Взагалі планові документи містять варіанти прогнозу щодо бажаного розвитку галузі економіки, включаючи рішення про поточні витрати державних господарських об'єднань. Індикативний план може містити директивну частину, яка містить бюджетний план, параметри системи оподаткування, розробки державного замовлення. Метод індикативного планування передбачений Законом України "Про управління об'єктами державної власності" у вигляді затвердження річних фінансових та інвестиційних планів, а також інвестиційних планів на середньострокову перспективу (3-5 років) державних підприємств і господарських структур, що належать до сфери їх управління, та здійснення контролю за їх виконанням.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2004р. № 155 "Про затвердження Основних концептуальних підходів до підвищення ефективності управління корпоративними правами держави"[178] визначені загальні заходи, здійснювані суб'єктами управління корпоративними правами держави, щодо контролю та ефективності управління цими правами:

• забезпечення проведення моніторингу та здійснення постійного контролю за виконанням затверджених планів;
• систематичне заслуховування звітів голів спостережних рад та голів правління, обраних (призначених) за поданням суб'єктів управління;
• про результати моніторингу подання інформації Кабінету Міністрів України та Фонду державного майна, у разі потреби ініціювання звернення до державних органів про вжиття відповідних заходів.

Порядок здійснення контролю за виконанням функцій з управління об'єктами державної власності та критерії визначення ефективності управління об'єктами державної власності регламентовані постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2007р. № 832[179]. Так, критеріями визначення ефективності управління об'єктами державної власності є результати фінансово-господарської діяльності, стан використання та збереження державного майна суб'єктів господарювання державного сектору економіки, які належать до сфери управління суб'єктів управління.

Контроль за виконанням функцій з управління об'єктами державної власності здійснюється у формі моніторингу. Відповідальним за проведення моніторингу виконання функцій з управління об'єктами державної власності здійснює Міністерство економіки України, до якого подають інформацію: суб'єкти управління, Фонд державного майна України, Держкомстат, Державний департамент з питань банкрутства, Міністерство фінансів України.

Міністерство економіки України узагальнює та аналізує інформацію і подає Кабінетові Міністрів України звіт про ефективність управління об'єктами державної власності. У разі погіршення показників фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання внаслідок неефективного управління об'єктами державної власності пропозиції щодо внесення змін до законодавства, приватизації об'єктів державної власності, зміни суб'єкта їх управління, передачі в комунальну власність, закріплення в державній власності пакетів акцій відкритих акціонерних товариств або їх відчуження. Крім того, Міністерство економіки України подає інформацію про ефективність управління об'єктами державної власності до Контрольно-ревізійного управління. У разі погіршення показників фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання внаслідок неефективного управління об'єктами державної власності вносить пропозиції щодо доцільності проведення державного фінансового аудиту або інспектування певних суб'єктів господарювання; правоохоронним органам - у разі погіршення показників фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання внаслідок неефективного управління об'єктами державної власності пропозиції щодо доцільності перевірки фактів порушень законодавства у сфері управління об'єктами державної власності посадовими особами, відповідальними за стан фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання, та уповноваженими особами, які виконують функції з управління корпоративними правами держави.

Чинне законодавство визначає також основний орган виконавчої влади, контрольна діяльність якого стосується дотримання законодавства про захист економічної конкуренції, запобігання, виявлення і припинення порушень цього законодавства - Антимонопольний комітет України. У структурі Антимонопольного комітету України контроль за дотриманням антимонопольного законодавства у формі перевірок здійснюють Департамент конкурентної політики, Управління концентрації та узгоджених дій.

Стосовно оподаткування як ще одного способу реалізації правомочностей у сфері управління корпоративними правами держави слід зазначити наступне. Не усі відносини у сфері оподаткування, у тому числі господарських товариств із державними корпоративними правами, є предметом адміністративно-правового регулювання. Сам процес оподаткування, відповідні процедури є предметом регулювання фінансово-правовими нормами. Владний, організуючий і, у той же час, регулятивний вплив адміністративно-правової норми здійснюється на відносини, які пов'язані: а) із встановленням ставок оподаткування, б) регламентацією діяльності органів, уповноважених здійснювати справляння податків, в)статусом цих органів у системі органів виконавчої влади.

Обов'язок визначення уповноваженої особи по управлінню корпоративними правами держави встановлений статтею 170 ГК України. Таку особу визначають за результатами конкурсу, порядок проведення якого регламентований постановою Кабінету Міністрів України від 15 травня 2000 р. № 791 "Про управління корпоративними правами держави"[180]. Відомчими нормативно-правовими актами - наказами Фонду державного майна України - визначені порядок навчання та підвищення кваліфікації осіб, які претендують на право здійснення функцій управління корпоративними правами держави, порядок роботи екзаменаційної комісії та проведення кваліфікаційних іспитів таких осіб[181].

Останнім способом, що використовуються законодавцем для забезпечення регулюючої дії норм адміністративного права, визначено встановлення заборон, тобто - заходів адміністративної та дисциплінарної відповідальності. У сфері управління корпоративними правами держави суб'єктами адміністративної та дисциплінарної відповідальності виступають посадові особи органів управління. Такий підхід ґрунтується на визначених чинним законодавством правомочностей щодо здійснення корпоративних прав держави, відповідно до ч. 2 ст. 168 ГК України. Центральні органи виконавчої влади та уповноважені особи здійснюють правомочності щодо участі в управлінні господарською організацією у відповідності із часткою (акціями, паями) державі у статутному фонді цієї організації; ведуть реєстр державних корпоративних прав; проводять оцінку державних корпоративних прав; здійснюють контроль за ефективністю роботи господарської організації у частині реалізації належних державі корпоративних прав. Тим самим визначено, що при здійсненні управління корпоративними правами держави центральні органи виконавчої влади та уповноважені ними особи здійснюють як організаційно-розпорядчі (адміністративні), так і організаційно-господарські повноваження.

Організаційно-розпорядчими (адміністративними) виділені: ведення реєстру корпоративних прав, прийняття рішення щодо оцінки державних корпоративних прав та рішення за наслідками здійснення оцінки, здійснення контролю. Ці повноваження віднесені до адміністративних на підставі їх відповідності ознакам адміністративно-правових відносин.

Організаційно-господарськими повноваженнями названі: участь в управлінні господарською організацією у відповідності із часткою (акціями, паями) державі у статутному фонді цієї організації, а також здійснення самої оцінки державних корпоративних прав.

Наступним постає питання визначення статусу цих осіб.

Частиною першою статті 168 ГК встановлено, що корпоративні права держави здійснюються визначеними законом центральними органами виконавчої влади та уповноваженими особами в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 15.05.2000 № 791 "Про управління корпоративними правами держави"[182] визначено, що в органи управління господарських товариств призначається представник органу, уповноваженого управляти відповідними корпоративними правами (відповідальний представник). Він призначається із числа членів спостережної ради рішенням відповідного центрального органу виконавчої влади або органу виконавчої влади, що виконує функції з управління корпоративними правами держави на підставі генеральної угоди з Фондом державного майна з наступним укладанням відповідного договору з цим органом. Відповідальний представник обов'язково повинен мати стаж роботи на державній службі не менш як три роки. Отже, відповідальний представник має статус державного службовця.

Стосовно статусу уповноважених слід зазначити таке. Відповідно частини першої статті 170 ГК уповноваженою особою з управління корпоративними правами держави може бути громадянин або юридична особа, що визначена за результатами конкурсу, з якою відповідний центральний орган виконавчої влади укладає договір доручення з управління корпоративними правами держави. Постановою Кабінету Міністрів України від 15.05.2000 № 791 "Про управління корпоративними правами держави"[183] визначено вимоги щодо громадян, які бажають взяти участь у конкурсі з визначення уповноваженої особи для управління корпоративними правами держави: обов'язкова наявність вищої освіти, відповідної кваліфікації та досвід практичної роботи у сфері корпоративного управління. У разі перемоги на конкурсі, з такою особою центральний орган виконавчої влади укладає договір доручення з управління корпоративними правами держави. Отже, така особа не є державним службовцем.

Таким чином, можна виділити дві групи суб'єктів управління корпоративними правами держави - фізичних осіб за ознакою їх статусу: державні службовці і громадяни. До першої групи належать уповноважені посадові особи органів виконавчої влади та відповідальний представник. До другої групи - уповноважені особи з управління корпоративними правами.

Така класифікація потрібна для вирішення питання про адміністративну та дисциплінарну відповідальність вказаних осіб та їх особливості.

Окремо слід зупинитись на адміністративній відповідальності посадових осіб, які мають повноваження щодо управління корпоративними правами держави, за корупційні діяння та інші правопорушення пов'язані з корупцією. Насамперед, до особливостей адміністративної відповідальності належить те, що уповноважені особи з управління корпоративними правами держави не можуть бути притягнені до адміністративної відповідальності за Законом України "Про боротьбу з корупцією".

Стосовно державних службовців, законодавством заборонено здійснювати дії, які можуть трактуватись як підстава для підозри його в корупції[184]. Правові основи адміністративної відповідальності за корупційні дії та інші правопорушення, пов'язані з корупцією, визначені Законами України "Про боротьбу з корупцією"[185] та "Про державну службу"[186], а процесуальний порядок притягнення до адміністративної відповідальності - Кодексом України про адміністративні правопорушення та Законом України "Про боротьбу з корупцією".

Питання адміністративної відповідальності юридичних осіб, уповноважених здійснювати управління корпоративними правами держави потребує проведення окремого дослідження.