224 § 2. Злочини, що посягають на безпеку руху та експлуатації залізничного, водного і повітряного транспорту

Порушення правил безпеки руху або експлуатації заліз­ничного, водного чи повітряного транспорту (ст. 276). Стат­тя містить три частини. У частині 1 ст. 276 КК дається опис об’єктивної сторони основного складу цього злочину. Вона по­лягає в порушенні працівником залізничного, водного або по­вітряного транспорту правил безпеки руху або експлуатації транспорту, а також недоброякісному ремонті транспортних за­собів, колій, засобів сигналізації та зв’язку, якщо це створило небезпеку для життя людей або настання інших тяжких наслідків.

Залізничний транспорт охоплює загальну мережу залізниць, метрополітен, а також під’їзні колії великих підприємств, що включені в загальну мережу залізниць. Водний транспорт – це морський і річковий транспорт за винятком різних маломірних суден (човни, байдарки тощо). До повітряного транспорту на­лежать різні літальні апарати (літаки, вертольоти, дирижаблі, планери тощо), незалежно від форм власності на них. Крім по­вітряних суден предметом злочину є аеропорти, аеродроми, по­садкові смуги, наземне устаткування, інші засоби, що забезпечу­ють безпеку польотів.

Об’єктивна сторона цього злочину характеризується: а) діян­ням; б) наслідками; в) причинним зв’язком між ними.

Діяння в цьому злочині виражається: 1) у порушенні правил безпеки руху; 2) у порушенні правил експлуатації; 3) у недобро­якісному ремонті технічних засобів транспорту.

Порушення правил безпеки руху на залізничному транс­порті може полягати в перевищенні швидкості руху, у прояві неуважності при виконанні маневрових робіт, у проїзді сигналу світлофора, що забороняє рух, та ін. На водному транспорті – це порушення правил причалювання і швартування суден, у відсутн

ості постійного спостереження за станом водного шля­ху, неправильне розходження із зустрічними суднами тощо. На повітряному транспорті – це порушення правил посадки літаль­них апаратів, недотримання встановлених маршрутів і висоти польоту, перевищення швидкості при посадці та ін.

Порушення правил експлуатації транспорту виражається в недотриманні габаритів, порядку укладання вантажів та їх за­кріплення, у недотриманні вимог, рекомендованих до технічно­го стану засобів транспорту, окремих його механізмів і т. ін.

Діяння з об’єктивної сторони може виражатися також у недоброякісному ремонті транспортних засобів, шляхів сполу­чення, споруд на них, засобів сигналізації та зв’язку (наприк­лад, слюсар по ремонту вагонів не усуває несправність гальмо­вого обладнання, внаслідок чого створюється небезпека для жит­тя людей).

Наслідками цього злочину, передбаченого в ч. 1, є створення небезпеки для життя людей або настання інших тяжких наслідків. Їх характеристика дається в §1 цього розділу.

Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони є причинний зв’язок між діянням і його наслідками.

Суб’єктивна сторона цього злочину вимагає встановлення психічного ставлення особи до діяння і його наслідків. Що сто­сується діяння, то воно може бути вчинене з прямим умислом або через злочинну недбалість. Щодо наслідків вина може бути тільки необережною, у вигляді злочинної самовпевненості або недбалості.

Суб’єктом злочину можуть бути тільки працівники заліз­ничного, водного і повітряного транспорту.

Частина 2 ст. 276 КК установлює більш сувору відпові­дальність за ті самі діяння, якщо вони спричинили потерпілому середньої тяжкості чи тяжкі тілесні ушкодження або заподіяли велику матеріальну шкоду, частина третя — за ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель людей. Для цього достатньо настання смерті хоча б однієї людини.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 276 – виправні роботи на строк до двох років або обмеження волі на строк до трьох років; за ч. 2 ст. 276 – позбавлення волі на строк від двох до семи років; за ч. 3 ст. 276 – позбавлення волі на строк від семи до дванадця­ти років.

Пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів

(ст. 277). Стаття містить три частини. У частині першій даєть­ся опис ознак об’єктивної сторони складу злочину. Вона вира­жається в руйнуванні або пошкодженні шляхів сполучення, спо­руд на них, рухомого складу або суден, засобів зв’язку чи сигна­лізації, а також інших діях, які спрямовані на приведення зазначених предметів у непридатний для експлуатації стан, якщо це спричинило чи могло спричинити аварію поїзда, судна або порушило нормальну роботу транспорту, або створило небез­пеку для життя людей чи настання інших тяжких наслідків.

Предметом злочину охоплюються всі засоби транспорту, пристрої й механізми, які забезпечують безпеку руху й експлуа­тації залізничного, водного і повітряного транспорту. Це лише такі пристрої й механізми, що забезпечують нормальне функц­іонування технічних систем транспорту і тим самим – нормаль­не існування відносин у сфері безпеки руху й експлуатації транс­порту.

Руйнування шляхів сполучення і транспортних засобів – це протиправний вплив на ці предмети шляхом порушення їхньої цілісності й структури, внаслідок чого вони стають непридатни­ми для експлуатації відповідно до свого цільового призначення.

Пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів – це протиправний вплив на ці предмети, коли з ладу виводяться окремі їх частини й механізми, тому вони в цілому стають непри­датними для експлуатації відповідно до свого цільового при­значення.

Інші дії, що призвели зазначені предмети у непридатний для експлуатації стан, – це такий протиправний на них вплив, у результаті якого технічно справні механізми та елементи транс­порту тимчасово (у певній ситуації) приводяться в непридат­ний для експлуатації стан. Наприклад, накладення на рейки залізничної колії шпали, колоди, переміщення сигнального вог­ню на фарватері водного шляху, вимкнення окремих приладів і механізмів.

Наслідки пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів можуть бути різними. Аварія, про яку йдеться в ч. 1 ст. 277 КК, є сход рухомого складу з рейок, пошкодження транс­портних засобів, їх зіткнення, посадка судна на мілину тощо. Порушення нормальної роботи транспорту може виражатися в зриві графіка руху транспортних засобів, у затримці доставки вантажів і пасажирів і т. ін.

У частині 2 ст. 277 КК встановлено відповідальність за ті самі діяння, якщо вони спричинили потерпілому середньої тяж­кості чи тяжкі тілесні ушкодження або заподіяли велику мате­ріальну шкоду, а в ч. 3 – якщо вони спричинили загибель людей. Характеристика цих обставин див. в §1 цього розділу.

Суб’єктивна сторона розглянутого злочину має складний ха­рактер. Аналіз судової практики свідчить, що руйнування, по­шкодження, приведення предмета у непридатний стан іншим способом може вчинятись як із прямим, так і з непрямим умис­лом. Що стосується наслідків, то психічне ставлення до них може виражатися як в умислі, так і в необережності. Отже, цей зло­чин може вчинюватись у межах однієї форми вини – умислу, так і в межах складної форми вини – умисел щодо дій і необе­режність до наслідків.

Суб’єктом злочину є особа, яка досягла 14-літнього віку.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 277 – штраф до ста неоподат­ковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або позбавлення волі на строк до трьох років; за ч. 2 ст. 277 – позбавлення волі на строк від трьох до восьми років; за ч. 3 ст. 277 – позбавлення волі на строк від семи до п’ятнадцяти років.

Угон або захоплення залізничного рухомого складу, по­вітряного, морського чи річкового судна (ст. 278). Стаття містить три частини. У частині 1 ст. 278 КК встановлено відпо­відальність за угон або захоплення залізничного рухомого скла­ду, повітряного, морського чи річкового судна.

Предметом злочину є пасажирський чи вантажний потяг, локомотив, дрезина тощо. Повітряним судном вважається літальний апарат, підтримуваний в атмосфері за рахунок його взаємодії з повітрям (літаки, вертольоти, дирижаблі й т. ін.). До морських і річкових суден належать пасажирські, вантажні, рибальські, допоміжні (буксири), рятувальні тощо. Для квалі­фікації не має значення відомча належність указаних транспор­тних засобів.

Об’єктивна сторона цього злочину виражається в угоні або захопленні зазначених транспортних засобів. Під угоном слід розуміти протиправне заволодіння транспортним засобом для здійснення поїздки на ньому, або самовільне використання транспортного засобу. Угон може здійснюватися як із місця сто­янки транспортного засобу, так і під час руху. Інколи угон мо­жуть здійснювати машиністи, льотчики, капітани, члени екіпа­жу, які управляють транспортним засобом. Захоплення – є про­типравне заволодіння транспортним засобом будь-якою особою із застосуванням насильства чи погроз для здійснення поїздки на ньому, зміни напрямку руху і т. д. Закінченим цей злочин визнається з урахуванням виду транспорту. Наприклад, угон повітряного судна буде закінченим після заволодіння ним, за­пуску двигунів і початку руху. Якщо угон здійснюють члени ек­іпажу під час польоту, то закінченим злочин буде з моменту відхилення від маршруту, або відмови виконувати вказівки органів керування польотом. Аналогічно слід вирішувати це питання на залізничному і водному транспорті.

Суб’єктивна сторона злочину виражається в прямому умислі. Винна особа усвідомлює фактичні ознаки вчиненого діяння, ро­зуміє їх суспільно небезпечний і протиправний характер і бажає вчинити такі дії.

Суб’єктом цього злочину є особа, яка досягла 14-літнього віку.

Частина 2 ст. 278 КК встановлює відповідальність за ті самі дії, вчинені за попередньою змовою групою осіб або поєднані з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я по­терпілого; а ч. 3 – вчинені організованою групою або поєднані з насильством, небезпечним для життя чи здоров’я потерпіло­го, або такі, що спричинили загибель людей чи інші тяжкі на­слідки.

Якщо угон чи захоплення транспортного засобу поєднаний зі здійсненням інших більш тяжких злочинів, то вчинене квалі­фікується за сукупністю злочинів.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 278 – позбавлення волі на строк від трьох до шести років; за ч. 2 ст. 278 – позбавлення волі на строк від п’яти до восьми років; за ч. 3 ст. 278 – позбавлення волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років.

Блокування транспортних комунікацій, а також захоплен­ня транспортного підприємства (ст. 279). Стаття містить три частини. У частині 1 ст. 279 КК дається опис ознак об’єктивної сторони складу злочину. Це блокування транспортних комуні­кацій шляхом влаштування перешкод, відключення енергопос­тачання чи іншим способом, яке порушило нормальну роботу транспорту або створювало небезпеку для життя людей, або настання інших тяжких наслідків.

Предметом злочину є шляхи сполучення, споруди на них, транспортні засоби, засоби зв’язку і сигналізації, інші механіз­ми та елементи залізничного, повітряного, водного, автомо­більного, міського електротранспорту чи магістрального тру­бопровідного транспорту, а також вокзали, порти, станції тощо.

Блокування може здійснюватися шляхом розміщення на ву­лицях, дорогах, залізничних коліях, злітній смузі колод, шпал, каменів, залізобетонних конструкцій, транспортних засобів, сільськогосподарських, будівельних та інших механізмів, що не дають можливості рухатися транспортним засобам. Технічна си­стема транспорту може бути паралізована шляхом припинення подачі пально-мастильних матеріалів, води, газу, відключення електроенергії, засобів зв’язку, сигналізації чи автоматики, що забезпечують керування транспортом, а також шляхом перекри­ття доріг, вулиць за допомогою гурту людей, череди тварин тощо.

Наслідками блокування в ч. 1 ст. 279 КК названі: порушення нормальної роботи транспорту, а також створення небезпеки для життя людей, або настання інших тяжких наслідків.