Спадкоємцем є особа, яка у разі смерті фізичної особи (спадкодавця) закликається до прийняття спадщини. Відповідно до ст. 1222 Цивільного кодексу України спадкоємцями можуть бути як фізичні, так і юридичні особи, а також інші учасники цивільних відносин, визначені у ст. 2 ЦК, у тому числі держава.

Включення держави у коло спадкоємців не є новим для цивільного права. Проте утвердження в Україні принципів невтручання держави у сферу особистого приватного життя людини та недоторканності приватної власності сприяло переосмисленню ролі та правового становища держави як спадкоємця. У результаті в новому Цивільному кодексі України від 16 січня 2003 р. було встановлено, що держава може стати суб'єктом спадкування тільки за наявності прямої вказівки про це у заповіті (ч. 2 ст. 1222 ЦК). Отож при загальному розширенні у ЦК кола спадкоємців за законом державу було виключено з числа таких спадкоємців шляхом позбавлення її права набуття виморочного майна. Ця новела новітнього цивільного законодавства України безперечно є свідченням утвердження прав і свобод людини, демократичних перетворень, поглиблення процесів роздержавлення суспільного життя в нашій державі. Проте навряд чи так скоро ми можемо говорити про те, що у вітчизняній правовій системі з набуттям чинності новимЦК держава повністю виключена з системи суспільних відносин щодо спадкування за законом. Певні аспекти цього питання буде розглянуто далі.