Злочин визнається закінченим із моменту вчинення будь-якої із зазначених у диспозиції ч. 2 цієї статті дій незалежно від того, вдалося чи ні втягти потерпілу особу у заняття проституцією.

Суб’єктивна сторона цього злочину — це прямий умисел, поєднаний із метою втягнення особи у заняття проституцією.

Суб’єкт цього злочину — будь-яка особа, яка досягла 16-річ-ного віку. А за ч. 3 цієї статті, у разі вчинення таких дій щодо неповнолітнього, суб’єктом злочину може бути тільки особа, яка досягла 18-річного віку.

Частина 3 ст. 303 встановлює відповідальність за дії, перед­бачені частинами 1 або 2 цієї статті, вчинені щодо неповноліт­нього або організованою групою. Перша ознака має місце, якщо особа, займаючись проституцією, знає, що один чи кілька клієнтів не досягли повноліття, або матиме місце при втягненні у заняття проституцією однієї чи кількох осіб, які не досягли повноліття, і винний знав це. Поняття організованої групи дає ст. 28. Ця ознака матиме місце, якщо учасники організованої групи об’єдналися для систематичного заняття проституцією.

У частині 4 ст. 303 встановлено відповідальність за сутенер­ство, тобто створення, керівництво або участь в організованій групі, яка забезпечує діяльність з надання сексуальних послуг особами будь-якої статі з метою отримання прибутків. Як ви­пливає з тексту закону, сутенерство визнається злочинним у разі, якщо кілька осіб попередньо об’єдналися для забезпечення діяльності з надання сексуальних послуг.

Об’єктивна сторона цього злочину виражається в одній із трьох дій: а) створенні організованої групи для заняття сутенер­ством, б) у керівництві цією групою або в) участі в такій групі. Для відповідальності достатньо наявності будь-якої з цих ознак.

Суб’єктивна сторона цього злочину характеризується пря­мим умислом і наявністю мети — отримання прибутків.

Суб’єктом можуть бути будь-які особи, які досягли 16-річно-го віку.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 303 — штраф від п’ятдесяти до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк до ста двадцяти годин; за ч. 2 ст. 303 — штраф від п’ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт на строк до шести місяців, або позбавлення волі на строк від одного до трьох років; за ч. 3 ст. 303 — позбавлення волі на строк від трьох до п’яти років; за ч. 4 ст. 303 — позбавлення волі від п’яти до семи років.

Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність (ст. 304). Ця стаття встановлює відповідальність за втягнення непов­нолітніх у злочинну діяльність, у пияцтво, у заняття жебрацт­вом, азартними іграми.

Об’єктом цього злочину є суспільні відносини, що забезпе­чують основні принципи суспільної моралі у сфері належного інтелектуального, морального та фізичного розвитку і вихован­ня неповнолітніх. Потерпілим є особа, яка не досягла повноліття.

Об’єктивну сторону цього злочину утворює втягнення непов­нолітнього в зазначені види діяльності. Втягненням неповнол­ітнього в таку діяльність є психічний чи фізичний вплив на нього з метою викликати у нього рішучість взяти участь у вчиненні одного чи кількох злочинів або інших антигромадських дій (п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосу­вання законодавства про відповідальність за втягнення непов­нолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність» від 27 лютого 2004 р. № 2). Це будь-які види фізичного насильства чи психічного впливу: погрози, шантаж, обман, переконання, обіцянки тощо. Погроза полягає в залякуванні заподіянням не­повнолітньому або його близьким будь-якої шкоди. Така погро­за має бути реальною, тобто такою, що здатна достатньо впли­нути на підлітка. Шантаж — це погроза поширення про потер­пілого відомостей, які він вважає за необхідне зберегти в таємниці. Обманом визнається навмисне перекручування об­ставин або приховання істини для того, щоб ввести підлітка в оману і тим самим спонукати його до вчинення злочину. Обі­цянка як спосіб втягнення означає взяття суб’єктом на себе тих або інших зобов’язань, незалежно від того, чи має він намір їх виконати (навчити керувати мотоциклом, обіцяти дружбу, за­хист тощо). У тих випадках, коли суб’єкт злочину залучає до його вчинення підлітка, який не досяг віку, з якого настає крим­інальна відповідальність, він виступає як виконавець цього зло­чину і вчинене кваліфікується за ст. 304 і за тією статтею КК, яка передбачає відповідальність за вчинене підлітком діяння (п. 6 вищезгаданої постанови від 27 лютого 2004 р. № 2).

Об’єктивна сторона цього злочину має місце і при втягненні неповнолітнього у пияцтво, у заняття жебрацтвом або азартни­ми іграми. Втягнення у пияцтво — це створення в неповноліт­нього бажання систематично вживати спиртні напої. Система­тичність утворюють не тільки епізоди безпосереднього втягнення такої особи до вживання спиртних напоїв, а й втягнення до їх вживання шляхом їх придбання, дарування і вчинення інших дій, спрямованих на спонукання, або саме примушуван­ня до вживання спиртних напоїв. Спиртними напоями є горіл­ка, спирт, коньяк, лікер, самогон, вино тощо. Обов’язковою умо­вою визнання таких дій злочинними має бути систематичність їх вчинення, тобто не менше трьох разів. При цьому повинне мати місце втягнення в пияцтво того самого підлітка. Тому одноразова дія, у тому числі вживання спиртних напоїв із кількома підлітка­ми, не утворить систематичності (див. абз. 1 п. 10 постанови Пле­нуму Верховного Суду України від 27 лютого 2004 р. № 2).

Втягнення у жебрацтво — це схилення неповнолітнього до систематичного жебракування у сторонніх осіб грошей або інших матеріальних цінностей, а в азартні ігри — схилення до система­тичної гри на гроші або інші матеріальні цінності. Азартні ігри — це ігри на матеріальний інтерес у карти, рулетку, «наперсток» та інші. Злочин визнається закінченим із моменту вчинення винним дії, спрямованої на втягнення неповнолітнього у злочинну діяльність. Втягнення у пияцтво, у заняття жебрацтвом або азарт­ними іграми визнається закінченим за наявності систематичності, тобто вчинення таких дій не менше трьох разів (див. п. 10 згада­ної постанови від 27 лютого 2004 р. № 2).

Суб’єктивна сторона цього злочину характеризується пря­мим умислом, поєднаним із метою втягнути підлітка в злочин­ну або іншу антигромадську діяльність. Винна особа повинна усвідомлювати неповнолітній вік потерпілого.

Суб’єктом цього злочину є лише особа, яка до моменту вчи­нення злочину досягла 18-річного віку.

Покарання за злочин: за ст. 304 — обмеження волі на строк до п’яти років або позбавлення волі на той самий строк.

1 Див.: ст. 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» від 8 червня 2000 р. № 1805-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. — № 39. — Ст. 333.

2 Див.: ст. 1 Закону України «Про охорону археологічної спадщини» від 18 бе­резня 2004 р. // Урядовий кур’єр (Орієнтир). — 2004. — 29 квітня. — № 81.

3 Див.: ст. 1 Закону України «Про Національний архівний фонд і архівні установи» від 24 грудня 1993 р. // Закони України. — К., 1996. — Т. 6. — С. 387.