Статтею 1267 ЦК регламентується розмір частки у спадщині спадкоємців за законом.

У частині 1 ст. 1267 ЦК закріплено загальне положення, що частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними. Так, при існуванні у спадкодавця трьох спадкоємців частка кожного із них рахується виходячи з того, що все майно умовно приймається за одиницю, тоді кожний з них отримає: 1:3 = 1/3 спадщини.

Щодо цього загального положення про те, що частка кожного із спадкоємців за законом є рівною (на практиці називається ідеальною), то воно не потребувало б коментарів, якби не зміст частин 2 та 3 ст. 1267 ЦК.

Так, ч. 2 ст. 1267 ЦК передбачається, що спадкоємці за усною угодою між собою, якщо це стосується рухомого майна, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них. Але виникає зразу ж запитання: яким чином висловлюється така усна угода та де? На нашу думку, така усна угода може мати місце між спадкоємцями у нотаріуса, коли йдеться про видачу свідоцтва про право на спадщину на рухоме майно (наприклад - побутова техніка, плазмовий телевізор, цінні картини, дорогоцінні меблі) або шляхом подання письмових заяв спадкоємців про зміну розміру ласток когось із них, підпис на яких повинен бути нотаріально посвідчений.

Спадкоємці можуть навіть і без нотаріуса за усною домовленістю змінити розмір частки у спадщині когось із них, коли спадщина стосується рухомого майна і свідоцтво про право на спадщину не видається. Тобто фактично в цьому випадку відбуватиметься розподіл спадщини лише з врахуванням часток, але без фіксування їх на папері та без відповідного договору про розподіл спадкового майна в натурі.

Щодо ч. З ст. 1267 ЦК, то спадкоємці договором між собою, посвідченим нотаріусом, якщо це стосується нерухомого майна або транспортних засобів, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них.

Коли ж ідеться про ч. З ст. 1267 ЦК, то її слід сприймати як спрямовану на врегулювання питання про розподіл спадщини в натурі. Припустимо, в наведеному вище прикладі нотаріусу буде пропонуватися внести виправлення у свідоцтво про право на спадщину на підставі договору між спадкоємцями, але такий правочин має базуватися на законі. Отже, спадкоємці вправі відійти від рівності часток при розподілі майна в натурі, але не можуть змінити самих часток, які зазначаються у свідоцтві про право на спадщину.

Наприклад, після смерті заповідача залишився будинок вартістю 210 000 гривень, автомобіль вартістю 70 000 гривень та предмети звичайної домашньої обстановки та вжитку вартістю 10 000 гривень, а за законом таку спадщину мають успадкувати чотири особи. Формально вся спадщина має поділятися на чотирьох спадкоємців, а кожному з них по: 1/4 будинку, 1/4 автомобіля, 1/4 предметів звичайної домашньої обстановки та вжитку.

Розподілити таку спадщину в натурі на практиці буває дуже складно, оскільки треба враховувати, хто із спадкоємців проживав у будинку на момент смерті спадкодавця, хто з них потребує для проживання житлової площі, хто претендує на автомобіль, чи може бути будинок розподілений в натурі і на скільки частин тощо.

Об'єктивні ж фактори свідчать про те, що 290 000 гривень хоча й ділиться на чотирьох без остачі і кожному із спадкоємців припадає по 72500 гривень, але це лише в разі продажу майна, а не успадкування майна в натурі. Коли ж майно буде продаватися, то його вартість може бути й нижчою, тому доцільність продажу всієї спадщини завжди сумнівна, але можлива, якщо сторони не домовляться про розподіл майна в натурі і у подальшому суд не знайде таких варіантів.

Тому спадкоємці вправі розподілити майно виходячи із суб'єктивних і об'єктивних критеріїв. Якщо допускається перебудова будинку і можливість виділення трьох приміщень, то троє спадкоємців вправі успадкувати його в натурі разом з меблями, але будуть зобов'язані компенсувати четвертому спадкоємцю, який отримуватиме автомобіль, 2500 гривень. Але ми оперували стабільними цифрами, які на практиці такими до продажу майна не є, тому між спадкоємцями можливі компроміси, наприклад, якщо четвертий спадкоємець погодиться отримати якусь частину предметів домашньої обстановки та вжитку.

Тобто за частинами 2, 3 ст. 1267 ЦК спадкоємці вправі відійти від рівності часток, встановлених на підставі закону і визначити реальні частки в натурі, які відмінні від встановлених на підставі закону. Але положення про те, що спадкоємці за письмовою угодою між собою, посвідченою нотаріусом, якщо це стосується нерухомого майна або транспортних засобів, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них, нереальне. Частки спадкоємців за законом можуть змінюватися одночасно лише щодо всіх спадкоємців, інакше буде втрачена пропорція між частками. Наприклад, кожному з них належить по одній четвертій, якщо ж змінювати частку одного з них, то всі інші також зміняться, наприклад, всім належатиме по 1/5, але неможливим є випадок, коли один спадкоємець буде отримувати 1/5, а всі інші по 1/4.

Якщо ж припустити можливість зміни частки одним із спадкоємців, то згоди інших спадкоємців у такому разі не потребується. Наприклад, коли один із спадкоємців продає свою частку (1/4) або частку від належної йому частки (1/8) іншому спадкоємцю, то превалює положення ч. З ст. 362 ЦК щодо права вибору покупця, а при даруванні або іншому способі відчуження згода співвласників взагалі не потребується.