Законодавець по-новому підійшов до питання про строки касаційного оскарження і внесення касаційного подання. Відповідно до ст. 386 КПК касаційні скарги і подання на судові рішення, що не набрали законної сили, можуть бути подані протягом одного місяця, а на судові рішення, що набрали законної сили - протягом шести місяців з моменту набрання ними законної сили. Необхідно застерегти, що зазначені шість місяців дані не для розгляду справ, а для принесення скарги (подання), тому до закінчення цього терміну не завжди можна розглядати справу, оскільки особа, яка має право на подачу скарги (подання), згідно з законом може подати не одну скаргу (подання), а багато - з різними позиціями, у тому числі і в останній день чи в останню годину шестимісячного терміну. За цією справою можуть подати скарги та подання й інші особи. За таких обставин при очевидній незаконності судового рішення, яке набрало законної сили, суддя касаційного суду зобов'язаний зупинити його виконання. Розглянути ж справу до закінчення шестимісячного строку з моменту набрання судовим рішенням законної сили можна лише за наявності абсолютної впевненості, що інших скарг чи подань внесено не буде.

Незважаючи на те, що строки на касаційне оскарження, подання надзвичайно великі, вони з різних причин можуть пропускатись, і тому за наявності відповідного клопотання вони можуть бути відновлені, якщо були пропущені з поважних причин. На нашу думку, суд не може порушувати питання перед заінтересованою особою про подачу такого клопотання. Воно повинно надійти разом зі скаргою чи поданням, які принесені із пропуском строку, і є справою заінтересованої особи. За відсутності клопотання про відновлення строку головуючий у справі або суддя-доповідач постановою повинні визнати скаргу чи подання такими, що не піддягають розгляду.

Питання про відновлення касаційного строку на оскарження судового рішення і внесення касаційного подання відповідно до вимог статей 386 і 353 КПК повинно вирішуватись: а) у справах, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 383 КПК, судом першої інстанції; б) у справах, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 383 КПК, судом апеляційної інстанції; в) у справах, передбачених ч. 2 ст. 383 КПК, судом в залежності від обставин справи першої, апеляційної чи касаційної інстанції.

При відмові у відновленні строку рішення відповідного суду може бути оскаржене в касаційну інстанцію, яка має право своєю ухвалою відновити пропущений строк, визнати скаргу (подання) такою, що підлягає розгляду, і дати розпорядження відповідному суду першої чи апеляційної інстанції щодо виконання ним вимог ст. 351 КПК.

Характерною обставиною касаційного розгляду справ, передбачених ч. 1 ст. 383 КПК, є те, що законодавець, вимагаючи, щоб зміст касаційної скарги і подання мав відповідати вимогам, зазначеним у ст. 350 КПК, разом з тим не передбачає наслідків їх недодержання. Законодавець вимагає, щоб до скарги (подання) додавалося стільки копій, щоб їх можна було вручити всім учасникам судового розгляду, інтересів, яких вона стосується. Він не поширив цей обов'язок лише на засудженого, який перебуває під вартою. Але, знову ж таки, в КПК не передбачено наслідків невиконання цих вимог. Оскільки, пред'являючи вимоги до змісту апеляційних скарг, подань та кількості їх копій, законодавець передбачив наслідки недодержання вимог закону, вважаємо, що при врегулюванні цих питань щодо касаційного розгляду справ відсутність передбачення наслідків недодержання цих вимог є не позицією законодавця, а ймовірно, технічним недоліком. Тим більше, що відповідно до ч. 2 ст. 388 КПК законодавець передбачив наслідки невиконання вимог ст. 350 КПК по відношенню до касаційних скарг у справах, передбачених ч. 2 ст. 383 КПК.

Хоча законодавством передбачено більш тривалі строки на внесення касаційної скарги (подання), але це не означає, що суди можуть розслабитися. Фактично, виходячи з логіки закону, враховано, що в семидобовий строк, який був передбачений раніше, неможливо було виконати весь обсяг роботи, необхідний для забезпечення права особи на захист у цій стадії процесу, і тому він в абсолютній більшості випадків порушувався. Таким чином, закон приведений у відповідність із реаліями життя. Збільшивши строк на подачу касаційної скарги (подання) щодо судового рішення, яке не набрало законної сили, законодавець у той же час жорсткіше підходить до регламентації його використання.

У першу чергу це стосується змін, які внесені до ст. 88 КПК. Саме неконкретність норм цієї статті давала змогу будь-яким чином маніпулювати касаційними строками. Згідно з новими правилами учасники судового розгляду, бажаючи ознайомитись із протоколом судового засідання, зобов'язані заявити про це в письмовому клопотанні лише протягом трьох діб із часу проголошення вироку чи іншого судового рішення. Якщо такого клопотання в ці три доби не заявлено, особа позбавляється права на ознайомлення з протоколом, а її заяви щодо його неправильності чи неповноти до уваги не беруться (ст. 88 КПК). В той же час і суд "вводиться" в жорсткі рамки: він зобов'язаний виготовити протокол судового засідання не пізніше семи діб з дня закінчення судового розгляду справи (ст. 87 КПК). На жаль, законодавець не узгодив статті 87 і 88 КПК. Зокрема, в ст. 88 зазначено, що про виготовлення протоколу судового засідання повідомляються прокурор, який брав участь у розгляді справи, і ті учасники судового розгляду, котрі заявили клопотання про ознайомлення з ним. В той же час у ст. 87 зазначено, що про виготовлення протоколу судового засідання повідомляються учасники судового розгляду, тобто всі учасники. Оскільки ст. 88 КПК є спеціальною по відношенню до ст. 87 КПК, то за загальним правилом виконуватись повинна спеціальна норма. Законодавцю слід врегулювати ці розбіжності. Кодексом передбачено чіткі строки на ознайомлення з протоколом судового засідання та подачу на нього зауважень, а також наслідки недодержання цих строків.

Суттєво змінений порядок повідомлення про надходження касаційних скарг і подання на судові рішення, що не набрали законної сили. Зокрема, у ст. 387 КПК зазначено, що це треба робити у відповідності з вимогами, передбаченими ст. 351 КПК: про надходження скарги (подання) апеляційний суд зобов'язаний направити письмові повідомлення особам, інтересів яких стосується скарга (подання), а також на дошці об'яв суду помістити про це оголошення. День розміщення оголошення має важливе процесуальне значення, оскільки саме з ним пов'язується право на одержання в суді протягом п'яти діб копії скарги (подання) або ознайомлення з ним у суді, і тому він повинен бути зафіксований у справі відповідним документом (наприклад, довідкою секретаря судового засідання). Час вручення копії скарги (подання) або ознайомлення з нею в суді, а також роз'яснення права на подачу протягом п'яти діб заперечень також має важливе значення і тому повинен бути зафіксований шляхом отримання від відповідної особи розписки із зазначенням виконаних процесуальних дій та часу їх виконання.

Що стосується засудженого, який утримується під вартою, то повідомлення про надходження касаційної скарги (подання) та їх копії вручаються йому через начальника відповідної установи, що повинно бути зафіксовано розпискою, оскільки саме з часу вручення йому цих документів обчислюється п'ятидобовий строк на подачу заперечень на касаційну скаргу (подання). Таким чином, законом передбачено подвійне повідомлення учасників судового розгляду про надходження касаційних скарг та подань (крім засудженого, що перебуває під вартою). Але оскільки саме із фактом поміщення оголошення на дошці об'яв пов'язуються правові наслідки, виникає запитання: яке правове значення за таких обставин має письмове повідомлення заінтересованих осіб про надходження скарги (подання), яка необхідність у ньому? Тим більше якщо зважати на те, що така процесуальна дія вимагає немалих коштів на поштові витрати, часу та зусиль працівників суду.

Істотних змін зазнав КПК щодо строків надіслання справи, судові рішення в якій не набрали законної сили, до касаційного суду та її провадження в цьому суді. Виконавши всі дії по ознайомленню з протоколом судового засідання та матеріалами справи, розглянувши зауваження на протокол судового засідання, повідомивши заінтересованих осіб про надходження касаційних скарг та подань та вручивши їм їх копії (копії не подає лише засуджений, який перебуває під вартою), апеляційний суд протягом семи діб зобов'язаний передати справу разом зі всіма скаргами (поданнями) та запереченнями на них до касаційного суду, визначивши дату розгляду справи та повідомивши про це учасників судового розгляду. При цьому апеляційний суд повинен призначити справу до касаційного розгляду не пізніше двох місяців з дня її направлення. Необхідно звернути увагу суддів апеляційних судів, учасників судового процесу,  фахівців у галузі права на те, що зазначені сім діб і два місяці слід використовувати залежно від складності та обсягів справи, і тому в тих випадках, коли можливо скоротити ці строки, це треба робити.

Надзвичайно складною проблемою касаційного перегляду кримінальних справ, рішення в яких не набрали законної сили, є право засудженого, який утримується під вартою, бути безпосередньо вислуханим судом касаційної інстанції. Відповідно до ст. 391 КПК за наявності клопотання виклик такого засудженого в судове засідання є обов'язковим для суду касаційної інстанції. З точки зору нинішнього розуміння прав людини така норма закону є обґрунтованою. Але її реалізація вимагає великих зусиль і коштів. Як свідчить судова практика, при розгляді в судах касаційних скарг за участю засуджених виникає цілий ряд проблем, пов'язаних з організацією їх конвоювання із слідчих ізоляторів, охороною в процесі їх етапування та в суді, оплатою витрат на доставку в суд. Виникають серйозні інциденти при транспортуванні конвойними службами засуджених. В зв'язку з цим невиправдано затягуються строки розгляду касаційних справ за участю засуджених, що призводить до порушень вимог закону і конституційних прав громадян.