1.  Ввезення в Україну творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію, з метою збуту чи розповсюдження або їх виготовлення, зберігання, перевезення чи інше пере­міщення з тією самою метою або їх збут чи розповсюдження, а також примушу­вання до участі в їх створенні -

караються штрафом до ста п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, з конфіскацією творів, що пропагують культ насильства і жор­стокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію, засо­бів їх виготовлення та розповсюдження.

1.  Ті самі дії щодо кіно- та відеопродукції, що пропагують культ насильства і жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію, а також збут неповнолітнім чи розповсюдження серед них творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію, -

караються штрафом від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до п’яти років, з конфіскацією кіно- та відеопродукції, що пропагує культ насильства і жорстокості, расову, національну та релігійну нетерпимість та дискримінацію, засобів її виготовлення і демонстру­вання.

1.  Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони вчинені повторно чи за попередньою змовою групою осіб, а також примушу­вання неповнолітніх до участі у створенні творів, що пропагують культ на­сильства і жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дис­кримінацію, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років з позбавлен­ням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією творів, кіно- та відеопродукції, що пропагують культ насильства і жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію, засобів їх виготовлення і демонстрування.

(Стаття 300 у редакції Закону України № 1707-УІ від 5 листопада 2009 р.)

1.  Закон України «Про культуру» від 14 грудня 2010 р. № 2778-УІ та інші законо­давчі акти забороняють розповсюдження продукції, що пропагує культ насильства і жорстокості (див. ст. 35 Закону України «Про культуру» № 2778-УІ; закони України: «Про захист суспільної моралі» від 20 листопада 2003 р. № І296-ІУ із змінами, вне­сеними Законом України від 20 січня 20І0р. № І8І9-УІ; «Про видавничу справу» від 5 червня І997р. № 3І8/97-ВР). Порушення цієї заборони за наявності ознак злочину тягне кримінальну відповідальність за ст. 300 КК.

Суспільна небезпечність цього злочину полягає в тому, що він посягає на основні засади моральності у сфері духовного і культурного життя суспільства. Ввезення, ви­готовлення та розповсюдження творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію, негативно впливає на свідомість і психіку людини, деформує її уявлення про духовні, моральні і культурні цінності в суспільстві, пригнічує позитивне уявлення і ставлення щодо гуманності, по­ваги і толерантного відношення до людей незалежно від їх раси, національності та ві­росповідання. Вони насаджують бездуховність, агресивність, ворожнечу, пробуджують інші низькі інстинкти і нахили, що знижує загальний рівень культури в суспільстві.

1.  Предметом цього злочину є будь-які твори (друкована продукція, кінофільми, відеофільми, натуралістичні фото- і відеозаписи, комп’ютерні програми та інші носії інформації), що пропагують культ насильства і жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію, тобто прославляють застосування грубої сили, жорстокість, розправи і знущання над людьми, застосування катувань, показ кривавих розборок, жорстоких способів вбивств тощо. Предметом цього злочину за­кон визнає також друковану продукцію, кінофільми, відеозаписи, комп’ютерні про­грами та інші носії інформації, що пропагують ідеї і погляди, спрямовані на форму­вання у людей нетерпимого ставлення і навіть ненависті до громадян іншої раси, національності чи релігійних конфесій. За своїм змістом такі твори й інші носії ін­формації спрямовані на пропаганду ідей, які підривають довіру і повагу до людей певної національності, раси чи релігії, принижують їх честь та гідність, ображають почуття людей певної релігійної конфесії, що ставить за мету обмеження або навіть позбавлення прав певних категорій громадян, їх дискримінацію. (Про поняття расо­ва, національна, релігійна нетерпимість та дискримінація див. коментар ст. І6І КК). А предметом злочину, передбаченого ч. 2 ст. 300 КК, є кіно- та відеопродукція ана­логічного змісту (про поняття твору див. коментар до ст. І76КК). При вирішенні питання про визнання відповідної продукції таким предметом необхідно враховувати перелік фільмів, які за висновками експертної комісії Міністерства культури і мистецтв з питань розповсюдження і демонстрування фільмів визнані порнографічними або пропагують культ насильства і жорстокості й заборонені для розповсюдження в Укра­їні. Обов’язковою ознакою предмета є його призначення для пропаганди культу на­сильства і жорстокості, а не для власного використання (див. рішення Міністерства культури і мистецтв від І липня І999р. № 9-32І6/І7).
2.  Об’єктивна сторона злочину полягає у вчиненні будь-якої з передбачених у диспозиції ст. 300 КК дій. Це ввезення в Україну зазначених творів, виготовлення, зберігання, перевезення, інше переміщення, збут, розповсюдження, примушування до участі у їх створенні. Ввезення має місце у разі фактичного переміщення зазначених

творів через державний або митний кордон України. Виготовлення - це створення таких творів заново, як у випадку їх авторського створення, так і технічного виготов­лення чи розмноження: аудіо-, відеозапису, фото- або ксерокопіювання, тиражування, монтаж тощо. Зберігання - це володіння такими творами або предметами, знаходжен­ня їх у винного, у його помешканні, в автомашині, у схованці чи в інших вибраних місцях з метою збуту чи розповсюдження. Перевезення або інше переміщення зазна­чених творів означає їхнє відправлення з одного місця в інше в межах України. Пере­везення має місце у разі використання для цього будь-якого виду транспорту, а інше переміщення буде у випадках пересилання їх поштою, передачі у певне місце через знайомих тощо. Розповсюдження творів - це демонстрація їх змісту чи фізична пе­редача для використання, перегляду, тиражування, у результаті чого вони стають до­ступними іншим особам. Збут таких творів означає платне чи безоплатне їх відчу­ження (частіше - це продаж, обмін, дарування) за своїм змістом він є різновидом розповсюдження. Примушування до участі у створенні твору має місце, коли винний змушує іншу особу, всупереч її волі, взяти участь у створенні або тиражуванні такого твору. Обов’язковою його ознакою є застосування психічного або фізичного насиль­ства. Якщо таке насильство пов’язане із заподіянням середньої тяжкості чи тяжкого тілесного ушкодження, вчинене має бути кваліфіковано за сукупністю злочинів.

Злочин визнається закінченим з моменту, коли повністю вчинена будь-яка із зазна­чених у законі дій.

1.  Суб’єктивна сторона характеризується прямим умислом. Особа усвідомлює зміст такого твору, суспільно небезпечний характер свого діяння і бажає його вчини­ти. Обов’язковою ознакою є мета розповсюдження чи збуту зазначених у цій статті творів, а розповсюдження, збут і примушування до участі в створенні такого твору можуть мати корисливу або іншу мету.
2.  Суб’єкт цього злочину - будь-яка особа, яка досягла 16-річного віку, а за при­мушування неповнолітніх до участі у створенні такого твору - особа, яка досягла повноліття.
3.  У частині 2 ст. 300 КК передбачена відповідальність за дії, зазначені в ч. 1 ст. 300 КК, якщо вони вчинені щодо кіно- та відеопродукції, а також збут неповнолітнім чи розповсюдження серед них творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію. Перша кваліфікуюча ознака означає, що предметом злочину в такому разі може бути тільки кіно- та інша відеопродукція, яка пропагує культ насильства і жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію. Такою продукцією визнаються записані на плівку кінофільми, відеофільми, лазерні диски, магнітофонні записи, матеріальні носії комп’ютерних програм - комп’ютерні дискети та цифрові носії інформації, відповідний характер яких дає можливість використати їх для масового перегляду (про поняття кіно- й відеопродукції див. закони України: «Про телебачення і радіомовлення» від 21 грудня 1993р. № 3759-ХІІ, зі змінами від 6 вересня 2005р. № 2810 і від 12 січня 2006р. № 3317; «Про кінематографію» від 13 січня 1988р. № 9/98-ВР, зі змінами від 15 трав­ня 2003 р. № 763 та «Про рекламу» від 3 липня 1996р. № 22).

Наявність другої кваліфікуючої ознаки припускає усвідомлення винним про не­повнолітній вік осіб, яким він збуває чи серед яких розповсюджує продукцію такого змісту. На це звертає увагу і ПВСУ у п. 4 Постанови «Про застосування судами за­конодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність» від 27 лютого 2004 р. № 2.

1. Частина 3 ст. 300 КК передбачає відповідальність за дії, зазначені в частинах 1 і 2, якщо вони вчинені повторно чи за попередньою змовою групою осіб, а також за примушування неповнолітніх до участі у створенні творів, що пропагують культ на­сильства і жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію.

Повторність означає вчинення будь-якої із зазначених у перших двох частинах статті дій хоча б другого разу незалежно від послідовності їх вчинення і того, була чи ні особа судимою за раніше вчинений такий злочин (детальніше про повторність див. коментар до ст. 32 КК).

Ознака попередньої змови групи осіб має місце, коли двоє чи більше осіб до по­чатку злочину домовилися про спільне його вчинення (див. коментар до ст. 28 КК). Примушування неповнолітніх має місце, коли повнолітня особа вчиняє дії, спрямова­ні на те, щоб шляхом фізичного чи психічного впливу змусити неповнолітнього (не­повнолітніх), всупереч його (їх) волі, взяти участь у створенні творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію. Чітке роз’яснення поняття «примушування» дає і ПВСУ в п. 15 за­значеної Постанови від 27 лютого 2004 р. № 2.