Згода на статевий акт людини, що не володіє статевою свободою, значення не має, оскільки вона не може розпоряджатися собою у царині статевих відносин, не розуміє характер та значення вчинюваних з нею дій. Саме тому безпосереднім об'єктом зґвалтування у таких випадках виступає статева недоторканість. Найбільш характерним проявом посягання на статеву недоторканість є зґвалтування, вчинене з використанням безпорадного стану потерпілої особи, за умови, що такий стан викликаний малоліттям або психічною хворобою потерпілої особи, внаслідок чого вона не розуміє характер та значення вчинюваних з нею дій. Статева недоторканість не охоплює випадки фізичної безпорадності, наприклад, хворобливий стан (за винятком психічної хвороби), фізичні вади, старість тощо. Вважаємо, що дану групу осіб не можна позбавити права статевої свободи. Якщо особа психічно здорова, але через певні фізичні вади не здатна виявити своє бажання (небажання) вступати у статеві зносини, перебуваючи у безпорадному стані, вона все ж володіє статевою свободою [148, с.105]. Говорити про статеву недоторканість у таких випадках некоректно.

 Таким чином, статеву свободу мають всі фізично та розумово розвинуті особи, які розуміють наслідки та значення статевих зносин, інших сексуальних дій. Це означає, що особи, які не розуміють характер та значення сексуальних дій, статевою свободою не володіють. Щодо названих осіб відповідний статевий злочин буде посяганням на їх статеву недоторканість.

 З огляду на викладене, вважаємо за доцільне запропонувати свій варіант тлумачення цих понять.

 Так, статева свобода - це право особи самостійно і добровільно обирати собі в даний час, при даних обставинах партнера (партнерів) для задоволення своїх статевих потреб за їх дійсною згодою чи допускати задоволення щодо себе статевих потреб іншої особи (осіб). Статева недоторканість - це абсолютна заборона вступати у статеві відносини з особою, що не володіє статевою свободою і не розуміє характер та значення вчинюваних статевих дій.

 У неповнолітніх осіб статева свобода виникає з моменту досягнення ними статевої зрілості, що у кожному випадку визначається індивідуально.

 У більшості теоретичних джерел, класифікуючи об'єкт злочину "по вертикалі", виділяють три види об'єктів злочинів: загальний, родовий і безпосередній [215, с. 60-61; 149, с.81; 151,с.97].

 П.С.Матишевський виділив два види об'єктів злочинів - родовий і безпосередній. Під родовим об'єктом слід розуміти соціальні цінності, на які посягає певна група злочинів. Безпосередній об'єкт складають соціальні цінності, на які посягає конкретна злочинна дія або бездіяльність [150, с.129-130].

 Слід звернути увагу, що сьогодні у науці кримінального права є ще й інші підходи до розподілу об'єктів на види. Окремими науковцями виділяються чотири основні види об'єкта злочину: 1) загальний, 2) типовий (або видовий), 3) родовий, 4) безпосередній [273, с.145-146; 135, с.66]. С.Расторопов пропонує додати до даного переліку об'єктів злочину ще й підродовий об'єкт злочинів проти особи [219, с.43-45]. Таку позицію навряд чи можна визнати як прийнятну. Окремі науковці взагалі відмовляються від класифікації об'єктів злочину, визнаючи лише так званий ,безпосередній, об'єкт злочину [199, с.18].

 Ми схиляємося до концепції, що об'єкти злочину "по вертикалі" поділяється на два види - родовий і безпосередній, оскільки виділення інших видів об'єктів не матиме практичного значення. Загальний об'єкт як сукупність всіх суспільних цінностей, що охороняються кримінальним законом, не може бути об'єктом злочину як елемент складу злочину. Як зазначає П.С.Матишевський, це, по суті, об'єкт кримінально-правової охорони, який не слід ототожнювати з поняттям об'єкта злочину [177, с.102].

Враховуючи, що відповідно до традиційних у теорії кримінального права підходів, розділи Особливої частини КК України будуються саме за ознаками родового об'єкта, можна дійти висновку, що злочини, які передбачаються в межах цих розділів, за родовий об'єкт повинні мати ту групу цінностей, яку законодавчо включено до назви розділу. Так, злочини, передбачені розділом IV ,Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи, мають своїм родовим об'єктом статеву свободу та статеву недоторканість.

 У зарубіжному кримінальному законодавстві спостерігається виокремлення статевих злочинів в окремі розділи кримінальних кодексів. У КК Російської Федерації, КК Таджикистану, КК Республіки Вірменія, КК Киргизької Республіки статевим злочинам присвячена глава 18 - ,Злочини проти статевої недоторканності і статевої свободи особи,; у КК Республіки Бєларусь глава 20 має назву ,Злочини проти статевої недоторканості чи статевої свободи,; у КК Азербайджанської Республіки - глава 20 ,Злочини проти статевої недоторканості і статевої свободи особи,; у КК Республіки Узбекистан - глава IV ,Злочини проти статевої свободи,; у КК Литовської республіки - глава ХХІ ,Злочини і кримінальні проступки проти свободи сексуального самовизначення і сексуальної недоторканості людини,; у КК Франції - відділ ІІІ - ,Сексуальні агресії,; у КК Швейцарії - 5 розділ ,Злочини проти статевої недоторканності,, підрозділ 2 ,Посягання на сексуальну свободу і честь,; у КК Грузії - глава ХХІІ ,Злочини проти статевої свободи і недоторканості,; у КК Молдови - глава ІV ,Злочини, що належать до статевої сфери,; у ПК Естонії - розділ 7 глави 9 ,Винні діяння проти сексуального самовизначення,; у КК Республіки Болгарія - розділ VІІІ глави 2 ,Розпуста,; у КК Республіки Польща - глава ХХV ,Злочини проти сексуальної свободи та моральності,; у КК Австрії - розділ 10 ,Злочинні діяння проти моральності,; у КК ФРН - розділ 13 ,Карані діяння проти статевого самовизначення,, у КК Іспанії - розділ VIII ,Злочини проти статевої свободи,, глава І ,Про сексуальну агресію,; у КК Швеції - глава 6 ,Про статеві злочини,; у Загальногромадянському КК Норвегії - глава 19 ,Злочини сексуального характеру,; у КК Голландії - розділ XIV ,Злочини проти суспільної моральності,; у КК Данії - глава 24 ,Статеві злочини,; у КК Японії - глава 22 ,Злочини які полягають в аморальності, спокусі та двошлюбності,; у КК Республіки Сан-Марино - глава ІІ ,Злочини проти свободи особи,, що міститься у Книзі другій, Розділі 1 ,Злочини проти особи,; у КК Республіки Корея - глава XXXII ,Злочини, пов'язані із зґвалтуванням і безчесною поведінкою,; у КК Бельгії - глава V ,Про посягання на статеву недоторканість і про зґвалтування,, що міститься в розділі VII ,Про злочини і проступки проти сімейних відносин і проти суспільної моралі,; у КК Таїланду - розділ ІХ ,Злочини сексуального характеру,. Натомість у КК Республіки Казахстан статеві злочини не виокремленні і знаходяться в главі 1 серед інших злочинів проти особи. У КК штату Техас (США) положення про статеві злочини, зокрема про зґвалтування, містяться у главі 22 ,Посягання, пов'язані з нападом, у трьох статтях - ст.22.011 ,Сексуальний напад,, ст.22.021 ,Сексуальний напад при обтяжуючих обставинах, та ст. 25.02 ,Заборонена сексуальна поведінка,.

 У назвах розділів кримінальних кодексів зарубіжних держав, що містять норми про кримінальну відповідальність за зґвалтування та інші статеві злочини, використовують різну термінологію, переважно упускаючи використання термінів "проти особи", "проти людини". Хоча для кримінального законодавства країн пострадянської сім'ї права, в тому числі й КК України, характерним є вживання терміну "особа", що на нашу думку, є некоректним. В науці кримінального права досить дискусійним є питання щодо вживання законодавцем терміну ,особа, у Особливій частині КК. Необхідність зміни назви розділу ІІ ,Злочини проти життя та здоров'я особи, на ,Злочини проти життя та здоров'я людини, обґрунтовує О.В.Гороховська. На її думку, поняття ,людина, і ,особа, не рівнозначні, перше з них є ширшим за обсягом. Поняття ,особа, включає характеристику лише соціальних властивостей людини. О.В.Гороховська зазначає, що ,такі блага, як життя і здоров'я підлягають абсолютній охороні з боку кримінального закону незалежно від того, хто є їхнім суб'єктом - соціально зріла людина чи немовля або той, кого визнано неосудним, [93, с.48-54]. С.С.Яценко та М.П.Куцевич зазначають, що наука кримінального права вбачає різницю між термінами ,людина, і ,особа, в тому, що ,людина, - це біологічна істота, народжена такою ж біологічною істотою, яка здатна існувати і поза людським суспільством, а під ,особою, розуміється повноцінний член людського суспільства, соціалізована людська істота. Вживання обох цих термінів в положеннях КК України, на їх думку, є недоцільним під кутом зору визначення, кого ж ставить під охорону кримінального закону держава - ,людину, чи ,особу,. Якщо під захист береться особа, то чи підпадають під таку категорію, скажімо, психічно хворі, новонароджені. Питання вимагає тлумачення, тоді як ст. 21 Конституції України проголошує, що усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах [308, с.2].

В.К.Грищук вважає, що у КК 2001р. потрібно було застосувати поняття ,людина, або ,зняти це питання, наприклад, шляхом вказівки у примітці до ст.1 КК, що застосовані у Кодексі поняття ,людина, і ,особа, є рівнозначними за змістом,. На його думку, доцільно було б виділити у КК розділ ,Злочини проти людини,, до якого як підрозділи включити наявні в Особливій частині КК другий, третій, четвертий і п'ятий розділи [94, с.111-112].

 Підтримуючи думку, що поняття ,людина, та ,особа, мають різний теоретико-правовий зміст, вважаємо за доцільне задля уникнення зайвих теоретичних дискусій та усунення некоректного застосування термінів в КК України змінити назву розділу ІV Особливої частини: ,Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості,.

 Зґвалтування належить до двооб'єктних злочинів. Щоб з'ясувати дане питання, слід звернутися до існуючої в науці кримінального права класифікації об'єкта злочину ,по горизонталі,. В юридичній літературі поширена думка, що така класифікація охоплює основні, додаткові та факультативні об'єкти. Ми вважаємо, що ,горизонтальна, класифікація має охоплювати тільки основний та додатковий об'єкти, а факультативний до неї входити не може, оскільки ознаки окремого злочину не можуть бути факультативними, вони завжди обов'язкові [282, с.84-85].

 Крім основного безпосереднього об'єкта зґвалтування, який завжди буде мати місце при вчиненні цього злочину, додатковими безпосередніми об'єктами злочину є життя чи здоров'я особи при застосуванні фізичного насильства. Ще одним додатковим безпосереднім об'єктом зґвалтування може виступати нормальний статевий розвиток неповнолітніх, малолітніх осіб.

 Юридичні склади злочину, передбаченого ст. 152 КК України, завжди передбачають як обов'язковий елемент потерпілу особу. Враховуючи позицію українського законодавця, потерпілий від зґвалтування не наділений будь-якими специфічними ознаками, тобто є нейтральним компонентом об'єкту. Натомість, у КК РФ та багатьох КК зарубіжних держав, що належать до постсоціалістичної сім'ї права, передбачено, що потерпілою від зґвалтування може бути лише особа жіночої статі. Законодавець у ч.1 ст. 152 КК України вживає словосполучення "потерпілої особи" з тією метою, щоб підкреслити, що потерпілим від зґвалтування може бути як особа жіночої статі, так і особа чоловічої статі, на відміну від ст.117 КК 1960 року, яка передбачала, що потерпілою від зґвалтування може бути лише особа жіночої статі.