1.  Організація масових заворушень, що супроводжувалися насильством над особою, погромами, підпалами, знищенням майна, захопленням будівель або споруд, насильницьким виселенням громадян, опором представникам влади із застосуванням зброї або інших предметів, які використовувалися як зброя, а та­кож активна участь у масових заворушеннях -

караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років.

1.  Ті самі дії, якщо вони призвели до загибелі людей або до інших тяжких на­слідків, -

караються позбавленням волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років.

1.  Суспільна небезпечність масових заворушень полягає в тому, що цей злочин є результатом дій натовпу - великої кількості людей, дії яких мають характер бешке­ту і супроводжуються насильством над людьми, погромами, підпалами, знищенням майна, захопленням будівель або споруд, насильницьким виселенням громадян, опо­ром представникам влади із застосуванням зброї або інших предметів, які використо­вувалися як зброя. Підвищену суспільну небезпечність становлять дії організаторів і активних учасників масових заворушень, дії яких вирізняються агресивністю, на­пруженням емоцій. Вони і спричиняють значні порушення громадського порядку, завдають шкоди нормальному функціонуванню державних і громадських структур, ритму суспільного життя, праці та спокою людей. Ці дії часто завдають шкоди життю, здоров’ ю людей, різним формам власності, громадській безпеці, авторитету органів державної влади.
2.  Об’єктивна сторона злочину полягає в організації масових заворушень або активній участі в них.

Організація масових заворушень полягає в підбурюванні людей, які стихійно зі­бралися для масових виступів, насильства, погромів, підпалів, захоплення споруд, насильницького виселення громадян, знищення майна, збройного опору представни­кам влади. До організації цього злочину належать і провокаційні дії, а також керуван­ня діями натовпу чи окремих його груп при вчиненні зазначених у законі дій. Типовим способом організації масових заворушень є поширення серед натовпу неправдивої інформації, розробка сценарію дій натовпу, розподіл ролей серед активних учасників чи окремих груп масових заворушень тощо.

Активна участь - це особиста, значна за характером діяння чи обсягом участь у вчиненні будь-яких із визначених у диспозиції закону діянь.

Насильством над особою визнається завдання ударів, побоїв, катування, заподі­яння будь-яких за ступенем тяжкості тілесних ушкоджень одному чи багатьом потер­пілим. Застосування насильства можливе і щодо представників влади, наприклад, з метою звільнення затриманого чи підсудного або вчинення самосуду над ним. При цьому застосування насильства при вчиненні самосуду само по собі утворює ознаку насильства над особою.

Вчинене під час масових заворушень вбивство або посягання на життя певної категорії осіб потребує кваліфікації за сукупністю ст. 294 КК і відповідних статей, що передбачають відповідальність за такі більш тяжкі злочини (статті 112, 115, 348, 379, 400, 443 КК). Погроми - це дії, поєднані зі знищенням, пошкодженням, руйнуванням громадських споруд, житлових та інших будинків, транспортних засобів, іншого май­на. Підпали - це дії, що спричинили займання будинків, транспортних засобів неза­лежно від ступеня їх пошкодження вогнем. Знищити майно - означає зробити його непридатним для використання за призначенням (детальніше див. коментар до ст. 194 КК). Захоплення будівель або споруд - це самовільне повне чи часткове захоплення їх натовпом або активними учасниками масових заворушень. Таке захоплення може бути вчинене будь-яким способом, але воно завжди є протиправним. Насильницьке висе­лення громадян має місце у випадку незаконного, поєднаного із застосуванням на­сильства, вигнання громадян з їхніх помешкань, певного селища чи місцевості. Збройний опір - це активна фізична протидія представникові влади виконувати його повноваження, яка супроводжується застосуванням або погрозою застосування хоча б одним із учасників масових заворушень вогнепальної, холодної зброї чи інших пред­метів, що використовуються як зброя.

Для визнання злочину закінченим досить вчинення організатором чи активним учасником масових заворушень будь-якої із визначених у диспозиції ст. 294 КК дій.

1.  Суб’єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом. Однак умисел щодо заподіяння шкоди в результаті масових заворушень може бути і непря­мим, коли учасник таких заворушень не бажає настання певного наслідку свого ді­яння, але свідомо допускає його настання, наприклад, пошкодження транспортного засобу при погромах. Мотиви і мета масових заворушень на кваліфікацію не впли­вають, але можуть бути враховані судом при призначенні покарання.
2.  Суб’єктом злочину можуть бути лише організатори масових заворушень та активні їх учасники, які досягли 16-річного віку. Одне тільки перебування особи в на­товпі або вчинення нею незначних порушень громадського порядку, наприклад, об­разливе чіпляння до громадян та інші види дрібного хуліганства не дають підстави для визнання цих осіб суб’єктами масових заворушень.
3. Кваліфікуючими ознаками закон визнає дії, визначені у ч. 1 ст. 294 КК, якщо вони призвели до загибелі людей або до інших тяжких наслідків. Загибель людей має місце у разі спричинення смерті одній чи кільком особам. До інших тяжких наслідків слід віднести: заподіяння тяжкого тілесного ушкодження одному чи багатьом потер­пілим, спричинення значної матеріальної шкоди або дезорганізації роботи транспор­ту, підприємства, установи чи організації.