У багатьох державах досить довгий час вважалося, що притягнути до кримінальної відповідальності чоловіка за зґвалтування своєї власної дружини, неможливо. З початку ХХ століття майже всі держави відмовились від такого положення. Досить довгий час таку позицію не сприймали законодавці Великої Британії. Нарешті у 1994 році вони визнали, що дружина може стати потерпілою від зґвалтування, вчиненого власним чоловіком. Натомість, ще й сьогодні у деяких КК зустрічається норма, що дозволяє чоловікам уникнути відповідальності за зґвалтування власної дружини (наприклад, №1 ст.276 КК Таїланду,  п. "а" ст. 261 КК штату Каліфорнія (США), ст. 375 КК Індії). Вважаємо, що такий підхід не відповідає сучасним демократичним принципам рівності, оскільки відсутність кримінальної відповідальності чоловіка за зґвалтування власної дружини означає певною мірою обмеження статевої свободи заміжньої жінки.

 Вважаємо за доцільне в ПП ВСУ №4 від 27 березня 1992 року [348] (або у новій її редакції) зазначити: "Потерпілим від зґвалтування може бути як особа жіночої статі, так і особа чоловічої статі, незалежно від їх попередньої поведінки, способу життя, попередніх стосунків з суб'єктом злочину, перебування з винним у зареєстрованому чи фактичному шлюбі. Співучасником, в тому числі співвиконавцем, може бути особа будь-якої статі, що досягла віку кримінальної відповідальності та є осудною".

Об'єктивна сторона зґвалтування. Об'єктивна сторона злочину - це сукупність зовнішніх ознак конкретної суспільно небезпечної поведінки, що посягає на правоохоронювані цінності, містить найбільше інформації про зовнішній прояв злочинного діяння, що є необхідним для кримінально-правової кваліфікації. Зміст ознак об'єктивної сторони є критерієм розмежування суміжних складів злочинів [150, с.133], визначає межі посягання, в яких встановлюється кримінальна відповідальність за той чи інший конкретний злочин.

Основний склад зґвалтування (ч.1 ст. 152 КК України) - формальний. Частини 2, 3 ст. 152 КК України також не передбачають наслідки як обов'язкову ознаку злочину. Особливо кваліфікований склад злочину, передбачений ч.4 ст.152 КК України, крім встановлення підвищеної відповідальності за зґвалтування малолітньої чи малолітнього, містить таку особливо кваліфікуючу ознаку, як настання особливо тяжких наслідків зґвалтування. Остання обставина перетворює даний склад (лише ч.4 ст. 152) у формально-матеріальний.

 Основну увагу при аналізі об'єктивної сторони складу зґвалтування слід приділити такому її компоненту, як діяння, що при вчиненні зґвалтування може проявлятись лише у формі дії, тобто активної поведінки суб'єкта злочину.

 Об'єктивна сторона зґвалтування включає виконання двох дій: 1) вчинення статевого проникнення і 2) застосування фізичного насильства, погрози його застосування або використання безпорадного стану потерпілої особи.Об'єктивну сторону даного злочину утворює сукупність дій, які частково можуть бути передбачені і в інших статтях КК як самостійні злочини, але підпадають під ознаки зґвалтування, оскільки дії, що утворюють об'єктивну сторону зґвалтування, ширші за змістом (це стосується, перш за все, різноманітних проявів фізичного насильства (від завдання побоїв, ударів до спричинення смерті) та погрози його застосування).

 Для національної доктрини кримінального права аксіоматичним є положення, що обов'язковою ознакою об'єктивної сторони зґвалтування виступають статеві зносини, але дане поняття не дається або дається побіжно. Наприклад, ,під статевими зносинами, про які йдеться у ст.152 КК, слід розуміти лише природні статеві зносини, [155, с.436]; ,під статевими зносинами розуміється природний (гетеросексуальний) статевий акт між особами протилежної статі. Йдеться про коїтус - сполучення чоловічих і жіночих статевих органів, яке може викликати вагітність, [152, с.91-92]; ,статеві зносини при зґвалтуванні - це лише природні статеві зносини, тобто зносини (сполучення) чоловіка з жінкою шляхом уведення чоловічого статевого члена у статеві органи жінки, [154, с.82]. Іноді наголошується, що поняття статевих зносин не є юридичним і повинно вживатися так, як його трактує сексологія [265, с.336].

 Використання терміну "статеві зносини", на наш погляд, є неприйнятним для визначення дій, які є змістом об'єктивної сторони зґвалтування, виходячи з наступного:

 1. Саме поняття статевих зносин є недосконалим, оскільки воно розкривається через категорію "природності". Термін "природні" є не зовсім коректним, занадто розмитим, неконкретизованим, відносним та має неоднакове значення в різних науках. Взагалі не можна говорити про "природність" як ознаку насильницького статевого акту. Більше того, є сексуальні збочення (педофілія, геронтофілія, садизм, мазохізм, фетишизм, ексгібіціонізм, вуайєризм тощо), при наявності яких статеві зносини не можуть вважатися природними. Наведені вище збочення не є кримінально-караними, якщо ці дії вчинені за згодою осіб, що беруть участь у такого роду статевих контактах. Виняток може становити педофілія, якщо малолітня особа не розуміє характер та значення вчинюваних з нею дій, не досягла статевої зрілості, та ексгібіціонізм, що може бути кваліфікований за ст. 296 КК як хуліганство. Таким чином, вважаємо неприйнятним при кримінально-правовій характеристиці статевих злочинів вживати категорії "природний" чи "неприродний" статевий контакт. Такий висновок робить ряд вчених, що досліджували питання про кримінальну відповідальність за статеві злочини [218, с.32]. В літературі вже висловлювались пропозиції змінити цю термінологію та позначити такі дії як "статеві акти" або "дії сексуального характеру".

 2. Формулювання ,сполучення чоловічих та жіночих статевих органів,, що вживається для позначення статевих зносин, неповно розкриває їх зміст, оскільки не вказується на суть таких зносин - саме введення чоловічого статевого органу у збудженому стані до статевих органів жінки. Принаймні, найбільш конкретно такі зносини висвітлив М.І.Бажанов, вказавши, що статеві зносини передбачають "зносини (сполучення) чоловіка з жінкою шляхом уведення статевого члена в статеві органи жінки" [152, с.82].

 3. Термін "статеві зносини" у кримінальному праві вживається у більш вузькому смислі, порівняно з медициною [181, с.7]. З медичної точки зору, статеві зносини - це зносини між особами різної статі, спрямовані на дітонародження, тобто здійснюються з метою викликати вагітність жінки. Все інше - це різноманітні форми задоволення статевої пристрасті, але не статеві зносини. У випадку застосування насильства, мова про основну мету статевого акту - зачаття, як правило, не йде. А, отже, з медичної точки зору, відсутність згоди та мети зачаття виключає наявність статевих зносин. Варто зазначити, що в медицині існує синонім терміну ,статеві зносини, - "коїтус", тобто генітальний контакт двох індивідуумів з метою отримати статеве задоволення. Медики виокремлюють коїтус гетеросексуальний (між особами різних статей) та коїтус гомосексуальний (між представниками однієї статі) [324]. Таким чином, поділ статевих контактів на "природні" та "неприродні" в медицині відсутній.

4. У сексології і сексопатології чітке визначення статевих зносин взагалі відсутнє. Цей термін через їх зайву біологізацію в сексології часто замінюються поняттями ,копулятивний цикл, або ,статевий цикл, [234, с.22], які включають специфічні сексуальні прояви (лібідо, ерекцію, еяколяцію, оргазм), а також екстрагенітальні реакції як під час статевих зносин, так і під час попереднього і завершального періодів статевого акту. Щодо статевого акту, сексологи справедливо вказують, що крім зносин і дій у зв'язку з ними, існує ще цілий ряд інших необхідних проявів сексуальності, порушення яких виключає статевий акт [234, с.22]. Важливо відзначити, що інтроітус, тобто введення статевого члена в піхву, якому юристи надають вирішального значення при описі статевих зносин у складі зґвалтування, в сексології як самостійний феномен сексуальності взагалі не розглядається [164, с.54].

 5. У судовій медицини статеві зносини трактуються як фізіологічний акт, який спрямований на задоволення статевої пристрасті або на продовження роду, і який полягає у введенні статевого члена в піхву. Поділ зґвалтування на гетеросексуальне і гомосексуальне, а статевого акту на вагінальний, оральний і анальний, який часто пропонується сексологами, в судовій медицині вважається некоректним, а насильницьке введення статевого члена в рот або анальний отвір потерпілої особи розглядається в контексті задоволення статевої пристрасті неприродним способом [255, с.969].

 6. Віддієслівний іменник ,зносини, передбачає триваючі взаємні стосунки, спілкування [259, с.227], що за змістом не відповідає тим діям, які вчиняються при зґвалтуванні.

 З огляду на відсутність однозначного розуміння статевих зносин в інших галузях знання та суперечливість розуміння в національному кримінальному праві вважаємо, що для розкриття змісту зґвалтування необхідно використовувати термін, який однозначно вкаже на дії, які вчиняються при зґвалтуванні. На нашу думку, яка базується на аналізі законодавства країн різних правових систем та аналізі змісту дій, які вчиняються при зґвалтуванні, вважаємо за необхідне основну дію,що становить об'єктивну сторону складу зґвалтування, визначити як статеве проникнення, тобто введення статевого члена чоловіка до статевих органів жінки. В контексті ст. 152 КК, акцентувати увагу правозастосовців слід на самому факті введення статевого члена чоловіка до статевих органів жінки.

 Вважаємо за доцільне запропонувати іншу термінологію не лише в контексті ст. 152 КК України, але й на рівні розділу IV Особливої частини КК України, оскільки у ньому різними термінами законодавець позначив одну й ту ж дію. Наприклад, у ст. 152  КК вжито термін "статеві зносини", що включать лише статеві контакти чоловіка й жінки шляхом введення чоловічого статевого органу до піхви; у ст. 153 КК- "задоволення статевої пристрасті неприродним способом", що в ідеалі мало б охопити всі інші дії сексуального характеру, за винятком тих, що передбачені ст. 152; ст. 154 - "статевий зв'язок", що може трактуватись більш широко, але має охопити всі види статевих контактів, передбачених ст. 152 і ст. 153 КК; у ст. 155 КК - "статеві зносини", які повинні охоплювати всі варіації статевих контактів. Тому вважаємо за необхідне запропонувати іншу термінологію з метою подальшого удосконалення законодавства.

 Вважаємо, що "задоволення статевої пристрасті неприродним способом" не може бути кримінально караним. При аналізі об'єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 153 КК, слід говорити про конкретну дію сексуального характеру. У ст. 154 слід вжити формулювання "примушування до статевого проникнення чи інших дій сексуального характеру", ст. 155 - "статеве проникнення чи інші дії сексуального характеру, вчинені з особою, що не досягла статевої зрілості, за її згоди".