах (ст. 75 ПК).

1. За десять років (1991-2001) у країні сталося 481,3 тисячі пожеж, від яких за­гинуло майже 20 тисяч людей, полум’ям знищено 99,2 тисячі будівель та 11,9 тисячі одиниць автотехніки, і це без урахування пожеж та їх наслідків у шахтах, метрополі­тенах, лісах, на рухомих транспортних засобах (автомобільному, залізничному, річко­вому, морському, повітряному, трубопровідному) і на об’єктах МО, МНС, СБУ, Держ- комкордону, Департаменту з питань виконання покарань. Пожежі є серйозним тягарем для економіки держави, матеріальні збитки від них становлять понад 0,3 відсотка валового національного продукту (абз. 1 п. 1 Концепції Програми забезпечення по­жежної безпеки, схваленої Постановою КМУ від 2 лютого 2002 р. № 112). Щорічно на території України виникає більш як 60 тисяч пожеж, при цьому гине майже 4 ти-