10. Частиною 10 коментованої статті (із змінами, внесеними  Законом України від 06.10.2005 р.) вводиться письмове прова  дження у суді першої апеляційної чи касаційної інстанції без  виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судово  го засідання на основі наявних у суду матеріалів у випадках,  встановлених КАС України.

Таким чином, адміністративний процес у адміністративному суді не є усним процесом. Суд виносить рішення, як правило, на основі письмового розгляду справи.

Для апеляційного та касаційного розгляду справи як і у суді першої інстанції, встановлене, таким чином, письмове провадження.

11. Відповідно до частини 11 коментованої статті розумний  строк - найкоротший строк розгляду і вирішення адміністра  тивної справи, достатній для надання своєчасного (без неви  правданих зволікань) судового захисту порушених прав, свобод  та інтересів у публічно-правових відносинах.

Поняття, наведене КАС України, належить до числа оціночних, таких, що мають трактуватися судом у кожному окремому випадку в залежності від конкретних обставин справи. Рішенням Конституційного Суду України від ЗО січня 2003 р. у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини 3 статті 120, частини 6 статті 234, частини 3 статті 236 КПК України (справа про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора), дається, зокрема, оцінка поняття "розумний строк досудового слідства".

У Рішенні Конституційного Суду України з цього приводу зазначається таке. Поняття "розумний строк досудового слідства" є оціночним, тобто таким, що визначається у кожному конкретному випадку з огляду на сукупність усіх обставин вчинення і розслідування злочину (злочинів). Визначення розумного строку досудового слідства залежить від багатьох факторів, включаючи обсяг і складність справи, кількість слідчих

32

дій, число потерпілих та свідків, необхідність проведення експертиз та отримання висновків тощо.

Але за будь-яких обставин строк досудового слідства не повинен перевищувати меж необхідності. Досудове слідство повинно бути закінчено у кожній справі без порушення права на справедливий судовий розгляд і права на ефективний засіб захисту, що передбачено статтями 6,13 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.

Отже, розумний строк розгляду і вирішення адміністративної справи має бути якомога коротшим, не порушувати права громадян і організацій на справедливий судовий розгляд і права на ефективний захист їх прав і інтересів.

12. Постанова - письмове рішення суду будь-якої інстанції в адміністративній справі, у якому вирішуються вимоги адміністративного позову.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України у редакції від 25 травня 1998 р. "Про судове рішення" судове рішення є найважливішим актом правосуддя, покликаним забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини, правопорядку та здійснення проголошеного Конституцією принципу верховенства права. Тому суди повинні неухильно додержувати вимоги про законність і обґрунтованість рішення.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 ст. 158 КАС України видами судових рішень є постанова і ухвала. При вирішенні адміністративної справи суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити у його задоволенні повністю або частково. Про це судом приймаються постанови. У випадку за-

*• "Кодекс адміністративного судочинства України"                                                                                                                          33

доволення адміністративного позову може бути прийнято постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

13. Ухвала - письмове або усне рішення суду будь-якої інстанції в адміністративній справі, яким вирішуються питання, пов'язані з процедурою розгляду адміністративної справи, та інші процесуальні питання. Ухвалами судів апеляційної та касаційної інстанцій також вирішуються вимоги апеляційної чи касаційної скарги.

Ухвали, як і постанови, виступають процесуальною формою вираження діяльності по застосування права.

Окремим документом викладаються ухвали з питань: 1) залишення позовної заяви без руху; 2) повернення позовної заяви; 3) відкриття провадження в адміністративній справі; 4) об'єднання та роз'єднання справ; 5) забезпечення доказів; 6) визначення розміру судових витрат; 7) продовження та поновлення процесуальних строків; 8) передачі адміністративної справи до іншого адміністративного суду; 9) забезпечення адміністративного позову; 10) призначення експертизи; 11) виправлення описок і очевидних арифметичних помилок; 12) відмови в ухваленні додаткового судового рішення; 13) роз'яснення постанови; 14) зупинення провадження у справі; 15) закриття провадження у справі; 16) залишення позовної заяви без розгляду; 17) інших питань, які вирішуються поза судовим розглядом.

14. Адміністративний договір - дво- або багатостороння угода, зміст якої складають права та обов'язки сторін, що ви-

34

пливають із владних управлінських функцій суб'єкта владних повноважень, який є однією із сторін угоди.

Адміністративний договір е однією підставою виникнення, зміни та припинення конкретних адміністративно-правових відносин.

Термін "адміністративний договір" є останнім часом досить вживаним у науці адміністративного права, зустрічається це поняття і у чинному адміністративному законодавстві. Так, у частині 5 статті 35 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" зазначається, що для здійснення спільних програм місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування можуть укладати договори, створювати спільні органи та організації.

Актуалізація проблеми адміністративного договору у світлі здійснюваних в Україні перетворень обумовлена зростанням ролі приватного права в регулюванні суспільних відносин, а отже і з розвитком договірних стосунків у публічно-правових відносинах. Адміністративний договір є особливою категорією публічного права, своєрідною формою реалізації державної виконавчої влади, найбільш виразно вони виступають у ролі юридичних фактів особливого роду, що зумовлюють виникнення адміністративно-правових відносин. До характерних рис адміністративно-правового договору належать такі: це угода, що виникає у сфері дії виконавчої влади у зв'язку і з приводу реалізації органом цієї влади державно-владних повноважень; підставою виникнення такої угоди є адміністративний акт - владний вольовий припис; він завжди конкретизує норму адміністративного права чи акт правозастосовчої діяльності органу державної виконавчої влади; має організуючий характер. Крім цього, адміністративно-правові договори укладаються у публічних інтересах, мають метою досягнення публічного блага, тобто тут переважають суспільні цілі. Неможливою (за будь-яких умов) є одностороння відмова від виконання договірних умов або їх зміна. Норми про форс-мажор тут не застосовуються. Не може бути такий договір або окремі його положення визнано конфіденційними. Більш того, у деяких випадках необхідною умовою чинності адміністративно-правового договору є його опублікування.

Адміністративно-правовий договір можна визначити як пра-вочин, укладений на підставі адміністративно-правових норм у

                                                                                                       35

загальнодержавних (публічних) інтересах, правовий режим якого визначається наявністю сторони, що має державно-владні повноваження.

15. Публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.