Главою 32 КПК не передбачено вимог до форми та змісту клопотання про перегляд судового рішення в порядку виключного провадження, але це не означає, що суд має приймати будь-що. На нашу думку, виходячи із загальних правил, які стосуються такого роду процесуальних документів, а також враховуючи, що згідно зі статтями 4009 та 40010 КПК клопотання є предметом розгляду спільного судового засідання відповідних судових палат і, таким чином, його зміст має принципове значення, зазначене клопотання за формою і змістом повинно відповідати передбаченим ст. 350 КПК вимогам, які ставляться до апеляції. Крім того, оскільки питання про витребування справи вирішується виходячи з аналізу клопотання та змісту судових рішень, особа, що клопочеться про перегляд справи, зобов'язана приєднати до клопотання належно завірені копії відповідних судових рішень. Без таких копій клопотання залишається без розгляду, про що повідомляється заявнику.

Зазначені в ч. 2 ст. 4009 КПК заступники відповідних прокурорів мають право подати до Верховного Суду України клопотання про перегляд судових рішень у порядку виключного провадження лише в межах своїх повноважень, тому вони повинні долучати до клопотання документ про те, що відповідним наказом прокурора вони наділені повноваженнями подавати такі клопотання. Без зазначених документів клопотання не може розглядатися по суті, оскільки невідомо, чи правомочні особи його подали.

У зв'язку з тим, що КПК не передбачено порядку провадження за клопотанням про перегляд судового рішення в порядку виключного провадження у Верховному Суді України, на нашу думку, такий порядок має бути передбачений у відповідному регламенті Верховного Суду України, який, згідно зі ст. 55 Закону "Про судоустрій України" [125], затверджується Пленумом Верховного Суду України. На нашу думку, цей порядок повинен бути таким: При надходженні клопотання суддя Верховного Суду України вивчає його спочатку на предмет додержання вимог формального характеру. При встановленні обставин, які є перешкодою для подальшого руху клопотання, суддя залишає його без розгляду, про що повідомляє заявнику. Якщо умови формального характеру додержані, суддя вивчає клопотання і долучені до нього копії судових рішень лише в межах тих підстав, які передбачені п. 2 ч. 1 ст. 4004 КПК: чи правильно застосовано кримінальний закон (керуючись вимогами ст. 371 КПК); чи додержані при розгляді справи в попередніх судових інстанціях всі істотні вимоги кримінально-процесуального закону (керуючись ст. 370 КПК та враховуючи зазначені нами вище зауваження щодо змісту цієї статті).

Як правило, суддя Верховного Суду, аналізуючи клопотання та копії судових рішень, може визначитися з тим, чи правильно застосовано кримінальний закон. Але за наявності тільки цих даних практично неможливо пересвідчитись у тому, що ті чи інші норми процесуального закону, на які вказує заявник, дійсно порушені. Разом з тим не можна витребувати справу, керуючись тільки тими міркуваннями, які містяться в клопотанні і не підтверджені відповідними копіями процесуальних документів. У такому випадку згідно з положенням ст. 24 КПК про те, що Верховний Суд України здійснює нагляд за судовою діяльністю всіх судів України, на нашу думку, суддя Верховного Суду може дати доручення голові відповідного нижчестоящого суду організувати перевірку додержання кримінально-процесуальних норм у конкретній справі, зобов'язавши його про наслідки такої перевірки повідомити у Верховний Суд.

За наявності серйозних сумнівів у правильності застосування кримінального закону чи додержання кримінально-процесуальних норм суддя Верховного Суду випробовує справу з відповідного суду. За відсутності таких сумнівів він відмовляє в цьому. Закон не вимагає в таких випадках винесення відповідного судового рішення, тому достатньо резолюції судді на клопотанні.

Після надходження кримінальної справи (в разі її витребування) суддя вивчає її лише в двох аспектах: 1) чи правильно застосовано кримінальний закон у контексті ст. 372 КПК; 2) чи додержано всі кримінально-процесуальні норми при розслідуванні та судовому розгляді справи. Переконавшись у тому, що кримінальний закон застосовано правильно, а істотних порушень процесуального закону не допущено, суддя своєю резолюцією на клопотанні відмовляє у внесенні справи за поданим клопотанням на обговорення колегії суддів.

За наявності, на думку судді, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 4004 КПК підстав для перегляду судових рішень суддя повідомляє про це голові Судової палати для організації обговорення справи з клопотанням у складі не менше ніж п'яти суддів, для чого визначаються відповідні судді, а також день, час і місце цього обговорення, про що офіційно зазначається у відповідному порядку денному Судової палати.  Це необхідно робити з тим,  щоб зазначений процес відбувався не стихійно, хаотично, а в організованому порядку.

Якщо в ході обговорення справи і клопотання не менше ніж п'ять суддів дійдуть висновку про наявність передбачених законом підстав для перегляду судового рішення в порядку виключного провадження, суддя-доповідач готує подання про необхідність судового розгляду клопотання, яке підписують ті судді, що брали участь в обговоренні справи.

Вимог до форми і змісту подання законом не передбачено, але це не означає, що воно може бути довільним. Оскільки зі змістом подання пов'язуються правові наслідки, на нашу думку, воно має бути подібним до протестів, які розглядалися раніше. Крім того, в ньому повинні бути дані про особу, що подала клопотання про перегляд судового рішення, та коротко викладено суть цього клопотання.

Якщо під час обговорення справи не знайшлося п'яти суддів, які б погодилися на внесення подання про розгляд клопотання в засіданні Судової палати, але суддя-доповідач наполягає на своєму, то про це він доповідає голові Судової палати для створення нового складу суддів і нового обговорення справи та клопотання.

Законом не передбачено прийняття якогось процесуального чи будь-якого іншого документа в разі, коли при обговоренні справи і клопотання не знайшлося п'яти суддів, які б погодилися на внесення подання в суд виключної інстанції. У зв'язку з цим суддя-доповідач має на клопотанні зробити резолюцію про те, що в результаті обговорення справи не знайшлося передбачених п. 2 ч. 1 ст. 4004 КПК підстав для перегляду судового рішення.

Згідно з ч. 3 ст. 4009 КПК з приводу надходження клопотань про перегляд судом справ із підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 4004 КПК, листування із засудженим, захисником чи законним представником не ведеться (така конструкція цієї норми дає підстави стверджувати, що суд зобов'язаний доводити прокурору, чому він не задовольняє його клопотання, що є нелогічним). Але було б неввічливо не повідомити засудженого, його захисника чи законного представника, а також прокурора про результати розгляду клопотання, до того ж це зумовило б надходження нових клопотань і скарг. Крім того, заявнику необхідно повернути надіслані ним відповідні копії судових рішень та інші документи. У зв'язку з цим суддя-доповідач має повідомити заявнику, що його клопотання розглянуто і залишено без задоволення за відсутністю для перегляду судових рішень підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 4004 КПК, без будь-якої іншої аргументації.

Відповідно до ст. 4009 КПК подання про перегляд справи в порядку виключного провадження можуть підписати судді касаційного суду. Оскільки в касаційному порядку кримінальні справи вправі розглядати лише судді Судової палати з кримінальних справ і Військової судової колегії, то це означає, що подання можуть підписати лише судді вказаних палати та колегії, причому не обов'язково, щоб конкретне подання підписували судді однієї палати. Подання суддів про судовий розгляд клопотання щодо перегляду судового рішення у виключній інстанції суддя-доповідач передає голові Судової палати для організації його розгляду на спільному засіданні Судових палат Верховного Суду, уповноважених на розгляд кримінальних справ.

Частиною 3 ст. 40010 КПК передбачено, що перегляд справи в порядку виключного провадження відбувається за правилами, встановленими для перегляду справ у касаційному порядку. На жаль, при прийнятті цієї норми не було взято до уваги, що кримінальні справи в касаційному порядку розглядаються за двома видами правил: за одними розглядаються ті справи, судові рішення в яких не набрали законної сили, і за іншими - ті, судові рішення в яких набрали законної сили не більше ніж шість місяців тому.

За логікою, оскільки у виключному порядку переглядаються кримінальні справи, судові рішення в яких набрали законної сили, то перегляд їх повинен відбуватися за правилами, встановленими для касаційного розгляду відповідних справ.

Про призначення справи до судового розгляду повідомляються особи, які внесли клопотання про перегляд справи, а також особи, інтереси яких можуть зачіпатися в разі задоволення клопотання, але їх неявка в судове засідання не є перешкодою для розгляду справи. Разом з тим, якщо заінтересовані особи бажають взяти участь у розгляді справи, але не можуть це зробити з об'єктивних причин, касаційний суд зобов'язаний забезпечити реалізацію цього права, тобто відкласти розгляд справи на той день і час, коли заінтересована особа може взяти в ньому участь. Проте вимога засудженого, який перебуває в місцях позбавлення волі, про його доставку в судове засідання не є обов'язковою для суду, оскільки таке право засудженого передбачено законом лише при перевірці судового рішення, яке не набрало законної сили. Про день, час і місце розгляду справи повідомляється також Генеральна прокуратура України, оскільки в ньому повинні брати участь Генеральний прокурор або його заступник.

Відповідно до ч. 3 ст. 40010 КПК подання суддів про судовий розгляд клопотання щодо перегляду судового рішення з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 4004 КПК, розглядаються на спільному засіданні Судової палати з кримінальних справ і Військової судової колегії Верховного Суду України. В засіданні повинні брати участь не менше ніж по 2/3 від обраних і правомочних розглядати справи суддів кожної палати. При цьому треба мати на увазі, що згідно з ч. 4 ст. 55 КПК суддя, який брав участь у розгляді справи, не може розглядати цю справу в порядку виключного провадження, тому при розгляді справи мають бути присутніми 2/3 суддів без урахування тих, які раніше розглядали цю справу. Вимога, щоб у розгляді справи брали участь 2/3 суддів палати та колегії, правомочних розглядати справу, створює серйозні труднощі в розгляді справ, оскільки не враховує реалій життя. Зокрема, Військова судова колегія має шість суддів; 2/3 від її складу - це чотири судді. Оскільки троє суддів розглядали справу в касаційній інстанції, розгляд справ у виключній інстанції фактично неможливий. В період відпусток аналогічною є ситуація і в Судовій палаті з кримінальних справ. У зв'язку з цим питання про кількісний склад суду виключної інстанції потребує перегляду.

Незважаючи на наявність деяких прогалин у законі, діяльність Судових палат по перегляду судових рішень у порядку виключного провадження має бути спрямована на забезпечення вимог закону та прав і свобод людини.