Яким же чином можна забезпечити добровільну участь порядних, високоморальних громадян у проведенні слідчих дій  як понятих? На що розраховують законодавці за викладених обставин, яких результатів чекають від участі понятих у кримінальному процесі? Закон цього не зазначає. За логікою, вони розраховують на забезпечення достовірності і правдивості даних, що заносяться у протоколи при провадженні найбільш важливих слідчих дій. Вважається, що в присутності сторонніх осіб слідчий і дізнавач не зможуть допустити ігнорування прав та свобод людини і громадянина, порушень процедури проведення процесуальних дій та законності. Адже участь понятих - це одна із форм народного контролю за законністю дій органів дізнання та попереднього слідства, місток між народом і правоохоронними органами. Але чи реальні такі сподівання при формальному й неуважному ставленні до цього інституту? Розглянемо це детальніше. Аналіз норм "Литовського статуту", Магдебурзького права та звичаєвого права, за якими народ України жив до 1840-1842 рр., а на деяких її територіях - до 1917 р., а також "Зводу законів України", прийнятого в 1743 р. під назвою "Права, за якими судиться малоросійський народ", свідчить про те, що з давніх часів у нашій державі при виконанні вузького кола процесуальних дій у судочинстві за рішенням судді брали участь "достойні люди" (обшуки, вручення особливо важливих документів)  [297].

Як зазначає Фойницький І.Я., інститут понятих у кримінально-процесуальному законодавстві - це залишок старовинного інституту народної участі в кримінальному суді, який переродився в інститут забезпечення правдивості того, що відбувається в стадії дізнання і попереднього слідства [425, с. 259]. Відповідно до "Зводу законів Російської імперії" поняті залучалися головним чином під час допитів, для захисту допитуваних осіб від насильства і неправильного запису їх показань. Таке призначення понятих обумовлювалося недовір'ям до поліції, яка провадила попереднє слідство, і необхідність у цьому повинна була відпасти з переходом слідства до судових слідчих. Однак згідно зі Статутом кримінального судочинства поняті залишилися при органах казенних управлінь та органах, які їх заміняли. Їх участь була необхідною при складанні протоколів про порушення, а також під час проведення судовими слідчими оглядів, обшуків та освідувань без експертів - обов'язково, а за участю досвідчених людей - тоді, коли для цього не було особливих перепон. Участь понятих була також обов'язковою під час проведення оглядів, освідувань та обшуків мировими суддями, дільничними земськими начальниками і міськими суддями або поліцією у справах, що належали до їх компетенції.

Поняті обиралися самим слідчим або іншими органами, які провадили названі дії, у кількості не менше двох осіб із числа тих, хто найближче був до місця проведення слідчої дії, за умови, що вони користувалися громадською довірою (переважно з домогосподарів, господарів торгових або промислових установ, їх керуючих та повірених, землевласників, волосних і сільських посадових осіб та церковних старост). Для огляду й освідування осіб жіночої статі запрошувались як поняті лише заміжні жінки. За неявку поняті піддавалися грошовим стягненням. Закон вимагав підпису понятих на слідчих протоколах, але не визначав їх процесуальних функцій.

Фойницький І.Я. вважав, що утримання інституту понятих у таких межах було доречним. Поняті як авторитетні місцеві мешканці сприяли роботі слідчого своїми знаннями про осіб і місцеві умови, що було особливо цінним у перші моменти виникнення справи. Крім того, запрошення понятих викликало інтерес населення до правосуддя і зміцнювало зв'язки між ними. Іноді крім (або замість) понятих закон для тієї ж мети вимагав запрошення господаря приміщення, представника якогось відомства чи інших осіб  [425, с. 259-260].

Але зі змінами, що відбулись у 1917 р., змінився й підхід до вибору та ролі понятих. Він став формальним. У поняті стали брати вже не авторитетних осіб, які користувалися громадською довірою (оскільки їх було знищено як клас), а тих, хто погоджувався на участь у слідчих діях або був вимушений брати в них участь через інші обставини. З урахуванням того, яке жахливе беззаконня творилося в окремі роки радянської влади, участь понятих, які його узаконювали, стала відвертим фарисейством. Хто ж сьогодні виконує роль понятих? На жаль, в Україні ніколи не вивчалося питання про те, хто виступає в ролі понятих, і вивчити його неможливо, оскільки даних про них у кримінальних справах немає.

Аналіз приватних повідомлень колишніх слідчих свідчить про те, що як поняті виступають здебільшого одні й ті ж люди, -  як правило, залежні від органів правопорядку особи, зокрема заарештовані за адміністративні правопорушення, позаштатні співробітники міліції тощо. Це в тих випадках, коли слідча дія попередньо була запланована. При спонтанності дій слідчим буває не до понятих взагалі. У правоохоронній діяльності трапляються ситуації, коли неможливо запросити понятих або немає можливості у момент затримання злочинця чи його обшуку і вилучення зброї, наркотиків та іншого засвідчити свої дії понятими.

Наприклад, затримали громадянина, який вчинив опір працівникам міліції і якого необхідно терміново обшукати, тобто провести особистий його обшук. І якщо під час проведення цієї дії правоохоронник знаходить зброю або наркотики, то які поняті можуть це засвідчити своєчасно? Наведемо інший приклад. Вчинено дорожньо-транспортну пригоду з тяжкими наслідками в глухому місці, де немає поблизу поселення людей, а огляд місця пригоди необхідно провести якнайшвидше, оскільки зміна погоди може змінити об'єктивну картину події, яка була під час вчинення злочину (може піти дощ чи сніг). Виникає питання, де взяти понятих і як бути працівникам правоохоронних органів у таких ситуаціях? Нерідко відповідні слідчі дії всупереч закону провадяться без понятих або, щоб зберегти видимість законності огляду, обшуку і виїмки, залучаються як поняті працівники правоохоронних органів. На жаль, у таких випадках часто трапляється фальсифікація слідчих документів щодо участі понятих, тобто в них зазначаються вигадані прізвища. Жахливі дані щодо цього наведено у статті викладача Талліннського державного університету Е. Кергандберга та дипломника цього університету П. Прукса. Вони провели опитування слідчих. На запитання, як вони діють, коли за обставинами справи залучити понятих до виконання слідчої дії практично неможливо, лише 20 % слідчих відповіли, що до фальсифікації вони не вдаються, 20 % слідчих, - що вони завжди в таких випадках фальсифікують протоколи щодо участі понятих, а 60 % - що вони до цього вдаються в окремих випадках  [155, с. 102-104].

У багатьох невідкладних випадках слідчі або дізнавачі вимушені силою влади примушувати окремих громадян брати участь у слідчій дії як понятих, оскільки добровольців немає. Але такі поняті концентрують свою увагу, як правило, на своїх емоціях, а не на діях слідчого чи дізнавача. Крім того, норми КПК не зобов'язують і не надають права слідчому та дізнавачу вимагати й перевіряти документи, які засвідчують особу понятого. Окремі такі поняті не називають свого дійсного прізвища або інших анкетних даних, спотворюють дані про своє місце проживання тощо. Для підсудного та його захисника такий понятий - знахідка, оскільки викликати його в суд або переконатись у тому, що фальсифікації не було допущено, неможливо. А фальсифікація в малому кидає тінь на велике.

В юридичній літературі звернено увагу на те, кого слід запрошувати як понятих для участі у проведенні слідчих дій та участі кого слід уникати. Так, слідчим пропонується при підборі понятих бути обережними, щоб не залучити до проведення огляду осіб, причетних до злочину чи зацікавлених в укритті його слідів, оскільки судова практика знає чимало випадків, коли понятим було запрошено особу, що вчинила розслідуваний злочин [289, с. 16-17]. Разом з тим автор не дає рекомендацій, як можна цього уникнути. Колмаков В.П. зазначає, що понятими повинні бути незацікавлені особи, бездоганної репутації, тому слідчим необхідно виявляти обережність у випадках, коли хто-небудь настирливо пропонує себе в поняті чи "помічники" слідчого [164, с. 37].

Правильним є зауваження про те, що для проведення обшуків небажано запрошувати як понятих сусідів особи, котру обшукують, чи її знайомих, оскільки це, з одного боку, заважає понятим і знижує їх спостережливість, з іншого - погіршує надалі стосунки між понятими та зазначеною особою. Крім того, слідча практика знає випадки, коли поняті із числа сусідів обшукуваної особи перешкоджали проведенню обшуку, давали неправдиві показання про обставини, пов'язані з його провадженням і виявленням під час обшуку певних предметів  [325, с. 294].

Що стосується місця перебування понятих, то автори наведеної праці зазначають, що під час огляду місця події поняті повинні бути поряд зі слідчим або в місці, яке він їм визначив. Однак у будь-якому випадку поняті повинні особисто і безпосередньо сприймати все, що оглядається, досліджується та фіксується при провадженні огляду місця події  [325, с. 266].

Цимбал М. у процесі огляду місця події відводить понятим таку ж роль, як і слідчому чи оперативно-розшуковим працівникам. Він описує випадок, коли присутні на місці події особи (слідчий, оперативно-розшукові працівники, спеціалісти, поняті) беруть участь у динамічній стадії огляду місця пожежі шляхом пошуку осередка. Разом з тим автор не вказує, де повинні перебувати поняті, чи повинні вони виконувати якісь дії для пошуку осередка пожежі, чи не призведе їх участь у цьому до негативних наслідків  [437, с. 147].

Дійсно, небезпеку для правосуддя таять у собі  ті, що з бажанням ідуть у поняті (сусіди, знайомі, родичі, особи, що причетні до злочину чи зацікавлені в укритті його слідів). Закон не передбачає права слідчого чи дізнавача робити відповідну перевірку даних про особу понятих та механізму такої перевірки. Особи, що беруть участь у слідчій дії як поняті, не попереджаються про відповідальність за дачу неправдивих показань, оскільки вона не передбачена законом. Користуючись цією обставиною, несумлінні поняті в судовому засіданні під час допиту їх як свідків і попередженні про відповідальність у багатьох випадках стверджують, що стояли осторонь і нічого не бачили. Іноді вони спотворюють обставини, за яких провадилася слідча дія. Це добре сприймається тими суддями, які вважають, що понятий повинен слідувати за слідчим чи дізнавачем "по п'ятах", заглядати в кожну шпарку, слідкувати за всіма маніпуляціями рук слідчого й дізнавача і все фіксувати. Саме виходячи з таких міркувань був виправданий Г., у квартирі якого за холодильником у ході обшуку дізнавачем був знайдений пакет із наркотиками. Але в судовому засіданні сусіди-поняті заявили, що не бачили самого моменту знайдення предмету, оскільки перебували в прихожій, а дізнавач був поза межами їх зору. Взявши до уваги їх показання, суд піддав сумніву законність дій дізнавача, без відповідної перевірки обвинувативши його таким чином у вчиненні злочину, зокрема в тому, що він підкинув пакет із наркотиками.