Як випливає з Вашого рішення від 5.08. 2011, "... підсудна системно вчиняє дії в судовому засіданні, якими фактично перешкоджає встановленню істини у справі, із зневагою ставиться до суду та учасників судового розгляду та порушує порядок розгляду справи, відмовилась повідомити адресу свого проживання, відмовляється надавати розписку про те, що вона повідомлена про дату, час і місце наступного судового засідання, не з'явилась у судове засідання в час, призначений судом, та відмовилась повідомити причини неявки...", тому суд дійшов висновку, що, перебуваючи на волі, підсудна може ухилитись від суду та виконання процесуальних рішень, перешкоджатиме встановленню істини у справі.

Під час відвідування 5 і 7 серпня 2011р. представниками Уповноваженого з прав людини у Київському слідчому ізоляторі Тимошенко Ю. В. висловила незгоду з судовим рішенням про зміну їй запобіжного заходу та звернулася з проханням до Омбудсмана України захистити її право на свободу і особисту недоторканність.
 

 
Протягом останніх десяти років Україна залишається лідером серед країн Європи за кількістю арештів. Як свідчить системний моніторинг Уповноваженого з прав людини, протягом останніх п'яти років судами щороку заарештовується майже 60 тис. осіб. При цьому близько 10 тис, або кожен шостий, пізніше звільняються з-під варти у зв'язку зі зміною запобіжного заходу, засудженням до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, виправданням або закриттям кримінальних справ!

Серйозність цієї проблеми підтверджують і рішення Європейського суду з прав людини, у яких констатується порушення Україною права на свободу та особисту недоторканність, гарантованого ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Протягом 2010р. кількість таких рішень зросла майже вдвічі і сягнула 45, у більшості з них йдеться саме про необґрунтоване тримання людини під вартою. Зокрема, у справах "Шалімов проти України" від 4березня 2010р., "Москаленко проти України" від 20 травня 2010р., "Буряга проти України" від 16 липня 2010 р. Суд зазначив, що обвинувачена особа повинна завжди звільнятися до суду, крім випадків, коли держава може пред'явити відповідні та достатні підстави виправдання тримання під вартою. При цьому звернуто увагу, що національні суди України недостатньо мотивують необхідність арешту особи, а тяжкість злочину досить часто визначають головним критерієм цього.

Про системність проблеми зловживання правом на арешт в Україні свідчить і пілотне рішення Європейського суду з прав людини "Харченко проти України" від 10 лютого 2011 р. Суд не лише звернув увагу на невмотивованість рішень судів про арешти, а й підкреслив, що взяття під варту повинно застосовуватися тільки тоді, коли існує реальна загроза ухилення обвинуваченого від слідства та суду.

Про масове застосування арештів також йшлося під час моєї зустрічі 14 січня 2011р. з Президентом України В.Ф. Януковичем. Після цього глава держави звернувся до усіх правоохоронців і суддів не допускати зловживання правом на арешт і застосовувати цей захід лише як виняткову міру запобіжного заходу.

Уповноважений з прав людини вважає, що арешт є найбільш суворим запобіжним заходом і повинен застосовуватися лише у виключних випадках і відповідності з вимогами КПК України. Невмотивоване взяття особи під варту призводить до моральних і фізичних страждань людини, її близьких і рідних, нехтування конституційним правом на свободу та особисту недоторканність, честь і гідність.

Наразі у Київському слідчому ізоляторі утримується майже 4тис. осіб за наявності 2850 місць. В умовах перенаповнення СІЗО перебуває 332 жінки, серед них одна вагітна, інша з двомісячним немовлям, двоє неповнолітніх. Кожен новий арешт погіршує умови тримання інших ув'язнених. У зв'язку з цим Омбудсман України вкотре наголошує на необхідності застосування арешту як виняткової міри запобіжного заходу, що сприяло б розвантаженню місць позбавлення волі та поліпшенню умов ув'язнених, зокрема і в Київському СІЗО.

таке рішення і має всі можливості щодо його перегляду відповідно до принципу верховенства права.

У зв'язку з вищевикладеним вважаю, що арешт - надто сувора міра покарання за порушення судових процедур та з метою запобігання порушенням конституційних прав Тимошенко Ю.В. на свободу та особисту недоторканність, керуючись ст.101 Конституції України, статтями 3,13 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради

України з прав людини", прошу розглянути можливість зміни Тимошенко Ю. В. запобіжного заходу на не пов'язаний з триманням під вартою.

8.08.2011р.

Н. Карпачова

Судді Печерського районного суду м. Києва Р. В. Кірєєву

Звернення Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини

Відповідно до ст.101 Конституції України, п. 1 ч. З ст.17 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини " на підставі повідомлень засобів масової інформації про порушення конституційних прав екс-прем'єр-міністра України Ю. В. Тимошенко під час досудового та судового слідства у кримінальній справі щодо звинувачення її у перевищенні владних повноважень Уповноваженим з прав людини відкрито провадження.

При здійсненні Уповноваженим моніторингу дотримання прав і свобод Тимошенко Ю. В. у судових засіданнях встановлено, що 5 серпня 2011 р. Вами змінено підсудній Тимошенко Ю.В. запобіжний захід з підписки про невиїзд на взяття під варту.

Як випливає з Вашого рішення від 5.08. 2011, "... підсудна системно вчиняє дії в судовому засіданні, якими фактично перешкоджає встановленню істини у справі, із зневагою ставиться до суду та учасників судового розгляду та порушує порядок розгляду справи, відмовилась повідомити адресу свого проживання, відмовляється надавати розписку про те, що вона повідомлена про дату, час і місце наступного судового засідання, не з'явилась у судове засідання в час, призначений судом, та відмовилась повідомити причини неявки...", тому суд дійшов висновку, що, перебуваючи на волі, підсудна може ухилитись від суду та виконання процесуальних рішень, перешкоджатиме встановленню істини у справі.

Під час відвідування 5 і 7 серпня 2011р. представниками Уповноваженого з прав людини у Київському слідчому ізоляторі Тимошенко Ю. В. висловила незгоду з судовим рішенням про зміну їй запобіжного заходу та звернулася з проханням до Омбудсмана України захистити її право на свободу і особисту недоторканність.

Протягом останніх десяти років Україна залишається лідером серед країн Європи за кількістю арештів. Як свідчить системний моніторинг Уповноваженого з прав людини, протягом останніх п'яти років судами щороку заарештовується майже 60 тис. осіб. При цьому близько 10 тис, або кожен шостий, пізніше звільняються з-під варти у зв'язку зі зміною запобіжного заходу, засудженням до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, виправданням або закриттям кримінальних справ!

Серйозність цієї проблеми підтверджують і рішення Європейського суду з прав людини, у яких констатується порушення Україною права на свободу та особисту недоторканність, гарантованого ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Протягом 2010р. кількість таких рішень зросла майже вдвічі і сягнула 45, у більшості з них йдеться саме про необґрунтоване тримання людини під вартою. Зокрема, у справах "Шалімов проти України" від 4 березня 2010 р., "Москаленко проти України" від 20 травня 2010р., "Бурята проти України" від 15липня 2010 р. Суд зазначив, що обвинувачена особа повинна завжди звільнятися до суду, крім випадків, коли держава може пред'явити відповідні та достатні підстави виправдання тримання під вартою. При цьому звернуто увагу, що національні суди України недостатньо мотивують необхідність арешту особи, а тяжкість злочину досить часто визначають головним критерієм цього.

Про системність проблеми зловживання правом на арешт в Україні свідчить і пілотне рішення Європейського суду з прав людини "Харченко проти України" від 10 лютого 2011 р. Суд не лише звернув увагу на невмотивованість рішень судів про арешти, а й підкреслив, що взяття під варту повинно застосовуватися тільки тоді, коли існує реальна загроза ухилення обвинуваченого від слідства та суду.

Про масове застосування арештів також йшлося під час моєї зустрічі 14 січня 2011р. з Президентом України В.Ф. Януковичем. Після цього глава держави звернувся до усіх правоохоронців і суддів не допускати зловживання правом на арешт і застосовувати цей захід лише як виняткову міру запобіжного заходу.

Уповноважений з прав людини вважає, що арешт є найбільш суворим запобіжним заходом і повинен застосовуватися лише у виключних випадках і відповідності з вимогами КПК України. Невмотивоване взяття особи під варту призводить до моральних і фізичних страждань людини, її близьких і рідних, нехтування конституційним правом на свободу та особисту недоторканність, честь і гідність.

Наразі у Київському слідчому ізоляторі утримується майже 4тис. осіб за наявності 2850 місць. В умовах перенаповнення СІЗО перебуває 332 жінки, серед них одна вагітна, інша з двомісячним немовлям, двоє неповнолітніх. Кожен новий арешт погіршує умови тримання інших ув'язнених. У зв'язку з цим Омбудсман України вкотре наголошує на необхідності застосування арешту як виняткової міри запобіжного заходу, що сприяло б розвантаженню місць позбавлення волі та поліпшенню умов ув'язнених, зокрема і в Київському СІЗО.

таке рішення і має всі можливості щодо його перегляду відповідно до принципу верховенства права.

У зв'язку з вищевикладеним вважаю, що арешт - надто сувора міра покарання за порушення судових процедур та з метою запобігання порушенням конституційних прав Тимошенко Ю.В. на свободу та особисту недоторканність, керуючись ст.101 Конституції України, статтями 3,13 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини", прошу розглянути можливість зміни Тимошенко Ю. В. запобіжного заходу на не пов'язаний з триманням під вартою.

8.08.2011р.

Н. Карпачова

Судді Печерського районного суду м. Києва С. В. Вовку

Звернення Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини

Відповідно до ст. 101 Конституції України, п.1 ч.3 ст.17 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" здійснюється провадження Уповноваженого з прав людини за зверненням народних депутатів України та низки громадських організацій щодо порушення права екс-Міністра внутрішніх справ України Ю. В. Луценка на свободу та особисту недоторканність.

За час перебування Ю. В. Луценка у Київському слідчому ізоляторі Уповноважений з прав людини з ним зустрічалася п'ять разів та декілька днів тому відвідала його у палаті Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги.

Уповноважений з прав людини неодноразово порушувала питання про зміну Ю. В. Луценку запобіжного заходу на не пов'язаний з триманням під вартою, зокрема, 14 січня 2011 р. під час представлення Щорічної доповіді в парламенті, на колегії Генеральної прокуратури України та у письмових клопотаннях до Апеляційного суду м. Києва.

6 травня 2011 р. Уповноважений з прав людини у зверненні до Генерального прокурора України В.П. Пшонки наголосила, що на даний час відсутній головний аргумент слідства, який став підставою для арешту Ю. В. Луценка тривале ознайомлення його з матеріалами справи. Станом на 20 квітня 2011р. Ю. В. Луценко ознайомився з матеріалами кримінальної справи. Це підтверджується також постановою Апеляційного суду м. Києва від 21 квітня про продовження строку тримання його під вартою до 5 місяців.

Уповноважений з прав людини вважає також немотивованим посилання Апеляційного суду, як на підставу для продовження терміну тримання під вартою, невиконання захисниками та іншим обвинуваченим вимог статей 218-220 КПК України.