До компетенції центральних органів виконавчої влади мають належати функції з управління корпоративним правами держави в тих суб'єктах господарювання, які не підлягають на поточний момент приватизації, оскільки виконують загальнодержавні функції та мають стратегічне значення для економічної безпеки держави. Такими суб'єктами господарювання є відкриті акціонерні товариства, створені шляхом корпоратизації державних підприємств, до моменту прийняття рішення про їх приватизацію; відкриті акціонерні товариства, створені відповідно до законодавства про приватизацію, державні холдингові (акціонерні, лізингові та інші) компанії; державні акціонерні товариства (корпоратизовані підприємства), крім тих, які належать до сфери управління Фонду державного майна.

Основними завданнями таких суб'єктів управління є забезпечення прав та законних інтересів держави як власника, підвищення ефективності управління корпоративним правами держави, покращення фінансово-економічних показників діяльності суб'єктів господарювання, забезпечення контролю за використанням та збереженням державного майна, а також контролю за діяльністю представників держави в органах управління господарських товариств. Принципово важливим аспектом в управлінні вказаними суб'єктами господарювання є заборона відчуження майна, яке знаходиться в них на балансі.

Одним з недоліків системи управління корпоративними правами держави, вважається, є порядок призначення представників держави до складу органів управління акціонерних товариств, який не містить установленої системи відбору та атестації таких осіб, яка б передбачила оцінку їх професійних навичок, кваліфікації та підготовки, виходячи з особливостей корпоративного управління та специфіки конкретних об'єктів господарювання. Тому, з метою визначення відповідності рівня підготовки фахівців з питань управління корпоративними правами держави встановленим кваліфікаційним вимогам Фондом державного майна доцільно запровадження їх атестації.

Також однією з проблем, вирішення якої позитивно вплине на підвищення ефективності управління корпоративними правами держави є незадовільний рівень управління останніми з боку уповноважених органів та їх представників внаслідок відсутності належних правових механізмів забезпечення матеріального заохочення та відповідальності таких осіб за результатами управління.

Управлінська діяльність державних органів здійснюється у певних формах, кожна з яких обумовлена специфічними завданнями, функціями і має особливий зміст. Від форм управління залежить ефективність управлінської діяльності та досягнення мети управління з найменшими витратами засобів та часу.

Дослідження проблем змісту адміністративно-правового регулювання корпоративних прав держави передбачає здійснення аналізу змісту форм управлінської діяльності щодо корпоративних прав держави та вибору найбільш ефективних форм відповідних до потреб забезпечення економічної безпеки держави та збереження її економічних інтересів.

Форма є способом зовнішнього вираження змісту[195]. З огляду на це, визначення організаційно-правових форм управління державними корпоративними правами передбачає аналіз поняття й видів форм управління, які розроблені наукою адміністративного права та дослідження обсягу та змісту прав суб'єктів державного управління, які є засновниками господарських структур в статутному фонді яких є корпоративні права держави.

Форми управлінської діяльності визначаються характером управлінських відносин в сфері управління. Найбільш змістовною є класифікація форм за ознакою правових наслідків застосування - правові і не правові.

Серед науковців існують різні точки зору на питання, в чому саме полягає правовий і не правовий характер відповідних форм управління. Часто в якості ознаки правової форми вказується на юридичне значення акту управління, на підставі чого до правових актів управління відносяться не тільки власне правові акти, прийняті в процесі управління, але і "здійснення інших юридично значимих дій". Під не правовими (організаційними) формами при цьому розуміється проведення організаційних заходів, здійснення матеріально-технічних дій[196].

Наприклад, Ю.П. Битяк та В.В. Зуй, розрізняючи дві групи управління - правові й не правові, вказують, що правовими називаються форми, які безпосередньо визивають правові наслідки, які пов'язані з прийняттям управлінських рішень. Під неправовими формами управлінської діяльності розуміються організаційні дії (проведення засідань органів, розробка програм) та матеріально-технічні (розсилка документації)[197].

Правові форми управління також пов'язують із встановленням та застосуванням норм права, наприклад нормативних та індивідуальних актів управління[198].

Видання актів управління органами виконавчої влади є правовою формою діяльності, яка передбачає розпорядчі дії, спрямовані на виконання закону.

Правовою формою діяльності суб'єктів адміністративно-правового регулювання корпоративних прав держави названі акти зовнішнього вираження такої діяльності, що приймаються суб'єктами у межах повноважень у сфері здійснення організаційного впливу на корпоративні права держави і тягнуть правові наслідки. До таких належать акти, що приймаються Кабінетом Міністрів України, Фондом державного майна України, іншими суб'єктами.

Кабінет Міністрів України, відповідно до статті 116 Конституції України, наділений широкими повноваженнями в сфері управління об'єктами державної власності, які він закріплює у формі постанов та розпоряджень. До таких нормативно-правових актів можна віднести:

•  постанови Кабінету Міністрів України, в яких визначаються напрямки вдосконалення управління корпоративними правами держави (програми діяльності, концепції політики Кабінету Міністрів України, інші);
•  постанови Кабінету Міністрів України про створення державних господарських об'єднань та холдингових компаній;
•  постанови про затвердження установчих документів вказаних суб'єктів господарювання;
•  розпорядження про затвердження складу наглядових рад державних холдингових компаній, тощо.

До нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади відносяться накази та розпорядження про створення та призначення керівників державних господарських об'єднань та холдингових компаній, а також положення, якими регулюються окремі питання управління та діяльності цих господарських структур.

Рішення та розпорядження місцевих державних адміністрацій (обласних, районних, місцевих - міст Києва та Севастополя) з питань діяльності державних господарських об'єднань та холдингових компаній, які знаходяться на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці і підпадають під управлінський вплив місцевої державної адміністрації, також є правовими формами управління.

Слід зазначити, що організаційно-розпорядча діяльність адміністрації державних господарських об'єднань та холдингових компаній також здійснюється у правових формах - приймаються накази, рішення правління, посадові інструкції, положення, що стосуються питань охорони та організації праці, використання новітніх технологій, внутрішньої організації.

Залежно від виду прийнятого управлінського рішення форми поділяються на письмові та усні. Зокрема, в усній формі можуть надаватись розпорядження, накази, які стосуються внутрішньо організаційної діяльності державної холдингової компанії.

Організаційні форми управління складають значний обсяг практичної діяльності по управлінню державними господарськими об'єднаннями. Організаційними формами названі акти зовнішнього вираження діяльності суб'єктів адміністративно-правового регулювання корпоративних прав держави, які не тягнуть правових наслідків До них можна віднести проведення організаційних заходів та здійснення матеріально-технічних операцій.

Організаційні заходи складають необхідний фактор управлінської діяльності і в системі органів державної виконавчої влади і всередині системи управління господарським об'єднанням. Ці заходи здійснюються систематично і спрямовані на забезпечення чіткої та ефективної роботи відповідних систем управління. До організаційної форми відносяться організація та проведення нарад, семінарів, засідань з питань вдосконалення управління державними господарськими об'єднаннями, корпоративними правами держави.

Здійснення матеріально-технічних операцій є формою управлінської діяльності, яка представляє собою найбільш велику за обсягом частину діяльності апарату виконавчої влади. Матеріально-технічні операції - носять допоміжний характер та їх головне призначення - обслуговування самого процесу управління, усіх інших форм управлінської діяльності. Вони, хоч і здійснюються на правовій основі, проте не спрямовані на досягнення юридичного результату. До цієї форми управлінської діяльності відносять діловодство, документування, та матеріально-технічне забезпечення[199].

Рябченко О.П., розглядаючи форми державного управління економікою, пропонує доповнити їх регулятивним аспектом, який сприяє існуванню усіх форм, об'єднує їх і, у той же час, не порушує цілісності[200]. Під цією формою вона розуміє сукупність різноманітних важелів впливу на процеси - прямих та непрямих, яка здійснюється шляхом застосування різних методів державного управління, найбільш впливовими з яких є адміністративні та економічні.

За аналогією регулятивну форму державного управління економікою можна застосувати також у сфері державного сектору промисловості, як складового елементу національної економіки, до складу якого входять державні господарські об'єднання та холдингові компанії. Застосування регулятивного аспекту виражається через визначення, розробку та реалізацію державної політики в сфері промисловості; розроблення та застосування на практиці механізму такої політики; спрямування та координацію роботи відповідних органів державної виконавчої влади в цій сфері; підвищення ефективності виробництва та якості продукції державних об'єднань, розроблення необхідних фінансово-економічних та інших нормативів, засобів їх впровадження, затвердження галузевих стандартів, контроль за їх дотриманням, тощо.

Розглянемо правові форми управління, в яких відображаються конкретні дії державних органів по реалізації повноважень засновника господарських об'єднань та холдингових компаній.

Відповідно до статті 199 ГК України засновником державного господарського об'єднання виступає Кабінет Міністрів України або, у визначених законом випадках, міністерства (інші органи, до сфери управління яких входять підприємства, що утворюють об'єднання).

Державні холдингові компанії, згідно із Законом України "Про холдингові компанії в Україні"[201], утворюються органами, уповноваженими управляти державним майном, та/або державними органами приватизації. Ініціатором утворення державної холдингової компанії в процесі корпоратизації може бути також державне підприємство, а у випадку утворення державної холдингової компанії в процесі приватизації - підприємство, щодо якого прийнято рішення про приватизацію або господарські товариства, утворені в процесі корпоратизації.

Ініціатор утворення державної холдингової компанії подає органу, уповноваженому управляти державним майном обґрунтування доцільності утворення державної холдингової компанії; перелік підприємств та їх структурних підрозділів, на базі яких пропонується утворити державну холдингову компанію та її корпоративні підприємства; проект статуту державної холдингової компанії.