• визначення об'єктів управління корпоративними правами держави,
•  планування,
•  діяльність щодо встановлення ставки податків, контролю у сфері оподаткування,
•  призначення уповноважених осіб до органів управління господарських об'єднань.

Використання дозволів як спосіб адміністративно-правового регулювання корпоративних прав держави полягає у наданні державі права самостійно реалізувати правомочності стосовно набуття корпоративних прав. Реалізація правомочностей у зазначеній сфері здійснюється за допомогою визначення об'єктів управління корпоративними правами держави.

Питання визначення тих об'єктів господарювання, які можуть набути статус корпоративних прав держави є складовим більш широкої проблеми - забезпечення оптимального співвідношення приватного та публічного інтересів. Як зазначається дослідниками, успіх функціонування будь-якої форми власності залежить від стану справ економіки у цілому, від тих стратегічних напрямків розвитку держави, які обрані політичними силами, що знаходяться у влади. Це, у свою чергу, зумовлює пріоритетність публічних інтересів над приватними і не заперечує приватних інтересів, які виступають складовими публічних. Ще у XV сторіччі Н. Макіавеллі зазначав: "Велич держав ґрунтується не на приватній користі, а на суспільному добробуті"[165].

У системі органів державної влади провідне місце щодо реалізації державної політики у сфері розвитку конкуренції та забезпечення при цьому балансу державних економічних інтересів посідають Кабінет Міністрів України, Фонд державного майна України, Міністерство економіки України, Антимонопольний комітет України, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку.

Кабінет Міністрів України визначає об'єкти управління державної власності, стосовно яких виконує функції з управління, а також об'єкти управління державної власності, повноваження з управління якими передаються іншим суб'єктам управління. У межах виконання цих загальних повноважень стосовно визначення об'єктів господарювання, які можуть набути статус корпоративних прав держави, Кабінет Міністрів України[166]:

•  визначає умови створення та діяльності господарських структур,
•  приймає рішення про створення, реорганізацію та ліквідацію господарських структур і визначає центральні органи виконавчої влади, які здійснюють контроль за їх діяльністю,
•  приймає рішення про закріплення в державній власності пакетів акцій (часток) акціонерних товариств, створених на базі державного майна, що приватизується, терміни закріплення таких пакетів акцій (часток) у державній власності відповідно до законодавства про приватизацію,
•  приймає за поданням Фонду державного майна України рішення про достроковий продаж пакетів акцій (часток), закріплених у державній власності, або їх частини,
•  встановлює критерії відбору уповноважених осіб для передачі їм в управління об'єктів державної власності.

У межах реалізації стратегічних напрямків діяльності Кабінету Міністрів України стосовно визначення сфери корпоративних прав держави Фонд державного майна України має повноваження щодо розробки і подання Кабінету Міністрів України державних програм приватизації, створення комісій по приватизації[167].

Міністерство економіки України є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної економічної, цінової, інвестиційної та зовнішньоекономічної політики, а також міжвідомчої координації з питань економічного і соціального співробітництва України з ЄС[168]. До основних завдань його діяльності належить забезпечення формування та реалізації в межах своїх повноважень державної економічної політики, здійснення прогнозування та державного регулювання національної економіки, а також розроблення відповідних прогнозних і програмних документів.

Стосовно визначення сфери корпоративних прав держави Міністерство економіки України:

•  бере участь у формуванні державної політики у сфері структурної перебудови економіки,
•  аналізує стан конкурентоспроможності національної економіки, визначає напрями діяльності і розробляє заходи щодо її підвищення,
•  бере участь у формуванні та реалізації принципів управління корпоративними правами держави, у здійсненні контролю за додержанням інтересів держави в управлінні її корпоративними правами та у процесі приватизації державного майна, у підготовці проекту переліку об'єктів державної власності, що не підлягають приватизації.

Аналіз компетенції Міністерства економіки України свідчить про те, що воно не є провідним органом державної влади щодо визначення сфери корпоративних прав держави. Більше того, його діяльність спрямована на реалізацію стратегії економічного розвитку, розробленої, зокрема, Кабінетом Міністрів України.

Повноваження Верховної Ради України як вищого органу законодавчої влади стосуються визначення засад, зокрема, внутрішньої політики, а також встановлення правових засад і гарантій підприємництва; правил конкуренції та норм антимонопольного регулювання шляхом прийняття відповідних законів (ст.ст. 85, 92 Конституції України).

Головним (провідним) органом державної влади, мета діяльності якого полягає у забезпеченні державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель є Антимонопольний комітет України (ст.1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України"[169]). Завдання Антимонопольного комітету України стосуються, в основному, здійснення контролю у сфері економічної конкуренції і питань встановлення сфери корпоративних прав держави торкаються побічно.

Серед завдань Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку прямо не зазначено визначення сфери набуття державою її корпоративних прав. Натомість встановлене ширше за сферою реалізації завдання - формування та забезпечення реалізації єдиної державної політики щодо розвитку і функціонування ринку цінних паперів та їх похідних в Україні, сприяння адаптації національного ринку цінних паперів до міжнародних стандартів[170]. Таким чином, діяльність Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку безпосередньо не стосується визначення сфери набуття державою її корпоративних прав.

Отже, найширше коло повноважень, які стосуються визначення сфери набуття державою корпоративних прав має Кабінет Міністрів України. Оскільки питання встановлення обсягів цієї сфери стосується реалізації національних економічних інтересів і безпосередньо впливає на економічну безпеку держави, питання щодо остаточного визначення сфери набуття державою її корпоративних прав має вирішувати Верховна Рада України шляхом прийняття законів відповідного змісту. Так тільки у 2000 році був прийнятий Закон України "Про Державну програму приватизації"[171], згідно з яким Державна програма приватизації була затверджена на 2000 - 2002 роки і було вказано, що вона діє до затвердження чергової Державної програми приватизації. Однак тільки у червні 2007 року був прийнятий за основу проект Закону України про Державну програму приватизації на 2007 - 2009 роки.

На сьогодні не можна зазначити, що встановлення сфери набуття державою її корпоративних прав має плановий, прогнозований характер. Про це свідчить, зокрема той факт, що й досі чинною є державна програма приватизації на 2000 - 2002 роки. Проведений аналіз розподілу повноважень стосовно визначення стратегічних пріоритетів набуття державою прав власності дозволив вказати на провідну роль у цій сфері Кабінету Міністрів України. Разом з тим, питання встановлення обсягів набуття державою корпоративних прав здебільшого покладається на Фонд Державного майна України, який, у той же час, здійснює не стільки стратегічні, скільки оперативні і тактичні виконавчі функції. Такий висновок можна зробити, аналізуючи офіційні дані Фонду державного майна України стосовно стану управління корпоративними правами держави. Про це, зокрема, свідчить офіційна статистика Фонду державного майна України стосовно стану управління корпоративними правами держави, згідно якої тільки останнім часом державні органи приватизації змінюють акценти у своїй роботі із функцій продажу на функції з управління державним майном та корпоративними правами держави, не послаблюючи уваги до продажу об'єктів приватизації. Крім того, зазначено, у першому півріччі 2007 року Фонду передані в управління в основному корпоративні права дрібних та середніх мало привабливих, збиткових підприємств. Здійснюючи управління корпоративними правами 890 об'єктів Фонд державного майна України, його регіональні відділення мають в своєму підпорядкуванні господарські товариства, сумарний статутний капітал яких становить 11,45 млрд. грн. В той же час, безпосередньо Уряд і міністерства управляють корпоративними правами лише 122 об'єктів, сумарний статутний капітал яких складає 22,76 млрд. грн., або більше 66% всього статутного капіталу, яким володіє держава[172]. Разом з тим, Законом України "Про Державну програму приватизації" встановлено, що Фонд державного майна України визначає спосіб приватизації кожного підприємства за конкретними критеріями - результатами вивчення попиту потенційних покупців. Якщо показники фінансового стану підприємства не відповідають нормативним вимогам, встановленим Міністерством фінансів України та Методикою оцінки вартості майна під час приватизації, що затверджується Кабінетом Міністрів України, Фонд може прийняти рішення про реструктуризацію підприємства в порядку, що затверджується Фондом.

Наступним способом адміністративно-правового регулювання визначено зобов'язання. Стосовно корпоративних прав держави зобов'язання полягає у:

•  формуванні і веденні Реєстру корпоративних прав держави,
•  проведенні оцінки державних корпоративних прав,
•  плануванні,
•  контрольній діяльності,
•  діяльності щодо встановлення ставки податків, контролю у сфері оподаткування,
•  реалізації державних корпоративних прав шляхом призначення уповноважених осіб до органів управління господарських об'єднань.

Кожен з перелічених способів адміністративно-правового регулювання віднесений саме до групи зобов'язань тому, що їх здійснення має обов'язковий характер і є умовою легітимації корпоративних прав держави.

Формування і ведення Реєстру корпоративних прав держави передбачено статтею 171 ГК і здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29 жовтня 2003 р. № 1679, якою затверджено Положення про Реєстр корпоративних прав держави[173].