Питання забезпечення реалізації конституційних принципів правосуддя в стадії виконання судових рішень у кримінальних справах висвітлювалися в монографіях, навчальних посібниках, наукових статтях, зокрема, Бережного О. [18], Бібіло В. [19], Булатова Б. і Николюка В. [37, с. 14-16], Грошевого Ю. [84], Литвинова Р. [205], Матвієнка Є. [222], Свиридова М. [340] та багатьох інших науковців і практиків.

Як відомо, завершальною стадією судового процесу у кримінальних справах є виконання вироку, ухвали, постанови (далі судового рішення). У цій стадії здійснюється реалізація судового рішення, яке набрало законної сили, а також вирішуються судом питання, що виникають при зверненні судового рішення до виконання та безпосередньому його виконанні, здійснюється нагляд і контроль за його виконанням. Саме в цій стадії досягається той результат, який бажає мати держава, починаючи кримінальне переслідування особи, саме на цю стадію зорієнтовані всі інші стадії кримінального процесу, всі його інститути. Якщо вирок не буде виконуватися, можна вважати, що вся робота по розкриттю і розслідуванню злочину, розгляду кримінальної справи проведена марно і мета правосуддя не буде досягнута. Стадія, в якій відбувається реалізація судових рішень у кримінальних справах, у КПК називається "виконання вироку, ухвали і постанови суду", в юридичній літературі - "виконання вироку", а фактично йдеться про виконання всіх судових рішень у кримінальних справах.

За визначенням Михеєнка М.М., Молдована В.В. і Шибіко В.П. "виконання вироку - це завершальна стадія кримінального процесу, в якій суд звертає до виконання вироки, ухвали і постанови, слідкує за приведенням їх до виконання, а також вирішує в установленому порядку питання, які виникають при виконанні судових актів" [234, с. 103].

Як стерджують зазначені науковці, завданням виконання судового рішення є організація процесуальної діяльності, спрямованої на: а) звернення судового рішення до виконання; б) забезпечення у встановлених законом випадках повної або часткової реалізації судового рішення; в) вирішення встановлених законом питань, які виникають у ході фактичного виконання судового рішення; г) здійснення контролю за виконанням судового рішення.

Своєчасне, повне, точне і безумовне виконання судового рішення підвищує його ефективність, сприяє виконанню завдань кримінального судочинства, утвердженню законності у державі. Обов'язковою умовою виконання судового рішення у кримінальній справі є набрання ним законної сили, оскільки лише рішення, яке набрало законної сили, є підставою до відбування засудженим кримінального покарання, а також виконання всіх інших рішень, сформульованих у вироку, ухвалі, постанові.

До набрання законної сили вирок виконується в частині запобіжного заходу і негайного звільнення підсудного з-під варти тільки у випадках винесення: виправдувального вироку; обвинувального вироку, який звільняє засудженого від покарання; засудженні до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, обмеженням волі чи арештом; призначенні покарання, що відповідає часу перебування підсудного під вартою як запобіжного заходу. У цих випадках звільнення підсудного з-під варти не може бути відкладене і відбувається у залі судового засідання зразу ж після оголошення вироку. Не може звертатися до виконання вирок в частині засудження за діяння, караність якого була усунена нововиданим кримінальним законом. Відповідно до ст. 74 КК особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання, а призначена засудженому міра покарання, що перевищує санкцію нового закону, знижується до максимальної межі покарання, встановленої санкцією нового закону. Підсудний, який перебуває під вартою, підлягає звільненню негайно у залі судового засідання й у випадку постановлення судом ухвали про закриття справи.

Поняття законної сили судового рішення дано в Юридичній енциклопедії: "законна сила вироку, рішення - чинність вироків і судових рішень, яка настає у передбачені процесуальним законом строки" [473, с. 495]. Відповідно до ст. 401 КПК вирок місцевого суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляцій, а вирок апеляційного суду - після закінчення строку на подання касаційної скарги, внесення касаційного подання, якщо його не було оскаржено чи на нього не було внесено подання. У випадку подання апеляції, касаційної скарги або внесення касаційного подання вирок, якщо він не був скасований, набирає законної сили з моменту проголошення ухвали судом апеляційної або касаційної інстанції.

У ст. 401 КПК не виділяється питання набрання законної сили вироком (постановою), постановленим в апеляційному порядку після розгляду кримінальної справи за апеляцією, поданою на вирок (постанову) місцевого суду. Виходячи з положень ст. 386 КПК про те, що касаційні скарги і подання на судові рішення, зазначені у частині першій ст. 383 КПК можуть бути подані протягом одного місяця з моменту проголошення вироку чи оголошення  ухвали або постанови, які оскаржуються, а засудженим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку чи постанови, необхідно прийти до висновку, що вирок (постанова), постановлений в апеляційному порядку, набирає законної  сили після закінчення строку на його оскарження чи внесення касаційного подання, (один місяць з моменту проголошення вироку, постанови),а у випадку подання касаційної скарги (подання) вирок, постанова, які не були скасовані, набирають законної сили з моменту проголошення ухвали судом касаційної інстанції.

Ця прогалина в законі має бути усунена в новому КПК і в розділі "Виконання вироку, ухвали і постанови суду" необхідно вказати коли набирає законної сили вирок (постанова), постановлені в апеляційному порядку. Крім того у КПК необхідно визначити поняття законної сили судового рішення як особливої правової дії матеріально-правового і кримінально-процесуального закону в конкретному акті правосуддя. Вона є втіленням сили та авторитету судової влади, наділяє, зокрема, вирок такими характерними ознаками, як загальнообов'язковість, виключність і преюдиціальність.

Виключність вироку полягає в неможливості повторного розгляду тієї ж справи й щодо тієї ж особи і за тим же обвинуваченням, за яким особа вже була засуджена або виправдана, якщо вирок набрав законної сили, а також в забороні повторного обговорення і вирішення заново зазначених у вироку фактів і висновків, недопущенні нового обвинувачення особи за те діяння, яке визнане доказаним або відкинуте судом. Обов'язковість вироку полягає в тому, що після набрання вироком законної сили він стає таким же обов'язковим для всіх державних і громадських підприємств, установ і організацій, посадових осіб та громадян, яких стосується, як і закон, і підлягає виконанню на всій території України. Преюдиціальність полягає в тому, що обставини, викладені у вироку, який набрав законної сили, не слід доводити й не можна спростовувати при розгляді інших справ; вирок, що набрав законної сили, обов'язковий для суду, який розглядає іншу кримінальну справу, а також для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки діяння особи, щодо якої постановлений вирок, з питань, чи мало місце це діяння і чи вчинила його дана особа.

Фактичне виконання вироку забезпечується передбаченими законом заходами. Николюк В.В. до заходів, які забезпечують фактичне виконання вироку, що набрав законної сили, відносить: а) наявність спеціальних органів, на які покладений обов'язок виконання конкретних видів покарання; б) можливість заміни призначеного покарання іншим його видом у зв'язку з ухиленням засудженого від відбування покарання; в) встановлення кримінальної відповідальності за ухилення від відбування покарання, невиконання службовою особою вироку, ухвали або постанови суду [250, с. 662].                                                              

Вирок, що набрав законної сили, звертається до виконання судом, який постановив вирок, не пізніше як через три доби з дня набрання ним законної сили або повернення справи з апеляційної чи касаційної інстанції (ст. 404 КПК). У КПК не врегульовані питання, що стосуються порядку і строку звернення до виконання вироку (постанови), постановленого в апеляційному порядку після скасування вироку (постанови) суду першої інстанції. На практиці такі вироки (постанови) звертаються до виконання  судом першої інстанції.

Звернення судового рішення, що набрало законної сили, до виконання - це діяльність суду (судді - головуючого у справі, або голови суду, який його ухвалив) по видачі розпорядження про його виконання. Суд разом із своїм розпорядженням про виконання обвинувального вироку, надсилає копію вироку, а якщо вирок був змінений вищестоящою інстанцією, то і копію ухвали, органам і установам виконання покарань у відповідності  з нормами КВК, а в частині майнових стягнень надсилає виконавчий лист та копію вироку державній виконавчій службі. В разі застосування додаткового покарання у виді конфіскації майна суд, який постановив вирок, надсилає на виконання разом з виконавчим листом копію вироку і копію опису майна або, якщо майно відсутнє, довідку про відсутність майна, яке підлягає опису, чи про те, що опису майна не проводилось.

Виконання кримінальних покарань здійснюють: Державний департамент України з питань виконання покарань, його територіальні органи управління, кримінально-виконавча інспекція; установи виконання покарань (арештні доми, кримінально-виконавчі установи - виправні центри і виправні колонії, спеціальні виховні установи-виховні колонії); Державна виконавча служба; військові частини, гауптвахти і дисциплінарний батальйон. Органи, що виконують судове рішення, зобов'язані повідомити про виконання вироку суд, який його постановив.         Для виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, створена державна виконавча служба. Як зазначено у ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" [114], виконанню державною виконавчою службою підлягають вироки, ухвали і постанови судів у кримінальних справах у частині майнових стягнень. Відповідно до ст. 12 КВК [182] державна виконавча служба виконує покарання у виді штрафу і конфіскації майна.

Питання про звільнення засудженого від подальшого відбування покарання, заміну невідбутої частини покарання більш м'яким, застосування акту амністії, зняття судимості, а також питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку, вирішуються судом у стадії виконання вироку в порядку, передбаченому статей 409, 411 КПК.

Статтею 129 Конституції України передбачені основні засади судочинства, але не всі вони діють у стадії виконання судового рішення у кримінальних справах. Для того, щоб визначити, які із засад судочинства діють у стадії виконання судового рішення, необхідно виходити із завдань і мети цієї стадії. Значення стадії виконання вироку визначається важливістю її завдань: створення необхідних передумов для безпосередньої реалізації прийнятих судом рішень, формування у громадян переконання в неминучості відбування покарання за вчинення злочину. Своєчасне і точне виконання вироку сприяє вирішенню завдань кримінального судочинства.