§ 1. Злочини, які посягають на відносини у сфері охорони державної таємниці або конфіденційної інформації
Сторінки матеріалу:
Суб’єктивна сторона виявляється в прямому умислі: особа усвідомлює конфіденційність інформації, а також те, що вона є власністю держави, і бажає її передати або збирати для передачі саме іноземним організаціям, установам. За характером відомостей і за відсутності мети підриву або ослаблення держави цей злочин відрізняється від державної зради і шпигунства.
Суб’єкт злочину — особа, якій конфіденційна інформація була довірена або стала відома у зв’язку з виконанням службових обов’язків.
Частина 2 ст. 330 передбачає відповідальність за ті самі дії, вчинені з корисливих мотивів, або такі, що спричинили тяжкі наслідки для інтересів держави, або вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб.
Корисливий мотив означає спрямованість передачі або збирання інформації на отримання матеріальної вигоди (грошей, майна, вигод майнового характеру) або звільнення від обов’язків матеріального характеру (наприклад у рахунок боргу).
Зміст тяжких наслідків для інтересів держави є оціночним поняттям і залежить від конкретних обставин справи (важливість інформації, розмір матеріальної або моральної шкоди тощо).
Повторність у цьому складі злочину спеціальна: вчинення хоча б вдруге злочину, передбаченого ст. 330 КК, незалежно від наявності чи відсутності судимості.
Вчинення цього злочину за попередньою змовою групою осіб передбачає наявність ознак ч. 2 ст. 28 КК.
Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 330 — обмеження волі на строк до трьох років або позбавлення волі на строк від двох до п’яти років, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого; за ч. 2 ст. 330 — позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років із позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
1 Відомості Верховної Ради України. — 1999. — № 497. — Ст. 428.
2 Див.: Закон України «Про інформацію» // Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 48. — Ст. 65 (в редакції Закону від 11 травня 2004 р.).
3 Див.: Офіційний вісник України. — 1998. — № 48. — Ст. 1764.