У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця (ст. 1263 ЦК).

     Третю чергу спадкоємців за законом складають рідні дядько та тітка, які є братами та сестрами батьків спадкодавця і водночас дітьми баби та діда спадкодавця. В разі їх смерті за правом представлення спадкуватимуть двоюрідні сестри та брати спадкодавця.

     У статті 1264 ЦК йдеться про четверту чергу спадкоємців за законом, до яких віднесено осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

У даній нормі застосовано поняття "проживали зі спадкодавцем однією сім'єю", яке може бути розкрите з урахуванням та виходячи з норм СК. Так, за ст. З СК сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. До спадкоємців четвертої черги належать жінка і чоловік, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою.

У статті З СК встановлено й винятки із загального правила, зокрема: подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно; дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Однак такі винятки не можуть застосовуватися до жінки і чоловіка, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, оскільки встановлений виняток чітко персоніфіковано. У статті 1264 ЦК йдеться про проживання зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини. Тому в разі існування перерви у спільному проживанні, ножна говорити про те, що такі особи не проживали 5 років однією сім'єю.

Зазвичай, зазначені особи не фіксують факт проживання однією сім'єю, наприклад, за нотаріально посвідченим договором про спільне проживання, але нині нотаріус може посвідчувати такі договори, тому адвокати можуть радити особам звертатися до нотаріуса за посвідченням таких правочинів, які у майбутньому можуть розцінюватися нотаріусом як безспірні докази та не потрібно буде звертатися до суду (див. проекти .V 136,137). Посвідчення такого правочину має свої позитивні моменти за життя обох осіб, які перебувають у фактичних шлюбних відносинах (живуть однією сім'єю без реєстрації шлюбу), тому що у такому договорі вони зможуть регламентувати свої права та обов'язки.

Якщо такий правочин не був посвідчений нотаріусом за життя цих осіб, то у разі виникнення питання про право на спадкування такий факт може бути встановлений судом на підставі п 5. ст. 256 ЦПК, як факт проживання однією сім'єю та ведення спільного домашнього господарства (див. проект № 138).

З понять "однією сім'єю" та "особи" (вживається у множині. -С.Ф.) можна зробити висновок, що дві та більше осіб можуть одночасно претендувати на спадкування, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, "вони пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки.

Так, до четвертої черги можна з впевненістю віднести вітчима, мачуху, пасинка(ів), падчерку(ок), а також інших осіб, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, осіб, які перебували у фактичних шлюбних відносинах із спадкодавцем.

На практиці виникає запитання: чи породжує право на спадкування інститут патронату? Так, дитина, яка була передана у сім'ю патронатного вихователя прожила у цій сім'ї більше п'яти років, при житті вона вела з патронатним вихователем спільне господарство, навіть свої дивіденди від акцій передавала у спільне користування, щодо стосунків, то вони були дружніми, теплими як між батьками та дитиною. Після смерті дитини залишився спадок, інших спадкоємців ні за законом, ні за заповітом не було чи навпаки дитина більше п'яти років жила у сім'ї патронатного вихователя, яким була одинока жінка, яка померла та після її смерті залишилась спадщина. Аналізуючи повноваження патронатного вихователя можна дійти висновку, що він прирівнюється до опікуна чи піклувальника. Тому зразу ж виникає нове запитання щодо можливості спадкування опікунами та піклувальниками у п'ятій черзі після смерті їх підопічних, з якими вони проживали однією сім'єю та вели спільне домашнє господарство.