Суб’єктивна сторона злочину характеризується виною у формі прямого умислу щодо дій. Що стосується наслідків, то вина може виражатися як в умислі, так і в необережності.

Суб’єктом злочину є особа, яка досягла 16-літнього віку. Злочин можуть здійснювати і працівники транспорту, які об­слуговують транспортні комунікації.

Частина 2 ст. 279 КК встановлює відповідальність за захоп­лення вокзалу, аеродрому, порту, станції або іншого транспор­тного підприємства, установи або організації.

Предметом цього злочину є зазначені в статті об’єкти та інші транспортні підприємства, наприклад, будівлі, в яких можуть міститися засоби зв’язку, сигналізації, автоматизовані системи управління транспортом, диспетчерська тощо.

З об’єктивної сторони захоплення – це заволодіння будин­ком чи його частиною з застосуванням насильства або погроз до працівників транспорту, інших осіб і встановлення контро­лю над ним. Заподіяння при захопленні легких тілесних ушко­джень охоплюється складом цього злочину. При застосуванні психічного насильства винні можуть погрожувати вбивством, заподіянням тілесних ушкоджень різної тяжкості. Закінченим цей злочин визнається з моменту встановлення контролю над вокзалом, станцією, портом або над якоюсь частиною будинку, що має важливе значення для нормального функціонування технічної системи транспорту.

У частині 3 ст. 279 КК передбачено відповідальність за дії, зазначені в частинах 1 або 2 цієї статті, якщо вони спричинили загибель людей або інші тяжкі наслідки.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 279 – штраф до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні ро­боти на строк до двох років, або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років; за ч. 2 ст. 279 – позбавлення волі на строк від двох до п’яти років; за ч. 3 ст. 279 – позбавлення волі на строк від п’яти до дванадцяти років.

Примушування працівника транспорту до невиконання своїх службових обов’язків (ст. 280). Стаття містить три час­тини. У частині 1 ст. 280 КК дається опис ознак об’єктивної сто­рони складу злочину. Це примушування працівника залізнич­ного, повітряного, водного, автомобільного, міського електричного чи магістрального трубопровідного транспорту до неви­конання своїх службових обов’язків шляхом погрози вбивством, заподіянням тяжких тілесних ушкоджень або знищенням май­на цього працівника чи близьких йому осіб.

Примушування – це вимога, пред’явлена до працівника транс­порту, не виконувати покладені на нього обов’язки, що супро­воджується погрозами. Потерпілим у цьому злочині може бути будь-який працівник транспорту. Це, наприклад, особи, які управляють транспортними засобами, або забезпечують безпе­ку руху й експлуатації, що здійснюють ремонт, обслуговування, підготовку до випуску в рейс чи на лінію транспортних засобів. Це можуть бути і керівники транспортних підприємств, струк­турних підрозділів, начальники служб тощо. Близькими до ука­заних працівників особами є: батьки, дружина (чоловік), діти, рідні брати й сестри, дід, бабка, онуки. Погроза може бути вира­жена словами, по телефону, в листі, шляхом демонстрації зброї чи іншим способом. Вона може бути доведена до відома потерпі­лого особисто або через третіх осіб.

Злочин вважається закінченим із моменту пред’явлення ви­моги, пов’язаної з погрозою до працівника транспорту чи близь­ких йому осіб.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Винна особа усвідомлює, що примушує працівника транспорту до невиконання своїх службових обов’язків, розуміє протиправність вчиненого і бажає вчинити такі дії.

Суб’єктом злочину є особа, яка досягла 16-літнього віку. Якщо примушування здійснює посадова особа щодо своїх підлег­лих, то за наявності відповідних ознак відповідальність настає за сукупністю і за посадовий злочин.

У частині 2 ст. 280 КК встановлено відповідальність за ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб; у ч. 3 – вчинені організованою групою або поєднані з на­сильством, небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, або такі, що спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 280 – штраф до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років; за ч. 2 ст. 280 – обмеження волі на строк до п’яти років або позбавлення волі на той самий строк; за ч. 3 ст. 280 – позбавлення волі на строк від п’яти до дванадцяти років.

Порушення правил повітряних польотів (ст. 281). Стаття містить три частини. У частині 1 ст. 281 КК дається опис об’єк­тивних ознак складу злочину, що виражаються в порушенні правил безпеки польотів повітряних суден особами, які не є пра­цівниками повітряного транспорту, якщо це створило небезпе­ку для життя людей або настання інших тяжких наслідків. Як видно з тексту закону, об’єктивна сторона злочину характери­зується трьома ознаками: 1) діянням; 2) наслідками; 3) причин­ним зв’язком між діянням і наслідками.

Діяння — це дія чи бездіяльність, яка виражається в пору­шенні правил при зльоті та посадці літального апарату, у недо­триманні висоти польоту, коридору, в перевищенні швидкості тощо.

Наслідком злочину є реальна загроза життю людей або на­стання інших тяжких наслідків .

Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони є причинний зв’я­зок між порушенням і створенням небезпеки настання вказаних наслідків.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується психічним ставленням винного до факту порушення правил безпеки по­льотів і його наслідків. Порушення правил може бути умисним або необережним (прямий умисел або злочинна недбалість). Вина до тяжких наслідків може бути тільки необережною (зло­чинна самовпевненість або недбалість).

Суб’єктом цього злочину є пілот, член екіпажу, який не є працівником повітряного транспорту. За цією ознакою варто проводити відмежування цього злочину від передбаченого ст. 276 КК, де суб’єктом виступає працівник повітряного транспорту.

У частині 2 ст. 281 КК встановлено більш сувору відпові­дальність за ті самі діяння, якщо вони спричинили потерпіло­му середньої тяжкості тілесні ушкодження або завдали вели­кої матеріальної шкоди; у ч. 3 – якщо вони спричинили заги­бель людей.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 281 КК – штраф до ста неопо­датковуваних мінімумів доходів громадян або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років; за ч. 2 ст. 281 – позбавлення волі на строк від двох до п’яти років; за ч. 3 ст. 281 – позбавлення волі на строк від п’яти до дванадцяти років.

Порушення правил використання повітряного простору

(ст. 282). Стаття має три частини. У частині 1 ст. 282 КК даєть­ся опис об’єктивних ознак складу злочину, які виражаються в порушенні правил пуску ракет, проведенні всіх видів стрільби, вибухових робіт або вчиненні інших дій у повітряному просторі, якщо це створювало загрозу безпеці повітряних польотів.

Об’єктивна сторона злочину характеризується трьома оз­наками: а) діянням; б) наслідками; в) причинним зв’язком між діянням і наслідками.

Діяння виражається в порушенні правил пуску ракет. Розріз­няють сигнальні, навчальні та бойові ракети, або такі, які ма­ють інше наукове чи господарське призначення. Проведення усіх видів стрільби може проводитися як на землі, так і в повітрі, на полігонах, у тирах із різних видів вогнепальної зброї, а вибу­хових робіт – при будівництві тоннелей, доріг, виконанні гірни­чих робіт тощо.

У повітряному просторі також можуть здійснюватися різні роботи, наприклад, при будівництві, монтажу, ремонті чи об­слуговуванні різних веж, вишок, труб та інших об’єктів. Для ви­конання цих робіт можуть використовуватися вертольоти, кра­ни, лебідки й інше устаткування. Виконання вказаних видів робіт має здійснюватися з дотриманням відповідних правил, узгоджуватися з усіма власниками літальних апаратів, а також іншими органами, що здійснюють управління польотами по­вітряних суден.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується виною до факту порушення і його наслідків. Порушення може бути допу­щено як умисно, так і необережно (прямий умисел чи злочинна недбалість). Щодо наслідків порушення, то вина до них може бути тільки необережною (злочинна самовпевненість або нед­балість).

Суб’єктом злочину може бути особа, яка досягла 16-літнього віку.

У частині 2 ст. 282 КК передбачено відповідальність за ті самі діяння, якщо вони спричинили потерпілому середньої тяж­кості чи тяжке тілесне ушкодження, або завдали великої мате­ріальної шкоди; у ч. 3 – якщо вони спричинили загибель людей.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 282 – штраф у розмірі до ста нео­податковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або обмеження волі на строк до п’яти років; за ч. 2 ст. 282 – позбавлення волі на строк від двох до п’яти років; за ч. 3 ст. 282 – позбавлення волі на строк від п’яти до дванадцяти років.

Самовільне без нагальної потреби зупинення поїзда (ст. 283). Стаття має дві частини. У частині 1 ст. 283 дається опис об­’єктивних ознак складу злочину як самовільного без нагальної потреби зупинення поїзда стоп-краном чи шляхом роз’єднання повітряної гальмової магістралі або іншим способом, якщо це створювало загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяло шкоду здоров’ю потерпілого.

Об’єктивна сторона злочину характеризується трьома оз­наками: а) діянням; б) наслідками; в) причинним зв’язком між діянням і наслідками.

Діяння найчастіше виражається в самовільній зупинці поїзда без потреби, тобто екстремальній ситуації. Така ситуація може виникнути, наприклад, при пожежі, коли створюється загроза для життя і здоров’я людей або при несправностях рухомого скла­ду, які загрожують безпеці руху залізничного транспорту.

Зупинка поїзда може здійснюватися стоп-краном або шля­хом роз’єднання повітряної гальмової магістралі чи іншим спо­собом, наприклад, подача помилкових сигналів зупинки, пере­ключення зеленого сигналу, що дозволяє рух, на червоний, що його забороняє, ввімкнення автоблокування, а також за допо­могою ручного гальма.

Суб’єктивна сторона злочину виражається в прямому умислі. Винний розуміє, що він самовільно без потреби, протиправно зупиняє поїзд і бажає цього. Вина до наслідків може бути тільки необережною.

Суб’єктом злочину є особа, яка досягла 16-літнього віку.

У частині 2 ст. 283 КК встановлено більш сувору відпові­дальність за ті самі дії, якщо вони спричинили загибель людей або інші тяжкі наслідки.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 283 – штраф до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років; за ч. 2 ст. 283 – позбавлення волі на строк від п’яти до десяти років.

Ненадання допомоги судну та особам, що зазнали лиха

(ст. 284). З об’єктивної сторони злочин виражається в ненаданні допомоги капітаном судна в разі зіткнення з іншим суд­ном екіпажу та пасажирам останнього, а також зустрінутим у морі або на іншому водному шляху особам, що зазнали лиха, якщо він мав можливість надати таку допомогу без серйозної небезпеки для свого судна, його екіпажу та пасажирів.

Обов’язок капітана надавати допомогу виникає при зіткнен­ні суден, а також коли на шляху судна зустрічаються особи, що зазнали лиха. Крім того, капітан і його екіпаж повинні мати реальну можливість надати таку допомогу без серйозної небез­пеки для судна, пасажирів і його екіпажу.

Суб’єктивна сторона злочину виражається в прямому умислі до факту ненадання допомоги. Винний усвідомлює, що судно чи люди зазнали лиха та потребують допомоги і що він повинен і має можливість надати їм допомогу, але не робить цього.

Суб’єктом цього злочину є тільки капітан судна.