Справа Л. відзначається також особливим ноу-хау, яке в інших справах не зустрічається. Свідків, які були очевидцями подій, що сталися, заарештували та застосували до них особливі тактичні прийоми, для одержання "потрібних" показів. Підставою для арешту було те, що вони, мовляв, кажуть неправду. Ось як описує ці прийоми свідок К: "Покази які я давав раніше, я давав без захисників і із застосуванням морального і фізичного впливу. Мене тримали в прокуратурі дві доби безвиїзно, мені говорили щоб я сказав що стрілявЛ, однак я цього не бачив, а тому і не сказав. Я не спав, не їв, незнайомі люди надівали мені на голову поліетиленові пакети, я двічі втрачав свідомість, я 48-м годин знаходився в наручниках. Зайшли троє, які сказали, що якщо я не скажу що стріляв Л., що в нього була зброя то буде погано. Мене пристебнули наручниками, руки за спину, двоє тримали а один одягав на голову (пакет). Пакет тримали так поки я не втрачав свідомість. Так було двічі. Я рушниці насправді не бачив. Заяву про бажання давати покази без захисників я написав під диктовку слідчого Д. бо хотів ще пожити. Я б підписав би і заяву що я убив Кеннеді. Три співробітника які мене катували сказали що потрібно сказати що стрілявЛ" так нада і що я бачив рушницю в машині. Все робилось щоб скомпрометувати Л.Прокуратурою було проведено перевірку цих пояснень. Визнали, що це вигадка К. Чи могло бути інакше, якщо такі покази були потрібні слідству?

У процесі розслідування справи Л. просив про очні ставки (спільний допит віч-на- віч) з свідками, оскільки у захисту були підозри, що такі покази сфабриковані. Ці свідки, перебували у місцях позбавлення волі, були засуджені по інших злочинах та начебто спілкувались з арештованими очевидцями подій. Це так звані "покази з чужих слів". За принципом: бабка на базарі таке сказала...У проведенні очних ставок було відмовлено.

За допомогою показів "з чужих слів" можна довести що завгодно. Тому ст. 68 Кримінально-процесуального кодексу вказує, що не можуть бути доказами дані, повідомлені свідком, джерело яких невідоме. Якщо покази свідка базується на повідомленнях інших осіб, то ці особи повинні бути також допитані. Суд обґрунтував свій вирок показами свідків з місць позбавлення волі, навіть не допитавши ні їх, ні тих осіб, на яких вони, начебто, у своїх показах посилались... Обмежились оголошенням протоколів допитів... Чи потрібні тут коментарі... Розумному досить.

У процесі розслідування з'явився з повинною свідок П., який заявив, що це він випадково поранив незнайомого чоловіка. Реакція на П. з його слів була образна: Звідки ти тут на нашу голову взявся?. П. арештували і засудили за дачу завідомо неправдивих показів. У судовому засіданні П. повторив свої покази та звернувся до судді приблизно з такими словами: Я визнав, що випадково поранив О. Суд мені не повірив, і стверджує, що я такого не вчиняв. Тоді чому Ви тримаєте мене під арештом, якщо я не винуватий. Відпустіть мене. Не відпустили.

У справі про вбивство за ч. 2 ст. 115 КК, наявність захисника обов'язкова. Однак частина допитів проводилась без захисника, або ж не всі залучені до справи захисники повідомлялись про слідчу дію. Л. під страхом тортур змусили погодитись на допит без захисників та подати про це заяву, що підтверджується також протоколом додаткового допиту обвинуваченого від 08.04.2010. При цьому не враховано, що в силу вимог ст. 45 КПК навіть відмова від захисника і згода на допит без захисників не дає слідчому права проводити допит без захисника. У цьому випадку запрошується інший захисник, або ж він призначається слідчим.

Суд визнав, що О. був поранений пострілом з рушниці "Бенеллі". У справі проведено більше десятка експертиз. Відповідно до експертизи № 570 від 02.03.2010 зазначено: На представленій деформованій картечині вилученій 17.06.2009 у О. відсутні будь які ознаки які б свідчили про проходження даної картечини по каналу ствола рушниці Бенеллі М. Супер 90 № 497414", тобто тої рушниці, яка була видана П. і яка знаходилась в його користуванні останні шість років. Суд у своєму вироку нічим не спростував висновок цієї експертизи і не пояснив, чому не бере його до уваги. Це теж один з прийомів, за допомогою яких уникають виправдання підсудного.

Ст. 75 КПК передбачає, що висновок експерта не є обов'язковим, але незгода з ним, щонайменше, має бути мотивована у вироку.

Та і питання експертам у справі ставились так, щоб на них неможливо було відповісти. Ось експертиза № 272, надані дві гільзи від патрона ТТ, патрон від ТТ, гільзи від автомата, два патрони від ТТ, і висновок, - "вирішити чи належать сліди рук О. немає можливості, так як на дослідження не представлена дактилокарта О.".

Експертиза № 269 - "Чи є на пістолеті ТТ сліди пальців, висновок, - "Вирішити чи це сліди О. неможливо так як на дослідження не надана його дактилокарта ".

Експертиза № 225 від 14.10.2009 - відповісти на запитання неможливо так як на дослідження не представлені дві гільзи по яким слідчий ставить питання.

Виникає запитання: для чого призначались експертизи, якщо експертам не були надані для дослідження зразки відбитків пальців, або гільзи, щодо яких ставиться запитання? Це вже знущання і над судом, який змусили проковтнути цю гірку пілюлю неповаги, через що довелося робити висновки у вироку на таких з дозволу сказати експертизах.

Після затримання О. 16.06.2009 року з кишені його куртки були вилучені боєприпаси до пістолету ТТ. Пізніше його куртка таємничим чином зникла. Висновком експерта № 522, встановлено, що на пістолеті ТТ вилученому 17.06.2009 при огляді місця події, виявлений антиген "Н", який притаманний людині з групою крові Ар. Група крові О. саме і була Ар. Про цю експертизу суд взагалі умовчав в ухваленому вироку, хоча вона була досліджена в ході судового слідства. При обшуку в домоволодінні де проживав Олійник В. А. вилучено коробку з під патронів саме до пістолету ТТ. А суд робить висновок, що у О. пістолета ТТ не було, що пістолет підкинули. В записці, яка була вилучена після затримання О. 16.06.2009, він власноручно зазначає про наявність у нього пістолету марки саме ТТ. Перелік таких недоречностей у багатотомній справі можна перераховувати і далі.

Ще один з прийомів, які використав суд - неправдивий виклад пояснень свідків та інших осіб у судовому засіданні. А також замовчування вже з'ясованих обставин. Так суд залишив поза увагою конкретний час виклику міліції (виклик був двічі в 19.44 та 19.50), що підтверджується не тільки показами основного свідка сторони обвинувачення К., а й роздруківкою телефонних дзвінків, які зафіксовані на архіваторі чергової частини РВ УМВС, що спростовувало версію обвинувачення та суду. І зрозуміла річ, якщо злочинець має намір вбити людину, то він не викликає міліцію, щоб його тут же прийшли і арештували.

Використав суд і відверті вигадки та домисли, які взагалі ніким не були встановлені і навіть не досліджувались. Так, у судовому рішенні зазначено:

o Через брак набоїв Л. був позбавлений можливості продовжи ти здійснювати постріли в потерпілого, а тому продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел на вбивство О. він сів до салону автомобіля "Нива-Шевроле" та став переслідувати потерпілого по полю, (сторінка вироку 3 абзац 11). Досудове слідство взагалі не встановлювало наявність набоїв чи їх відсутність. Це все припущення суду так би мовити навздогін уже в нарадчій кімнаті. Що стосується фантастичного твердження суду, що - "Наздогнавши біля лісу О., який туди тікав, Л., передньою частиною автомобіля вдарив потерпілого в корпус тіла, від отриманого удару останній відлетів в лісові хащі, де потім і сховався", то ця вигадка повністю на совісті суддів і спростовується висновками експертів, про які суд змовчав.

Так, у Т. 1 а. с. 197-219 висновок експертизи № 116 від 28.06.2009, є питання відносно штанів Олійника, висновок - "Каких-либо повреждений и следов, специфичных и характерных для какого-либо вида автомобильной травмы при исследовании брюк не обнаружено "

Т. 3 а. с. 14-16, висновок експертизи № 112 від 27.06.2009, чи могли бути рани Олійника слідами ДТП? Висновок - "Морфологических признаков, характерных, либо специфичных для дорожно-транспортного происшествия, в результате столкновения с выступающими частями автомобиля, не обнаружено.

Т. 3 а. с. 75-88, висновок експерта № 115 від 10.07.2009, сорочка Олійника

•  "Повреждений и следов, специфичных и характерных для какого-либо вида автомобильной травмы, при исследовании верхней мужской сорочки, не обнаружено".

Т. 6 а. с. 252-259, висновок експерта (додатковий) № 570 від 13.04.2010, висновок п. 4

•  "Повреждений, специфичных и характерных для образования вследствие какого-либо вида автомобильной травмы, при проведении экспертизы трупа не обнаружено.

Допитаний 20.01.2011 року в судовому засіданні свідок С, який на момент надання О. медичної допомоги був у складі бригади швидкої медичної допомоги суду пояснив, що

•  ''."фраз про побиття Олійника В. А. машиною я не чув ...", і що - "... при затриманні могли наступити на ногу і зламати її, а висота бампера набагато вища чим поранення...".

Зрозуміло, що при використанні таких прийомів суд не міг не віддалитись від дійсних обставин справи. Відомий діяч Дізраелі писав, що справедливість - це істина в дії. Але у даному випадку суд пішов далеко в сторону від істини, а тому вирок не можна визнати ні справедливим, ні законним.

Пригадується справа Ц., якого в тому ж суді обвинувачували у розбої, на тій підставі, що на місці розбійного нападу знайшли уламок іграшкового пістолета. Це дало підставу стверджувати, що Ц. здійснив напад з небезпекою для життя потерпілої, тобто із застосуванням зброї. Там, до речі, теж була експертиза шапочки нападника, висновок якої виключав належність цієї шапочки Ц. Тим не менше, Ц. довелося відсидіти 2 роки у СІЗО, поки адвокату вдалося його витягнути з буцегарні. Порівняймо. Для обвинувачення щодо нападу із зброєю було достатньо знайти уламок іграшкового пістолета. У справі Л. знайдено три пістолети і ніж, є докази, що з них стріляли, налякавши навіть міліціонерів з автоматами і бронежилетами. Але для того ж суду, цього недостатньо щоб визнати, що Л. знаходився у стані необхідної оборони.

Тому є тривога, що позитивна ініціатива Президента щодо прийняття нового Кримінального процесуального кодексу так і залишиться тільки ініціативою, якщо збережеться обвинувальний ухил у судах, а розслідування справ і їх розгляд буде і надалі зберігати наведені у цій статті прийоми. Бо тоді навіть новий і прогресивний Кримінальний процесуальний кодекс не допоможе.

За існуючою традицією автор не наводить прізвища учасників цих подій. Але стосовно основного фігуранта цієї справи традицію порушимо. У тексті статті Л. - це Лозинський Віктор Олександрович, народний депутат України, афганець, батько двох дітей, людина, яка має урядові нагороди. Сьогодні він жертва українського правосуддя. Хто завтра?

Ярослав Зейкан