Крім того, у цій постанові Апеляційного суду не наводяться конкретні обставини, які б свідчили, що Ю. В. Луценко ухилятиметься від слідства та суду або чинитиме які- небудь перешкоди у встановленні істини у справі.

Також Уповноваженим з прав людини було з'ясовано, що 28 квітня 2011 р. Ю.В. Луценко офіційно повідомив адміністрацію Київського слідчого ізолятора, що на знак протесту проти необґрунтованого тримання його під вартою він з 22 квітня розпочав голодування.

Відповідно до інформації Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги станом на 20 травня 2011 р. стан хворого оцінюється як середнього ступеня важкості. Через голодування у нього загострився ряд хронічних захворювань. З 11 по 20 травня він втратив майже 5 кг ваги. У разі продовження голодування стан його здоров'я погіршуватиметься.

Уповноважений з прав людини звертає увагу, що Європейський суд з прав людини неодноразово констатував порушення ст.2 (право на життя) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод через те, що державні органи не вживали адекватних заходів щодо надання допомоги ув'язненим, які голодували, в т.ч. шляхом звільнення їх з-під варти. Так, у справі "Хороз проти Туреччини" від 31 березня 2009 р. Євросуд констатував, що несвоєчасне звільнення з-під варти ув'язненого, який три місяці голодував, призвело до його смерті під час перебування в лікарні для ув'язнених.

Як відомо, наразі справа "Луценко проти України" знаходиться у Європейському суді з прав людини на стадії комунікації, їй надано пріоритет у розгляді та Євросуд звернувся до Уряду України щодо надання пояснень з обставин затримання та арешту Ю. В. Луценка.

Про системність проблеми зловживання правом на арешт в Україні свідчить і пілотне рішення Європейського суду з прав людини "Харченко проти України" від 10 лютого 2011 р. Суд звернув увагу на не вмотивованість рішень судів про арешти та підкреслив, що взяття під варту повинно застосовуватися тільки тоді, коли існує реальна загроза ухилення обвинуваченого від слідства та суду.

Про масове застосування арештів також йшлося під час моєї зустрічі 14 січня 2011р. з Президентом України В.Ф. Януковичем. Після цього глава держави звернувся до всіх правоохоронців і суддів не допускати зловживання правом на арешт і застосовувати цей захід лише як виняткову міру запобіжного заходу.

Уповноважений з прав людини вважає, що арешт є найбільш суворим запобіжним заходом і повинен застосовуватися лише у виняткових випадках та суворій відповідності з вимогами КПК України. Безпідставне взяття особи під варту призводить до моральних і фізичних страждань її та близьких і рідних, нехтування конституційним правом на свободу та особисту недоторканність, честь і гідність.

Також прошу врахувати, що у матеріалах кримінальної справи є дані про те, що Ю. В. Луценко одружений, має двох дітей (один з яких неповнолітній), позитивно характеризується за місцем роботи та проживання, є активним громадським та політичним діячем. До того ж з клопотанням про взяття Ю. В.Луценка на поруки до Печерського районного суду м. Києва звернулося майже сто народних депутатів України.

У зв'язку з вищевикладеним з метою запобігання порушенням конституційних прав Ю. В. Луценка на життя, здоров'я, свободу та особисту недоторканність, керуючись ст.101 Конституції України, статтями З, 13 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини", прошу розглянути можливість зміни Ю. В. Луценку запобіжного заходу на не пов'язаний з триманням під вартою.

1. р.

Н.  Карпачова

Генеральному прокуророві

України

В. П. Пшонці

Звернення Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини

Відповідно до ст. 101 Конституції України, ст.17 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" здійснюється провадження Уповноваженого з прав людини за зверненням народних депутатів України та низки громадських організацій щодо порушення права екс-Міністра внутрішніх справ України Ю. В. Луценка на свободу та особисту недоторканність.

4 травня 2011 р. під час моніторингу стану дотримання прав ув'язнених у Київському слідчому ізоляторі Уповноважений з прав людини зустрілася безпосередньо у камері з Ю. В. Луценком. Під час розмови він повідомив, що запобіжний захід йому обрано необґрунтовано, продовження термінів перебування під вартою здійснювалося без урахування усіх обставин справи та даних про його особу. Зокрема, він зазначив, що на сьогодні відсутній головний аргумент слідства, який став підставою для його арешту, - тривале ознайомлення з матеріалами справи, Ю. В. Луценко повідомив, що з матеріалами справи він повністю ознайомився, що підтверджується і постановою Апеляційного суду м. Києва від 21 квітня 2011 р. про продовження строку тримання його під вартою до б місяців.

Уповноважений з прав людини вважає необґрунтованим посилання у зазначеній постанові суду як на підставу для продовження терміну тримання під вартою невиконання захисниками та обвинуваченим Л. В. Приступлюком вимог статей 218-220
 

 
Крім того, захисники Ю. В. Луценка - І. Ю. Фомін, В. В. Орлов, І. С. Луценко відмовилися знайомитися з матеріалами справи, звернувшись до Генеральної прокуратури України з заявою-клопотанням 4 травня 2011 р.

Під час особистого прийому Ю.В. Луценко також зазначив, що чинити слідству які- небудь перешкоди або ж ухилятися від нього він не має наміру.

У матеріалах справи є дані про те, що Ю.В. Луценко одружений, має двох дітей (один з яких неповнолітній), позитивно характеризується за місцем роботи та проживання, є активним громадським та політичним діячем.

Також під час розгляду Апеляційним судом м. Києва питання про продовження терміну тримання під вартою до суду звернулися з клопотанням про взяття його на поруки 65 народних депутатів України та Герой України Л. Г. Лук'яненко.

Через такі дії слідчих органів та суду Ю. В. Луценко був змушений звернутися до Європейського суду з прав людини про порушення ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права на свободу та особисту недоторканність. Наразі справа знаходиться на стадії комунікації, їй надано пріоритет у розгляді та Європейський суд звернувся до Уряду України щодо надання пояснень з обставин затримання та арешту Ю. В. Луценка.

Також Уповноваженим з прав людини було з'ясовано, що 28квіт-ня 2011 р. на знак протесту проти необґрунтованого тримання його під вартою Ю. В. Луценко оголосив голодування.

У зв'язку з цим, керуючись ст.101 Конституції України, статтями З, 13, 17 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини", прошу дати доручення розглянути можливість зміни Ю. В. Луценку запобіжного заходу на не пов'язаний з триманням під вартою.

Про результати прошу поінформувати Уповноваженого з прав людини.

Голові Апеляційного

суду м. Києва

А. В. Чернушенку

Звернення Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини

У січні 2011 р. під час моніторингу стану додержання прав людини у Київському слідчому ізоляторі до Уповноваженого з прав людини на особистому прийомі один з учасників акції протесту "Податковий майдан" Гаркавенко Ігор Олегович щодо порушення його права на свободу та особисту недоторканність.
 

На захист Гаркавенка О.І. до Уповноваженого з прав людини звернулися його адвокат Левицький О.В., Голова Прогресивної соціалістичної партії України Вітренко Н.М., голова партії "Київська Русь" Баулін П.Б., головні редактори газет "Славянское единство", "Завтра" та інші.

Керуючись п.З ч.З ст.17 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" Уповноваженим з прав людини було відкрито провадження у цій справі та встановлено таке.

23 грудня 2010 р. Гаркавенка І.О. було затримано ГУ МВС України в м.Києві та пред'явлено обвинувачення за ч. 2 ст. 28, ч.1 ст. 194 КК України. Наступного дня Голосіївським районним судом м. Києва Гаркавенку І.О. обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. 17 лютого 2011 р. строк тримання під вартою продовжено до чотирьох місяців.

Під час особистого прийому у СІЗО Гаркавенко І.О. повідомив Уповноваженому з прав людини, що жодного відношення до пошкодження гранітного покриття на Майдані Незалежності не має, оскільки прибув з Харкова до Києва лише 25листопада 2010 р., тобто після встановлення наметового містечка.

Уповноважений з прав людини звертає увагу, що санкція статті 194 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі строком до трьох років. Стаття 155 КПК України дозволяє застосовувати арешт за такі злочини, але лише у виняткових випадках. Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 25 квітня 2003 р. з наступними змінами та доповненнями "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства" винятковими є випадки, коли на підставі наявних у справі фактичних даних із певною вірогідністю можна стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченого.

Проте, 17 лютого 2011 р. Голосіївський районний суд м. Києва не звернув уваги на клопотання адвоката Левицького О.В. та Велова А.М . про взяття Гаркавенко І.О. на поруки з зобов'язанням забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та не розглянув питання про можливість обрання обвинуваченому альтернативного запобіжного заходу. Також судом не було враховано, що Гаркавенко

І.О. має постійне місце проживання мешкає у м. Харкові з мамою та бабусею.

Уповноважений з прав людини звертає увагу, що протягом останніх років Україна залишається лідером серед країн Європи за кількістю арештів. Протягом останніх п'яти років суди щороку заарештовують майже 60 тис. осіб.

При цьому близько 10 тис, або кожен шостий, пізніше звільняються з-під варти у зв'язку зі зміною запобіжного заходу, засудження до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, виправданням або закриттям кримінальних справ!

Гостроту цієї проблеми підтверджують і рішення Європейського суду з прав людини, у яких констатується порушення Україною права на свободу та особисту недоторканність, гарантованого ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Станом на 1 лютого 2011 р. Євросуд виніс 48 таких рішень, у яких йшлося про необґрунтоване та тривале тримання людини під вартою. Зокрема, у справах "Бурята проти України" від 15 липня 2010р., "Прокопенко проти України" та "Болдирєв проти України" від 20 січня 2011 р. Суд зазначив, що обвинувачений повинен завжди звільнятися до суду, крім випадків, коли держава може пред'явити достатні підстави виправдання тримання під вартою. При цьому звернуто увагу, що національні суди недостатньо мотивують необхідність арешту особи або потребу у його продовженні.

Уповноважений з прав людини вважає, що безпідставне взяття людини під варту призводить до моральних і фізичних страждань її та її близьких і рідних, нехтування конституційним правом на свободу та особисту недоторканність, честь та гідність. Арешт є найбільш суворим запобіжним заходом, який повинен застосовуватися лише у виключних випадках.

Крім того, 14 січня 2010 р. під час зустрічі з Уповноваженим з прав людини Президент України загострив увагу на питанні порушень прав людини під час затримань та арештів, а також звернувся до правоохоронців і суддів не допускати зловживання правом на арешти і застосовувати цей захід лише як виняткову міру запобіжного заходу.