49 РОЗДІЛ XVІЗЛОЧИНИ ПРОТИ АВТОРИТЕТУ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ, ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ ТА ОБ’ЄДНАНЬ ГРОМАДЯН§ 1. Поняття, загальна характеристика та види злочинів проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян

Ці злочини істотно порушують суспільні відносини, які за­безпечують нормальне функціонування органів влади, місце­вого самоврядування, об’єднань громадян та їх представників; протидіють нормальній діяльності цих органів, послаблюють їх авторитет, заподіюють шкоду життю, здоров’ю, гідності або власності громадян, іншим об’єктам, які охороняються законом.

Родовим об’єктом цих злочинів є певна група суспільних відносин, що виникають між органами державної влади, орга­нами місцевого самоврядування, об’єднаннями громадян і фізич­ними особами, у зв’язку зі здійсненням адміністративно-розпо­рядчих функцій із метою захисту прав, свобод і законних інте­ресів фізичних і юридичних осіб.

З об’єктивної сторони ці злочини можуть бути вчинені як шляхом дії (наприклад наруга над державними символами), так і шляхом бездіяльності (наприклад, незаконне перешкоджання організації або проведенню зборів, мітингів, походів і демон­страцій).

Більшість цих злочинів сформульовано як злочини з фор­мальним складом. Для визнання їх закінченими достатньо вчи­нення особою самої дії або бездіяльності, незалежно від настан­ня наслідків (наприклад, незаконне підняття Державного

Прапора України на річковому або морському судні, захоплен­ня державних або громадських будівель чи споруд). У деяких випадках для закінченого складу злочину необхідне встановлен­ня певних наслідків (наприклад, при самоправстві, насильстві щодо державного чи громадського діяч

а, умисному пошкодженні ліній зв’язку). У цих випадках для наявності об’єктивної сторо­ни необхідно встановити причинний зв’язок між діянням і на­слідками, що настали.

З суб’єктивної сторони всі злочини цієї групи вчиняються лише умисно, в деяких випадках має місце прямий умисел, поєд­наний зі спеціальною метою (при захопленні державних буді­вель необхідно встановити спеціальну мету, а саме — мету неза­конно користуватися ними або перешкодити нормальній роботі підприємств, установ, організацій (ст. 341).

Суб’єктом злочину є, як правило, будь-яка особа. За деякі зло­чини знижено вік відповідальності до 14-ти років (наприклад, за заподіяння працівникові правоохоронного органу тяжкого тілес­ного ушкодження (ч. 3 ст. 345). В деяких випадках суб’єктом може бути і службова особа (наприклад, за незаконне перешкоджання організації або проведенню зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій (ст. 340). Залежно від безпосереднього об’єкта ці злочини можна поділити на такі групи:

злочини у сфері використання державних символів (статті 338 і 339);

злочини, пов’язані із перешкоджанням діяльності органі­зацій та об’єднань громадян (статті 340 і 341);

злочини проти представників влади, працівників правоохо­ронних органів, членів громадських формувань (статті 342—353);

злочини у сфері використання документів і засобів отри­мання інформації (статті 357—360);

інші злочини проти авторитету держави і діяльності об’єд­нань громадян (статті 354—356).