1. Алкогольне, токсичне та наркотичне сп'яніння можна розцінювати як безпорадний стан лише у тому випадку, коли в його результаті потерпіла особа впала в глибокий сон, безпам'ятство чи повну фізичну безпорадність. Якщо ж, перебуваючи в стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, особа дає згоду на статевий акт, такі дії не можна вважати зґвалтуванням [71, с.38]. У випадку, коли особа, перебуваючи в стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, дала згоду на статевий акт, не розуміючи характеру та значення вчинюваних з нею дій, а сексуальний партнер вважає, що вона адекватно сприймає дійсність, про що свідчить її згода, яка дана у відповідь на його пропозицію, вчинене не є злочином [131, с.19], хоча у ПП ВСУ № 4 від 27 березня 1992 року зазначено, якщо винний міг і повинен був усвідомлювати, що потерпіла знаходиться саме в такому стані, буде мати місце зґвалтування, вчинене з використанням безпорадного стану потерпілої особи (п.9 ПП ВСУ № 4 від 27 березня 1992 року) [348].

 Використання наркотиків з метою змінити поведінку людини застосовується вже давно. Австрійський вчений проф. Д.Уеллс, досліджуючи питання вчинення сексуальних злочинів із застосуванням наркотиків, зазначив, що в багатьох країнах спостерігалась значна активність навколо наркотику, що отримав назву "наркотик для зґвалтування" (date rape drug). Цей наркотик порушує нормальне функціонування свідомості особи, в результаті чого вона охоче йде на статевий контакт, а після цього не здатна точно згадати всі обставини його вчинення. Найчастіше з цією метою застосовують бензодіазепіни (особливо флунітразепам) та кетамін. Автор називає певні проблеми виявлення даного наркотику в крові потерпілої особи. Потерпіла особа може бути доведена повністю або частково до безпорадного стану, втратити розум, що певним чином затрудняє проведення судово-медичного обстеження на предмет виявлення ознак зґвалтування [280, с.197-198].

 Пленум ВСУ у ПП ВСУ № 4 від 27 березня 1992 року роз'яснює: ,Для визнання зґвалтування вчиненим з використанням безпорадного стану потерпілої внаслідок алкогольного, наркотичного сп'яніння або дії на її організм отруйних, токсичних та інших сильнодіючих речовин не має значення, чи винний привів потерпілу до такого стану (наприклад, дав наркотик, снотворне тощо), чи вона знаходилась у безпорадному стані незалежно від його дій" (п.10 ПП ВСУ № 4 від 27 березня 1992 року) [348].

 2. Психічнезахворюваннябуває хронічним читимчасовим, може проявлятись у виглядіслабоумствачи іншого хворобливого стану. Слід зазначити, що за ст.152КК караються статеві зносини з психічно хворою особою не взагалі, а лише тоді, коли потерпіла особане усвідомлює свої дії або не керує ними. В такому стані згодане має юридичного значення і не виключає відповідальності ґвалтівника за умови, щовинний знав про психічну хворобу потерпілої особи.

3. Фактором, що обумовлює безпорадний стан потерпілої особи, є також   її   малолітній   вік.   Для зґвалтування малолітньоїхарактерним є відсутність не стільки статевої, скільки соціальної, загальної зрілості.Безпорадність тут визначаєтьсянерозумінням значення статевих зносин, незнанням про їх наслідки. Вік потерпілої, як показує практика,не може служити єдиним критерієм, хоча в літературі неодноразово висувалася пропозиція встановити таку вікову межу.

 В питанні визначення вікової межі безпорадного стану вчені досі не дійшли згоди. Одні пропонують 14 років, інші - 12, треті - 11. Так, в інтересах захисту нормального статевого розвитку дітей висувалася пропозиція у всіх випадках розглядати як зґвалтування статеві зносини з дівчинкою, що не досягла 12-річного віку, за умови, якщо цей факт відомий винному, оскільки в такому віці потерпіла не розуміє характеру і значення вчинюваного з нею акта і її варто визнати такою, що перебуває у безпорадному стані [60, с.8]. Практиці відомі справи, коли зносини з 13-річною дівчинкою, яка не досягла статевоїзрілості, були кваліфіковані як зґвалтування. Підставоюдлявисновкупро безпорадний станпослужили невік і статева зрілість, а знання про статеве життя, яке обумовлювалося особливостями психічного розвитку дитини, вихованням тощо. Якщо ж дівчинка знала про характер, значення і наслідки статевого життя, то безпорадний стан, як і кваліфікація за ст.152 КК України, виключається. За певних умов може настати відповідальність за ст.155 чи ст.156 КК України. З огляду на викладене вище, сумнівною вбачається позиція М.Й. Коржанського, який категорично заявляє, що вчинення статевого акту з малолітньою завжди належить кваліфікували за ч.4 ст. 152 КК України, оскільки згода особи, що не досягла 14 років, значення не має [148, с.114].

 Вік, з якого особа починає розуміти характер та значення сексуальних дій, суто індивідуальний. Відповідно до національного законодавства, вирішення питання про безпорадний стан потерпілої особи належить до компетенції суду, тобто в кожному конкретному випадку судді повинні вирішувати це, виходячи з індивідуальних властивостей потерпілої особи. Прояв згоди без усвідомлення вчинюваних дій значення не має. Як зазначає С.Д.Шапченко, якщо потерпілій особі виповнилось лише 11 років, злочин зґвалтування буде мати місце тому, що в такому віці вона взагалі не може виявити свою дійсну волю і "добровільна" згода на вчинення з нею статевого акту має мнимий, а отже, недійсний характер [296, с.249]. Вважаємо, що  встановлювати цю вікову межу у законодавстві недоцільно. У випадку виникнення складних ситуацій суд може призначати судову психологічну (психолого-психіатричну) експертизу. Якщо буде встановлено, що потерпіла особа через малолітній вік не усвідомлювала характеру вчинюваних з нею дій, вчинене слід кваліфікувати за відповідною частиною ст. 152 КК України.

 У кримінальному законодавстві окремих країн цю вікову межу чітко встановлено. Наприклад, відповідно до ст. 147 ПК Естонії,  п.(с) абз.2 №195 КК Норвегії, особа, що не досягла 10-річного віку, вважається такою, що не здатна розуміти характер і значення винних діянь; у КК штату Нью-Йорк (США) - особа, котра не досягла 11-річного віку (п.3 № 130.35); у ст. 244 КК Голландії, ч.2 ст. 181 КК Іспанії,  п.3 ч.1 арт. 335 КК Філіппін, ч.2 № 222 КК Данії - особа, молодша 12 років. Статеві зносини з особами, що не досягли 13 років караються як зґвалтування відповідно до арт.100 КК Албанії, ст. 177 КК Японії, ст. 305 КК Республіки Корея, №2 ст. 277 КК Таїланду. У КК Таїланду інтимний зв'язок з дівчинкою, що не досягла 13-річного віку, є кваліфікованим злочином. Відповідно до №1 ст. 277 КК Таїланду, кримінально-караним є інтимний зв'язок з дівчинкою, що не досягла 15-річного віку і не є його дружиною, незалежно від того, погоджується вона чи ні на такий зв'язок. Відповідно до ч.6 ст. 375 КК Бельгії, ч.1 ст. 173 КК Республіки Сан-Марино, ст.  76-5-402.1 КК штату Юта (США), абз.6 ст. 375 КК Індії, ст.345 (алеф) Закону про покарання Ізраїлю тяжким злочином є вчинення статевого акту з особами, що не досягли 14-річного віку. У ч.6 ст. 375 КК Бельгії, крім іншого, передбачено, що підвищене покарання буде нести особа, що вступить у статевий зв'язок з дитиною, котрій не виповнилось повних10 років.

4. Питання про можливість зґвалтування  особи, що перебуває в стані сну, є досить спірним. Ряд вчених дотримуються точки зору, що зґвалтування у стані фізіологічного сну неможливе, однак підтверджують, що таке можливе у випадку перебування в стані наркотичного, гіпнотичного чи патологічного сну [69, с.9; 237, с.46-54]. Однак судовими медиками встановлено, що зґвалтування під час гіпнотичного сну є неможливим, оскільки загіпнотизувати людину можна тільки тоді, коли вона цього бажає. Але можливі випадки, коли жертва погодилась на гіпноз, наприклад, з метою лікування, а лікар, скориставшись цим, вчинив з нею статевий акт. Таким чином, варто визнати, що зґвалтування особи, що перебуває у стані гіпнотичного сну, можливе. Як зазначають І.В. Сервецький та Є.В.Слободянюк, юриспруденція як наука, що має справу з актами людської волі, із співвідношенням між вираженням цієї волі і об'єктивними нормами законів, не може ігнорувати явище гіпнозу і не брати до уваги ті зміни, котрі можуть бути внесені у свідомість загіпнотизованих. Вчені пропонують внести відповідні зміни до КК України, та передбачити як кваліфікуючу ознаку зґвалтування використання гіпнозу і переконання, а також інших незаконних способів впливу на людину [237, с.38, 71]. Питання про зґвалтування особи, що знаходиться в стані фізіологічного сну, на нашу думку, слід вирішувати в індивідуальному порядку, оскільки міцність сну кожної конкретної людини різна. У КК штату Каліфорнія (США)одним із проявів безпорадного стану визнано перебування потерпілої особи в стані сну (п. (А) ч.2 ст. 261). КК Республіки Сан-Марино, крім інших, способами примушування до статевого акту, що є злочином і кваліфікується як порушення сексуальної свободи, визнає гіпнотичний вплив або вплив під час безсоння, або використання інших засобів, що підходять для цього (ч.1 ст. 171 КК).

 5. Розглядаючи питання про вчинення статевого акту із використанням безпорадного стану потерпілої особи, не можна не торкнутися питання про вчинення статевого проникнення шляхом обману, наприклад, невиконана обіцянка укласти шлюб, зваба тощо, що відповідно до ПП ВСУ № 4 від 27 березня 1992 року не може розглядатися як зґвалтування (абз.2 п.6 ПП ВСУ № 4 від 27 березня 1992 року) [348].

 Окремі вчені визнають зґвалтуванням обман в особі партнера, коли опір потерпілої особи не має місця через введення її в оману. Окремі вчені вважають, що у цьому випадку виникає стан психічної безпорадності, оскільки потерпіла особа не усвідомлює, хто вступає з нею у статеві зносини [131, с.20]. В іншому випадку, коли б вона усвідомлювала, хто саме вступає з нею у статевий акт, вона, очевидно, вела б себе зовсім по-іншому.

 Зґвалтування буде мати місце у випадках вчинення статевого проникнення із застосування обману відповідно до ст. 197 КК Республіки Польща,  ч.1 ст. 171КК Республіки Сан-Марино. У КК штату Каліфорнія (США)зазначено: зґвалтування буде мати місце у випадку, коли потерпіла особа "була без знання, розуміння, не сприймала, або не усвідомила сутнісні характеристики акту, а сприймала їх як належні через обманне уявлення те, що статеве проникнення вчиняється з професійною метою, коли це не мало професійної мети. (п.(D) ч.4 ст.261). "Закон про покарання" Ізраїлю передбачає: "Той, хто вступає у статеві зносини з жінкою …за її згоди, але яка була отримана шляхом обману стосовно особистості особи, що вступила з нею у статеві зносини, або з приводу характеру самого діяння, …визнається як такий, що вчинив зґвалтування" (п.2 ст.345 (алеф)).

 Окремі криміналісти вважають за доцільне передбачити в законі таку кваліфікуючу ознаку зґвалтування, як вчинення злочину шляхом обману неповнолітньої особи (її вік можна обмежити до 16 років), коли вона дає згоду на статеві зносини лише внаслідок того, що винний, використовуючи її психічну незрілість, обіцяє одружитись, подарувати дорогий подарунок тощо. Така ознака міститься у ст. 302 КК Республіки Корея, де зазначено, що "особа, яка з використанням обману чи залякування, вчиняє статеві зносини …щодо неповнолітньої … особи, підлягає покаранню…".Ми вважаємо, що такий підхід є недоречним для впровадження у національному кримінальному праві,оскільки такого роду обман не ставить особу в безпорадний стан, не позбавляє її можливості проявити свою волю. Вчинення в цій ситуації статевого акту за КК України виключає відповідальність за зґвалтування.