Раніше рішення про утворення державної холдингової компанії приймались у формі постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів, а у деяких випадках у формі указів Президента. Закон України "Про холдингові компанії" наділяє такими повноваженнями орган, уповноважений управляти державним майном, та/або державний орган приватизації за погодженням з Кабінетом Міністрів України. Таким чином, такі рішення будуть прийматися у формі наказу відповідного органу виконавчої влади.

Таким чином, на стадії створення державного господарського об'єднання або холдингової компанії більшість дій органів виконавчої влади здійснюється у формі організаційних заходів, наприклад, підготовка висновків, їх погодження з іншими державними установами, проведення експертної оцінки, тощо і тільки на останньому етапі застосовується правова форма управління - відповідний державний орган приймає підзаконний акт про створення господарської організації.

Враховуючи те, що процес управління державними господарськими об'єднаннями та холдинговими компаніями ґрунтується на тісному взаємозв'язку економічних та юридичних відносин, застосовуються такі форми управління як оцінка ефективності, прогнозування, експертні дослідження, тощо.

На стадії безпосереднього здійснення господарської діяльності державними господарськими об'єднаннями особливого значення набувають форми реалізації управлінських правомочностей, якими наділені органи державного управління, як засновники таких господарських структур.

Оскільки державні холдингові компанії створюються у формі акціонерних товариств, управлінські правомочності органів управління цих компаній, як засновників реалізуються ними опосередковано - шляхом участі в органах управління товариств.

Державні органи виконавчої влади, як засновники державних холдингових компаній, беруть участь у роботі органів управління такого акціонерного товариства. Відповідно до Закону України "Про холдингові компанії" державна холдингова компанія спільно з органом, уповноваженим управляти державним майном, обирає представника, який буде представляти інтереси холдингової компанії на загальних зборах корпоративного підприємства. Орган, уповноважений управляти державним майном, зобов'язаний прийняти рішення з кожного питання, внесеного до порядку денного загальних зборів, та надати відповідне доручення на голосування представнику в термін та в порядку, визначені Кабінетом Міністрів України. Представник має право брати участь у загальних зборах тільки після отримання відповідного доручення на голосування від органу, уповноваженого управляти державним майном.

Представник держави в органах управління холдингової компанії, згідно з положенням, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України "Про управління державними корпоративними правами"[202] призначається із числа членів спостережної ради рішенням органу відповідного центрального органу виконавчої влади.

Відповідальними представниками можуть бути: заступники керівників органів виконавчої влади; начальники управлінь, директори департаментів, заступники директорів департаментів органів виконавчої влади; начальники відділів, заступники начальників відділів та головні спеціалісти органів виконавчої влади. Відповідальний представник повинен мати вищу освіту, стаж роботи на державній службі не менш як 3 роки, а також відповідну кваліфікацію у сфері корпоративного управління.

Між відповідним державним органом та відповідальним представником укладається договір доручення на виконання функцій з управління пакетом акцій, що належить державі. У договорі доручення повинні бути визначені: обсяг повноважень відповідального представника; умови та ступінь відповідальності за неналежне виконання функцій з управління корпоративними правами держави; порядок відкликання відповідального представника. Типова форма договору доручення затверджена Наказом Фонду державного майна України від 01 березня 2004 року № 383[203].

Фонд державного майна здійснює аналіз діяльності відповідального представника на підставі його звіту.

Отже, посадові особи, які призначаються відповідальним представником, здійснюють реалізацію повноважень держави як акціонера.

Таким чином, на стадії реалізації державою належних їй корпоративних прав, застосовується така правова форма як адміністративний договір, яким, в такому випадку, виступає договір доручення на виконання функцій з управління пакетом акцій, що належить державі, а також генеральна угода про передачу повноважень на здійснення функцій управління державними корпоративними правами органам виконавчої влади. Віднесення цих договорів до адміністративних засноване на відповідності їх ознак ознакам адміністративного договору. Так, ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України[204] зазначено, що адміністративним договором є дво- або багатостороння угода, зміст якої складають права та обов'язки сторін, що випливають із владних управлінських функцій суб'єкта владних повноважень, який є однією із сторін угоди. Предметом цього договору є відносини владного характеру, але не усі, а лише ті з них, в яких допускається узгодження волевиявлення владних суб'єктів[205].

Враховуючи, що майно державних господарських об'єднань та державних холдингових компаній є складовим елементом реєстру об'єктів державної власності, варто виділити таку особливу форму державної управлінської діяльності як ведення Єдиного реєстру об'єктів державної власності. Положення про Єдиний реєстр об'єктів державної власності затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2004 року № 467[206]. Відповідно до Постанови Єдиний реєстр об'єктів державної власності є автоматизованою системою збирання, обліку, накопичення, оброблення, захисту та надання інформації про нерухоме майно, у тому числі передане в оренду, лізинг, концесію або заставу державних підприємств, їх об'єднань, установ та організацій, а також корпоративні права держави та державне майно, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації та корпоратизації.

Реєстр формується Фондом державного майна за участю Державного комітету статистики України, Державної податкової адміністрації, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Держпідприємництва, Держкомзему, Антимонопольного комітету та інших органів, уповноважених управляти об'єктами державної власності.

Розпорядником реєстру є Фонд державного майна, який затверджує порядок та умови користування реєстром; розробляє організаційні та методологічні принципи його ведення; здійснює контроль за повнотою даних, які вносяться до реєстру; розробляє і вдосконалює технології та програмні засоби формування реєстру.

Оцінюючи тенденції розвитку форм державно-управлінської діяльності в сфері управління державними корпоративним правами, варто зазначити, що органи державної виконавчої влади, які здійснюють управління в цій сфері, переважно здійснюють не адміністративне управління підлеглих структур, в якіх зосереджені корпоративні права, а державне регулювання їх діяльністю. В контексті визначення форм прямого управління господарських структур, у статутному фонді яких є корпоративні права держави важливе значення набуває посилення механізмів контролю за ефективністю їх виробничої діяльності, використання та збереження належного господарським об'єднанням та холдинговим компаніям майна. Проте, делегування управлінських повноважень уповноваженим особам вимагає підвищення контролю за оцінкою виконання функцій з управління корпоративними правами держави в господарських товариствах. В рамках цього Фондом державного майна України був виданий наказ № 2243 "Про основні критерії оцінки виконання державними службовцями функцій з управління корпоративними правами держави в господарських товариствах, у статутних фондах яких є державна частка"[207].