Така ситуація, вбачається призводить до фрагментарності в правовому регулюванні, що негативно впливає на ефективність адміністративної відповідальності в сфері корпоративних прав держави. Тому доцільно усі проступки передбачити у КУпАП.

Специфіка правопорушень в сфері корпоративних прав держави зумовила і певні особливості притягнення до відповідальності, а саме - право складати протокол про адміністративне правопорушення належить одному державному органу (посадовій особі), а право розглядати справу та приймати рішення - іншому. Наприклад, відповідно до ст. 254, 255 КУпАП про вчинення правопорушення в сфері корпоративних прав держави уповноваженими на те посадовими особами Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень складається протокол про адміністративне правопорушення (ст.164/3, 166/1, 166/2), а також спеціально уповноваженими органами з питань ліцензування, державної регуляторної політики та дозвільної системи у сфері господарської діяльності та його територіальних органів за правопорушення, які передбачені статтями 166/11, 166/12 КУпАП. Розглядаючи порушення законодавства про здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти, відповідальність за яке передбачена статтею 164/14 КУпАП, протоколи про адміністративне правопорушення мають право складати: уповноважені на те посадові особи Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень; органи державної контрольно-ревізійної служби України; Рахункова палата. Проте рішення про накладання адміністративних стягнень за вище наведеними адміністративними правопорушеннями приймає районний (міський) суд (суддя) (ст. 221 КпАП). Відносно адміністративного правопорушення, передбаченого статею 165/2 КУпАП, органи внутрішніх справ складають протокол про адміністративне правопорушення, а розглядають, згідно статті 244/5 КУпАП, - органи державного контролю за цінами. Щодо правопорушення, яке передбачене статтею 167 КУпАП, - протокол складають органи охорони здоров'я, а розглядають: органи виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів; органи, установи та заклади державної санітарно-епідеміологічної служби; органи державного контролю якості лікарських засобів; органи виконавчої влади у сфері стандартизації, метрології та сертифікації; органи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі екології та природних ресурсів України.

Згідно зі ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення може бути накладене протягом двох місяців з дня виявлення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - двох місяців з дня його виявлення. Водночас з метою всебічного, повного і об'єктивного з'ясування дійсних обставин справи, прав і обов'язків сторін, органи Антимонопольного комітету України зобов'язані досліджувати регіональні та загальнодержавні ринки, одержувати від сторін, інших осіб письмові та усні пояснення, замовляти проведення експертиз та соціологічних досліджень в спеціалізованих установах. Зазначені заходи, як правило, неможливо провести за два місяці, протягом яких судом повино бути прийнято рішення.

Варто звернути увагу і на те, що штрафні санкції, які застосовуються до порушників в сфері корпоративних прав держави, є занадто низькими і тому не виконують своєї основної функції. За таких умов уявляється необхідним переглянути систему штрафних санкцій за вчинення адміністративних правопорушень в сфері корпоративних прав держави.

Ще одним проблемним питанням є відсутність в КУпАП прямої норми про те, що юридичні особи можуть бути суб'єктами адміністративного проступку. Необхідно зазначити, що думки про необхідність віднесення до кола суб'єктів адміністративної відповідальності юридичних осіб висловлюють провідні українські та російські вчені-адміністративісти: Ю.П. Битяк[121], Є.В. Додін[122], Д. Н. Бахрах[123], Д.М. Лук'янець[124] та ін. Аналіз законодавства в сфері корпоративних прав держави дає можливість зробити висновок про те, що суб'єктами правопорушень в зазначеній сфері, частіше за все, виступають саме юридичні особи.

З огляду на це, вбачається доцільним встановити спеціальний порядок  розгляду справ про правопорушення в сфері корпоративних прав держави. Це стосується строків, органів, уповноважених їх розглядати.

Головне цільове призначення заходів дисциплінарної відповідальності полягає у тому, щоб шляхом стимулювання сумлінної службової діяльності виховувати у посадових осіб органів виконавчої влади, Фонду Державного майна, Антимонопольного комітету і інших бажання сумлінно виконувати обов‘язки, дотримуватися службової дисципліни, а, в разі вчинення дисциплінарного правопорушення, - нести справедливе покарання. Питання притягнення до відповідальності посадових осіб, які мають повноваження щодо управління корпоративними правами держави в законодавстві досить чітко не виписані. Наприклад, в Тимчасовому положенні про Фонд державного майна України від 07 липня 1992 року[125] відсутня окрема стаття, присвячена відповідальності посадових осіб Фонду Державного майна. У ч. 9 цього положення зазначено лише те, що Голова Фонду, керівники регіональних відділень та представництв несуть персональну відповідальність за виконання покладених на Фонд і регіональні відділення й представництва завдань та здійснення ними своїх функцій.

Враховуючи зазначене, приписи п. 22 ст. 92 Конституції України, де вказано, що засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них визначаються виключно законами України, пропонується в проекті Закону України "Про Фонд Державного майна України" передбачити  главу "Відповідальність працівників Фонду Державного майна" та окрему статтю такого змісту: "Посадові особи Фонду Державного майна України у межах наданих повноважень самостійно приймають рішення і несуть за свої протиправні дії або бездіяльність дисциплінарну, адміністративну, цивільну, матеріальну чи кримінальну відповідальність, згідно із законодавством".

Окремо слід зупинитись на адміністративні відповідальності посадових осіб, які мають повноваження щодо управління корпоративними правами держави, за корупційні діяння та інші правопорушення, пов'язані з корупцією. Так, крім КУпАП, посадові особи, які мають повноваження щодо управління корпоративними правами держави, можуть бути притягнені до адміністративної відповідальності за вчинення корупційних діянь та інших правопорушень, пов'язаних з корупцією, які передбачені Законом України "Про боротьбу з корупцією"[126]. Питання щодо відповідальності за корупційні діяння та правопорушення, пов'язані з корупцією, вирішуються відповідно до вимог чинного законодавства. Так, відповідно зі ст.7 цього Закону, вчинення особою, уповноваженою на виконання функцій держави будь-якого з передбачених у ст. 1 вказаного Закону корупційних діянь, якщо вони не містять складу злочину, тягне за собою адміністративну відповідальність у вигляді штрафу від двадцяти п'яти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Статтею 8 передбачено адміністративну відповідальність за порушення спеціальних обмежень, встановлених для осіб, уповноважених на виконання функцій держави; ст. 9 - за порушення вимог фінансового контролю; ст.10 - адміністративну відповідальність керівників за невжиття заходів щодо боротьби з корупцією; ст.11 - відповідальність за умисне невиконання своїх обов'язків по боротьбі з корупцією[127]. Але серед суб'єктів управління корпоративними правами держави виділяють, крім посадових осіб органів виконавчої влади та відповідального представника, ще і уповноважених осіб з управління корпоративними правами, які не можуть бути притягнені до адміністративної відповідальності за Законом України "Про боротьбу з корупцією", але до них можуть бути застосовані заходи адміністративної відповідальності, передбачені КУпАП.

Потребують уваги питання, пов'язані з розглядом скарг, які надійшли до органів управління корпоративними правами держави. Слід зазначити, що робота зі зверненнями базується на Законі України "Про звернення громадян"[128], Указі Президента України "Про заходи щодо забезпечення конституційних прав громадян на звернення"[129], відомчих нормативно-правових актах, які регламентують роботу зі зверненнями окремого органу виконавчої влади, який є суб'єктом управління корпоративними правами держави. Так, наприклад, у своїй роботі з розгляду звернень громадян Фонд Державного майна України керується Положенням про розгляд звернень громадян у структурних підрозділах Фонду[130]. За 2006 період Фондом отримано 2650 звернень громадян, у тому числі: з Секретаріату Президента України - 96, з Верховної Ради України - 30, з Кабінету Міністрів України - 68, від народних депутатів - 82, безпосередньо від громадян - 1864. Переважна більшість звернень - 66,8% - це заяви (клопотання), 30,4% - скарги, 2,5 % - інформаційні запити, 0,3 % - пропозиції[131].

Аналізуючи уповноважуючі адміністративно-правові норми у сфері корпоративних прав держави, можна виділити статтю 14 Закону України від 17 травня 2001 року "Про стандартизацію", де зазначено, що центральний орган виконавчої влади з питань стандартизації має право встановлювати знак відповідності продукції національним стандартам[132], або ст. 6 Закону України від 1 червня 2000 року "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", згідно якої орган ліцензування, який є центральним органом виконавчої влади, що здійснює відповідні повноваження, може делегувати їх своїм структурним територіальним підрозділам[133]

Відносно рекомендаційних адміністративно-правових норм в сфері корпоративних прав держави, слід зазначити, що їх питома вага досить мала, порівняно із заборонними та зобов'язальними нормами. Як правило ними визначені методичні рекомендації щодо певної діяльності в сфері корпоративних прав держави. Наприклад, Наказ Фонду Державного майна України від 22.08.2000 року № 1765 "Щодо роз'яснень і рекомендацій до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна"[134] та інші.

До стимулюючих адміністративно-правових норм можна віднести ст.15 Закону України "Про управління об‘єктами державної власності" від 29.09.2006 року[135] де зазначається, що у разі виконання завдань з управління корпоративними правами держави уповноваженій особі може виплачуватися винагорода.

Кількість стимулюючих і рекомендаційних норм в сфері адміністративно-правового регулювання корпоративних прав держави дуже мала.

Виходячи з вищенаведеного можна зробити висновок, що адміністративні норми, які є регулятором (правовою основою) відносин в сфері корпоративних прав держави, містять, як правило, зобов'язальні, заборонні та уповноважуючі приписи. Питома вага рекомендаційних та стимулюючих норм дуже мала, а, іноді, взагалі відсутня.