Проведений аналіз методу адміністративно-правового регулювання корпоративних прав держави дозволив зробити такі висновки.

У адміністративно-правовому регулюванні переважає такий спосіб як зобов'язання. Необхідність створення законодавчих механізмів запровадження регулюючого характеру адміністративно-правового впливу вимагає розширення сфери застосування дозволів. В управлінні корпоративними правами держави таке розширення можливе шляхом уведення механізмів та заходів опосередкованого впливу на корпоративні права держави, застосування яких дозволить вдосконалити не лише стратегію корпоратизації, але й її впровадження шляхом упорядкування управлінського впливу держави, надання йому планового, послідовного змісту. Такими механізмами та заходами можуть бути:

• удосконалення класифікації корпоративних прав держав за ознаками, що визначає особливості їх управління;
• визначення мінімально допустимого рівня корпоративних прав, належних державі в різних групах господарських товариств, та механізмів збереження такої частки корпоративних прав у власності держави;
• визначення принципів та механізмів управління державними корпоративними правами в господарських товариствах.

Серед перспективних способів вдосконалення реалізації державою її корпоративних прав може бути запровадження оцінки ефективності такої реалізації. Наразі використовується багато критеріїв оцінки ефективності реалізації державних корпоративних прав, але усі вони носять, в основному внутрішній характер або використовуються у політичних цілях. Так, ця оцінка не повинна здійснюватись виключно за ознакою обсягів поповнення дохідної частини державного бюджету. Держава суттєво відрізняється від звичайного суб'єкту підприємницької діяльності, головною метою якого є одержання прибутку, оскільки в економічних відносинах проявляється політична і соціальна сутність держави. Саме тому, критерії оцінки ефективності реалізації державних корпоративних прав можуть мати не лише економічний, але й політичний і соціальний зміст. Такими критеріями, наприклад, можуть виступати показники, що характеризують ступінь задоволення потреб населення у соціально-важливих товарах та послугах, збереження та створення нових робочих місць, тощо.

Потребує окремої уваги питання про встановлення адміністративної відповідальності юридичних осіб, уповноважених здійснювати управління корпоративними правами держави.

2.3. Суб'єкти адміністративно-правового регулювання корпоративних прав держави та форми їх діяльності

До складу суб'єктів адміністративно-правового регулювання корпоративних прав держави відносяться Кабінет Міністрів України, Фонд державного майна, органи виконавчої влади, уповноважені Кабінетом Міністрів України управляти об'єктами державної власності (уповноважені органи) та уповноважені особи.

Найвищою ланкою виконавчої гілки влади в Україні є Кабінет Міністрів України. Відповідно до статті 116 Конституції України за характером та обсягом повноважень він є органом загальної компетенції, діяльність якого має характер міжгалузевого керівництва[187] та поширюється на всі сфери суспільного життя, в тому числі, - і на сферу управління державним майном. Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України і Верховною Радою України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України, у межах, передбачених Конституцією України. За змістом ст. 116 Конституції він як орган загальної компетенції забезпечує проведення єдиної державної політики, засади якої визначаються Конституцією і законами України, практично у всіх сферах суспільного життя, в тому числі у сфері управління державним майном.

Відповідно до пункту 5 статті 116 Конституції України, Кабінет Міністрів України здійснює управління об'єктами державної власності відповідно до закону. Як зазначено в частині 2 статті 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої і судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України. Повноваження Кабінету Міністрів України по управлінню об'єктами державної власності визначені у новоприйнятому Законі України "Про Кабінет Міністрів України", який був прийнятий в грудні 2006 року[188].

Даний законодавчий акт врегулював принципи, завдання, питання діяльності, організацію, склад, а також повноваження Кабінету Міністрів України, до яких відноситься і здійснення управління об'єктами державної власності відповідно до закону. В сфері управління державним майном Кабінет Міністрів України управляє корпоративними правами, делегує в установленому порядку окремі повноваження щодо управління державними об'єктами міністерствам, іншим центральним органам влади, місцевим державним адміністраціям та відповідним суб'єктам господарювання; забезпечує розроблення і виконання державних програм приватизації; подає Верховній Раді України пропозиції стосовно визначення переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації.

В системі суб'єктів управління об'єктами державної власності, відповідно до статті 4 Закону України "Про управління об'єктами державної власності"[189] Кабінет Міністрів України є найвищим органом управління об'єктами державної власності. Кабінет Міністрів України, відповідно до повноважень у сфері економіки та фінансів, здійснює управління корпоративними правами держави, делегує в установленому законом порядку окремі повноваження щодо управління зазначеними об'єктами міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, місцевим державним адміністраціям та певним, визначеним чинним законодавством суб'єктам. Кабінет Міністрів України визначає об'єкти управління державною власністю, стосовно яких виконує функції з управління, а також ті об'єкти, повноваження з управління якими передаються іншим суб'єктам управління.

Здійснюючи управління у сфері корпоративних прав держави, на Кабінет Міністрів покладаються такі повноваження:

• визначення умов створення та діяльності державних господарських об'єднань та холдингових компаній;
• прийняття рішень про створення, реорганізацію та ліквідацію державних господарських об'єднань та холдингових компаній і визначення центральних органів виконавчої влади, які здійснюють контроль за їх діяльністю;
• призначення на посади та звільнення з посад керівників державних господарських об'єднань та холдингових компаній, стосовно яких функції з управління виконує Кабінет Міністрів України.

Основним державним органом, на який покладено функції з управління об'єктами державної власності, в тому числі корпоративними правами держави, як зазначалося вище є Фонд державного майна України. Фонд державного майна України (ФДМУ - надалі) є центральним виконавчим органом із спеціальним статусом. ФДМУ відповідно до покладених на нього завдань у сфері управління державними корпоративними правами:

• виступає від імені держави засновником господарських організацій, до статутних фондів яких передається державне майно, у тому числі холдингових компаній та підприємств, які підлягають корпоратизації відповідно до законодавства;
• здійснює управління корпоративними правами держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
• створює і веде Реєстр корпоративних прав держави, який є складовою Єдиного реєстру об'єктів державної власності, відповідно до законодавства;
• бере участь у розробці проектів нормативних актів з питань управління майном, що є у державній власності, та його приватизації;
• погоджує передачу об'єктів державної власності до сфери управління інших органів, уповноважених управляти об'єктами державної власності, державних господарських об'єднань та холдингових компаній або в користування самоврядним організаціям;
• передає за рішенням Кабінету Міністрів України функції з управління об'єктами державної власності, що перебувають в його управлінні уповноваженим органам управління, державним господарським об'єднанням та холдинговим компаніям та уповноваженим особам, укладає з ними договори доручення і здійснює контроль за ефективністю управління цими об'єктами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
• здійснює контроль за виконанням функцій з управління корпоративними правами держави уповноваженими органами управління та уповноваженими особами;
• затверджує річні фінансові та інвестиційні плани на середньострокову перспективу (3-5 років) державних господарських об'єднань та холдингових компаній, у статутному фонді яких корпоративні права держави перевищують 50 відсотків і які перебувають у його управлінні та здійснює контроль за їх виконанням;
• проводить відповідно до законодавства конкурси щодо визначення уповноважених осіб, яким передають функції з управління корпоративними правами держави, та укладає з ними відповідні договори;
• проводить перевірки ефективності управління державними корпоративними правами, яке здійснюється органами, уповноваженими управляти об'єктами державної власності, державними господарськими об'єднаннями та холдинговими компаніями та уповноваженими особами із залученням у разі потреби до цієї роботи працівників інших державних органів, а також фахівців і експертів на договірних засадах;
• подає Кабінету Міністрів України пропозиції щодо закріплення в державній власності пакетів акцій відкритих акціонерних товариств, створених у процесі корпоратизації та приватизації, доцільності відчуження або придбання державою відповідних пакетів акцій (часток) в інших власників та акцій додаткової емісії в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Додатково Постановою Кабінету Міністрів України від 07 березня 2003 року № 301 "Про визнання такими, що втратили чинність деяких актів Кабінету Міністрів України"[190] на ФДМУ було покладено функції з управління державними корпоративними правами низки господарських товариств. Така політика держави свідчить про доцільність та ефективність діяльності ФДМУ в напрямку корпоративного управління. З прийняттям даної Постанови серед нормативних актів, які втратили чинність, в тому числі вказана Постанова Кабінету Міністрів України від 3 червня 1999 р. №951 "Про передачу повноважень з управління державними корпоративними правами Раді міністрів Автономної Республіки Крим, міністерствам, іншим центральним і місцевим органам виконавчої влади"[191]. Таким чином, Кабінетом Міністрів України з метою консолідації повноважень з управління державними корпоративними правами в одного суб'єкта управління, частину таких корпоративних прав було передано від центральних та місцевих органів виконавчої влади до Фонду державного майна України.

Незважаючи на передачу значної кількості об'єктів державної власності до сфери управління ФДМУ з метою збереження управління стратегічними галузями економіки, частина державних господарських об'єднань та холдингових компаній залишається в підпорядкуванні галузевих міністерств та інших органів виконавчої влади з відповідними обмеженнями. Наприклад, Мінтопенерго у відповідності до Наказу ФДМУ/ДКЦПФР/Національного агентства з управління корпоративними правами держави від 03.12.1999 №2279/342/424 здійснює управління корпоративними правами держави в господарських товариствах відповідно до переліку, визначеного в наказі. Крім того, в наказі встановлюється заборона на відчуження корпоративних прав держави.