Справи розглядаються за участю прокурора, представника органу чи установи виконання покарань і, як правило, засудженого. Якщо справа розглядається за поданням адміністрації установи виконання покарань, погодженим із спостережною комісією або службою у справах неповнолітніх, суд зобов'язаний сповістити відповідну комісію про час і місце розгляду подання.

Порядок тимчасового залишення засудженого в слідчому ізоляторі, на гауптвахті Військової служби правопорядку у Збройних Силах України чи в тюрмі і переведення з установи виконання покарань у слідчий ізолятор, на гауптвахту Військової служби правопорядку у Збройних Силах України чи в тюрму передбачений ст. 4101 КПК.

Тимчасове залишення засудженого в слідчому ізоляторі, на гауптвахті Військової служби правопорядку у Збройних Силах України чи в тюрмі, а також переведення його з установи виконання покарань у слідчий ізолятор, на гауптвахту Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або в тюрму (ст. 4101) можливе у зв'язку з необхідністю участі засудженого у провадженні досудового слідства або в судовому розгляді у справах щодо інших осіб.

При необхідності участі засудженого в проведенні досудового слідства слідчим або органом дізнання складається мотивована постанова, яка підлягає санкціонуванню відповідним прокурором. Зокрема, з санкції прокурора Автономної Республіки Крим, області, прокурора міста Києва, а також прирівняних до них прокурорів засуджений може бути залишений або переведений на строк до двох місяців; з санкції заступника Генерального прокурора України - до чотирьох місяців; з санкції Генерального прокурора України - до шести місяців.

При необхідності участі засудженого в судовому розгляді справи щодо іншої особи питання про залишення або переведення засудженого вирішується судом, у провадженні якого знаходиться справа.  У такому випадку засуджений залишається у слідчому ізоляторі, на гауптвахті чи в тюрмі за визначенням суду на час розгляду справи в суді.

Статтею 4141 КПК передбачений порядок розгляду клопотань про включення часу відбування виправних робіт до загального трудового стажу.

Відповідно до ст. 42 КВК час відбування засудженим покарання у виді виправних робіт зараховується в загальний стаж роботи. Час щорічної відпустки, яка надається особам, засудженим до покарання у виді виправних робіт, не зараховується до строку відбування покарання. Питання про включення часу відбування виправних робіт до загального стажу роботи вирішуються суддею районного (міського) суду за місцем проживання осіб, які відбули покарання, на підставі клопотання цих осіб.

Про час і місце розгляду клопотання суд повідомляє прокурора, особу, щодо якої вирішується питання, і кримінально-виконавчу інспекцію.       

  Останніми роками все частіше постають питання виконання рішень іноземних судів у кримінальних справах. Ці питання регулюються Законом України "Про визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів" від 29 листопада 2001 р. [113]. Вироки іноземних судів у кримінальних справах у частині, що стосується конфіскації майна та відшкодування шкоди потерпілим, визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародними договорами України або за принципом взаємності за домовленістю ad hoc з іноземною державою, рішення якої має виконуватися в Україні.

Відповідно до ст. 56 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, підписаної у Мінську 22 січня 1993 р. [53], держави, які ратифікували цю конвенцію, зобов'язуються за вимогою видавати одна одній осіб, що знаходяться на їх території, для виконання вироку. Видача для виконання вироку здійснюється за такі діяння, які згідно з законодавством обох держав є караними і за вчинення яких особа, видача якої вимагається, була засуджена до позбавлення волі на строк не менше шести місяців або до більш тяжкого покарання.

У новому КПК в окремій главі необхідно врегулювати питання видачі і передачі Україні іноземною державою осіб, які вчинили злочини, і в тому числі осіб, щодо яких є невиконаний вирок суду України.

Аналіз наведених даних свідчить про те, що в стадії виконання судового рішення виникає велика кількість правових питань, які потребують  судового розгляду. Вони не менш важливі ніж ті, що розглядаються на попередніх стадіях кримінального процесу. У зв'язку з цим для захисту прав і законних інтересів особи ці питання потребують детального кримінально-процесуального регулювання, якого поки що в КПК  майже немає. Суди вимушені застосовувати аналогію закону, кожного разу імпровізувати. Сьогодні, наприклад, ніхто не може сказати, в якому процесуальному порядку слід розглядати справу про приведення вироку іноземної держави у відповідність із законодавством України або про відновлення втраченої або знищеної справи чи судового рішення. Таких прикладів можна навести багато.

На жаль, кримінально-процесуальному забезпеченню стадії виконання судового рішення завжди приділялося мало уваги. Вважалося, що це стадія другорядна. У ставленні до людини в цій стадії процесу, до її прав і законних інтересів віддзеркалюється ставлення тоталітарної держави до засудженого, як до повністю безправної особи, з якою можна робити що завгодно. Процедури розгляду окремої категорії справ, що виникають у стадії виконання судового рішення, якщо і передбачені, то надзвичайно спрощені і поверхові, що сприяє свавіллю і порушенню права людини на справедливий суд.

Характерним для цієї стадії процесу є те, що окремі елементи порядку розгляду справ регулюються різними нормативними актами, зокрема Кримінальним кодексом, Кримінально-виконавчим кодексом, законами про амністію, про помилування, про виконавче провадження, міждержавними договорами тощо. Нерідко ці нормативні акти непослідовні і суперечливі, що надзвичайно ускладнює роботу судів.

У цій стадії процесу зведена нанівець змагальність сторін як основна конституційна засада судочинства, оскільки майже повністю ігнорується такий учасник процесу як потерпілий. Складається враження, що його не повинні цікавити ті судові рішення, які постановляються в стадії виконання судових рішень. Багато запитань виникає з приводу участі захисника в процесі  (її обов'язковості чи необов'язковості), порядку його призначення та запрошення тощо.

Стадія виконання судового рішення - це стадія великих страждань потерпілого, якому заподіяно матеріальну шкоду. Він роками, а то і десятиліттями чекає на відшкодування шкоди, завданої злочином, його скарги в суди  -повсякденне явище. Відповідно по приписів ст. 1177 ЦК майнова шкода завдана майну фізичної особи внаслідок злочину, відшкодовується державою, якщо не встановлено особу, яка вчинила злочин, або якщо вона є неплатоспроможною. Умови та порядок відшкодування майнової шкоди завданої майну фізичної особи, яка потерпіла від злочину, встановлюються законом. Вважаємо, що прийняття  такого закону є нагальною проблемою, до того ж,  у ньому необхідно передбачити     створення відповідного фонду потерпілих.

На стадії виконання судового рішення існує безліч інших проблем. Всі вони потребують державного гуманістичного підходу. Процедура розгляду справ, що виникають у цій стадії, потребує конкретизації і деталізації саме в КПК. Право кожної людини на справедливість судового розгляду  на цій стадії кримінального процесу, як і на попередніх, має бути метою правосуддя.