Групове порушення громадського порядку (ст. 293). Цей злочин визначено як організацію групових дій, що призвели до грубого порушення громадського порядку або суттєвого пору­шення роботи транспорту, підприємства, установи чи органі­зації, а також активну участь у таких діях.

Об’єктом цього злочину є громадський порядок у тій його сфері, що пов’язана з суспільними відносинами, які забезпечують об­становку суспільного спокою і поведінку громадян, що відпові­дає законові, у різних сферах соціального спілкування. Особ­ливість цього злочину полягає в тому, що він спричиняє суттєве порушення роботи транспорту, підприємств чи організацій. Тому, крім громадського порядку, злочин посягає і на додатко­вий об’єкт — нормальну діяльність транспорту, підприємств, ус­танов чи організацій.

Об’єктивна сторона цього злочину полягає в організації гру­пових дій або в активній участі в таких діях. Під організацією групових дій слід розуміти як безпосереднє створення групи, так і організацію вчинення таких дій або керівництво ними. Під активною участю слід розуміти інтенсивну участь у групових діях. Цей злочин вважається закінченим, якщо такі дії спричинили грубе порушення громадського порядку або істотне пору­шення роботи транспорту, підприємства, установи чи органі­зації. Грубим визнають таке порушення громадського порядку, що заподіює останньому істотну шкоду, значно порушує обста­новку суспільного спокою чи нормальну роботу підприємств, установ чи організацій.

Суб’єктивна сторона цього злочину характеризується пря­мим умислом. Слід зазначити, що мотиви вчинення такого діян­ня можуть бути різними, крім хуліганських.

Суб’єкт цього злочину — спеціальний. Відповідальності підлягають тільки організатори й активні учасники, які досягли 1

Склад цього злочину слід відмежовувати від масових заво­рушень (ст. 294) і від хуліганства, вчиненого групою осіб (ч. 2 ст. 296). Дії, передбачені ст. 293, вчиняються не натовпом, а учас­никами окремої групи людей, і не супроводжуються погрома­ми, підпалами, насильством над особою й іншими діями підви­щеної небезпеки. Відсутність мотивів, що виражають явну непо­вагу до суспільства, відрізняє цей злочин від хуліганства, вчиненого групою осіб, для якого такі мотиви обов’язкові.

Покарання за злочин: за ст. 293 — штраф до п’ятдесяти неопо­датковуваних мінімумів доходів громадян або арешт на строк до шести місяців.

Масові заворушення (ст. 294). Масовими заворушеннями визнаються організація таких заворушень, що супроводжува­лися насильством над особою, погромами, підпалами, знищен­ням майна, захопленням будівель або споруд, насильницьким виселенням громадян, опором представникам влади із застосу­ванням зброї або інших предметів, що використовувалися як зброя, а також активна участь у масових заворушеннях.

Основним безпосереднім об’єктом цього злочину є громадсь­кий порядок, тобто ті суспільні відносини, що забезпечують умо­ви нормального функціонування державних і громадських структур, нормальний ритм суспільного життя, роботи і спо­кою людей. Крім цього, при масових заворушеннях часто шкода заподіюється і додатковим об’єктам — авторитету представ­ників влади, інтересам особи, власності.

Об’єктивна сторона злочину виражається в організації ма­сових заворушень чи активній участі в них. Організація масових заворушень полягає в підбурюванні тих людей, які стихій­но зібралися, до масових виступів, насильства над людьми, по­громів, підпалів, захоплення будівель, споруд, насильницького виселення громадян, знищення майна, збройного опору пред­ставникам влади. Як організаційну діяльність треба розгляда­ти і керівництво діями натовпу при вчиненні названих дій, по­ширення серед натовпу неправдивої інформації тощо. Активна участь у цьому злочині означає особисту інтенсивну участь у вчиненні зазначених у законі дій.

Насильством над особою слід вважати завдання ударів, по­боїв, катування, заподіяння будь-яких тілесних ушкоджень од­ному чи багатьом потерпілим. Вчинене під час масових завору­шень умисне вбивство вимагає додаткової кваліфікації за ст. 115. Погроми — це дії, поєднані зі знищенням, ушкодженням, руйну­ванням громадських споруд, житлових та інших будинків, транс­портних засобів, іншого майна. Підпали — це дії, що спричинили загорання будинків, споруд, транспортних засобів. Знищення майна означає його приведення в повну непридатність. Захоп­лення будівель або споруд — це самовільне захоплення їх натов­пом або активними учасниками під час масових заворушень. Насильницьке виселення громадян має місце у разі вигнання лю­дей з їхніх помешкань чи певної місцевості із застосуванням фізичного чи психічного насильства. Збройний опір має місце у разі перешкоджання представникові влади виконувати його обо­в’язки із застосуванням хоча б одним із учасників масових заво­рушень вогнепальної, холодної зброї чи інших предметів, які використовувались як зброя. Для визнання злочину закінченим достатньо вчинення учасником масових заворушень будь-якої із зазначених у диспозиції ст. 294 дій.

Суб’єктивна сторона цього злочину характеризується тільки прямим умислом. Однак умисел щодо заподіяння шкоди в ре­зультаті масових заворушень може бути і непрямим. Мотиви і мета масових заворушень можуть бути різними, на кваліфіка­цію вони не впливають, але можуть бути враховані при при­значенні покарання.

Суб’єктом цього злочину можуть бути лише організатори масових заворушень та активні їх учасники, які досягли 16-річ-ного віку.

Частина 2 ст. 294 передбачає відповідальність за ті самі дії, якщо вони призвели до загибелі людей або до інших тяжких наслідків. Під загибеллю людей слід розуміти смерть одного чи кількох потерпілих. Під іншими тяжкими наслідками розумі­ють заподіяння тяжких тілесних ушкоджень або заподіяння знач­ної матеріальної шкоди.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 294 — позбавлення волі на строк від п’яти до восьми років; за ч. 2 ст. 294 — позбавлення волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років.

Заклики до вчинення дій, що загрожують громадському порядку (ст. 295). Ця стаття передбачає відповідальність за публічні заклики до погромів, підпалів, знищення майна, захоп­лення будівель чи споруд, насильницького виселення громадян, що загрожують громадському порядку, а також розповсюджен­ня, виготовлення чи зберігання з метою розповсюдження мате­ріалів такого змісту.

Об’єктом цього злочину є громадський порядок, тобто такі суспільні відносини, що забезпечують нормальні умови діяль­ності підприємств, організацій, установ і окремих громадян.

Об’єктивна сторона цього злочину характеризується однією з трьох дій: а) публічними закликами до погромів, підпалів, зни­щення майна, захоплення будівель чи споруд; б) публічними закликами до насильницького виселення громадян, що загро­жують громадському порядку; в) розповсюдженням, виготов­ленням чи зберіганням із метою розповсюдження матеріалів такого змісту. Публічні заклики за своїм змістом є усним чи пись­мовим звертанням або виступом на мітингах, зборах, по радіо, телебаченню, в яких містяться заклики до вчинення погромів, підпалів, знищення майна, захоплення будівель чи споруд, на­сильницького виселення громадян із займаних ними житлових будинків або певної місцевості. Під розповсюдженням мате­ріалів, що містять такі заклики, слід розуміти безпосередню пе­редачу чи доведення будь-яким способом їх змісту до відома інших осіб. Виготовлення матеріалів — це безпосереднє авторсь­ке створення або технічне їх виготовлення (друкування, виго­товлення ксерокопій, фотомонтажної або аудіо- чи відеопродукції). Під збереженням розуміють перебування таких матері­алів безпосередньо у винного, наприклад, у його помешканні чи автомобілі з метою їх розповсюдження. Злочин визнається закін­ченим із моменту вчинення будь-якої з названих у ст. 295 дії.

Суб’єктивна сторона цього злочину характеризується пря­мим умислом. При виготовленні чи збереженні зазначених вище матеріалів обов’язкова наявність мети їх розповсюдження.

Суб’єкт цього злочину — будь-яка особа, яка досягла 16-річ-ного віку.

Покарання за злочин: за ст. 295 — штраф до п’ятдесяти неопо­датковуваних мінімумів доходів громадян або арешт на строк до шести місяців, чи обмеження волі на строк до трьох років.

Хуліганство (ст. 296). Хуліганство — один із небезпечних і дуже поширених злочинів проти громадського порядку. Части­на 1 ст. 296 визнає хуліганством тільки грубе порушення гро­мадського порядку, вчинене з мотивів явної неповаги до сусп­ільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винят­ковим цинізмом. Будь-які інші види хуліганських дій утворюють адміністративний делікт.

Основним об’єктом хуліганства є громадський порядок, що охоплює комплекс суспільних відносин, які забезпечують спокійні умови життя людей у різних сферах суспільно корис­ної діяльності, моральність, нормальний відпочинок і дотри­мання правил поведінки в суспільному житті й у побуті. Як до­даткові факультативні об’єкти часто виступають особистість, здоров’я, навколишнє середовище, власність. Однак при вчи­ненні хуліганства, відповідальність за яке передбачено ч. 4 ст. 296, здоров’я потерпілого є додатково обов’язковим об’єктом такого посягання.

З об’єктивної сторони хуліганство являє собою суспільно небезпечну дію, що грубо порушує громадський порядок. Дія­ми, що грубо порушують громадський порядок, закон визнає тільки ті, що відрізняються особливою зухвалістю або винят­ковим цинізмом. Особлива зухвалість — це нахабне поводжен­ня, буйство, бешкетування, поєднане з насильством, які спричи­нили тілесні ушкодження, чи знущанням над потерпілим, зни­щення або пошкодження майна, тривале порушення спокою громадян, зрив масового заходу, тимчасове порушення нормаль­ної діяльності установи, підприємства, організації або громадсь­кого транспорту тощо. Винятковий цинізм — це демонстратив­на зневага нормами моральності, наприклад, груба непри­стойність, демонстративне оголення, знущання над немічними тощо. Для кваліфікації хуліганства за ч. 1 ст. 296 достатньо наяв­ності в діях винної особи однієї з цих ознак – особливої зухва­лості або виняткового цинізму.

Хуліганство визнається закінченим із моменту вчинення дії, що грубо порушує громадський порядок. Форми хуліганських дій можуть бути найрізноманітнішими: нахабне, зухвале, циніч­не порушення громадського спокою, нормального функціону­вання підприємств, організацій, масових заходів, роботи транс­порту. Це можуть бути і будь-яка наруга, знущання над людь­ми, їх побиття, осквернення громадських та інших місць роботи, відпочинку або побуту людей.

Хуліганські дії можуть бути вчинені в будь-якому місці, час­тіше це відбувається в парках, на вулицях, кінотеатрах, магази­нах та інших громадських місцях. Як правило, такі дії відбу­ваються в присутності потерпілих та інших громадян. Однак публічність не є обов’язковою ознакою хуліганства. Воно може мати місце в квартирі, на безлюдній вулиці тощо.