1. Гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії.

2. Гарант повинен негайно повідомити кредитора про відмову від задоволення його вимоги.

3. Якщо гарант після пред´явлення до нього вимоги кредитора дізнався про недійсність основного зобов´язання або про його припинення, він повинен негайно повідомити про це кредитора і боржника.

Повторна вимога кредитора, одержана гарантом після такого повідомлення, підлягає задоволенню.

Стаття, що коментується, уособлює в собі один з елементів принципу незалежності зобов´язань гаранта перед бенефіціаром від основного зобов´язання (див. коментар до ст. 561 ЦК). Він проявляється в тому, що підставою для відмови в задоволенні вимог кредитора можуть бути виключно підстави, пов´язані із недодержанням умов самої гарантії, що не мають ніякого відношення до основного зобов´язання, а саме: невідповідність вимоги або доданих до неї документів умовам гарантії, подання вимоги поза строком дії гаранти.

При відмові сплатити гарантійної суми кредиторові гарант зобов´язаний негайно сповістити його про це, з метою надання можливості усунення недоліків вимоги та пред´явлення нової вимоги в межах строку дії гарантії.

Інші обставини, які мають відношення до основного зобов´язання та, зокрема, свідчать про його виконання боржником, або припинення з інших підстав (глава 50 ЦК), або про визнання його недійсним, не можуть бути підставою для звільнення гаранта від виконання зобов´язання, що виникло з банківської гарантії. В таких випадках гаранту надається право лише негайно сповістити про ці обставини бенефіціару чи принципалу, аби перший повторною своє вимогою підтвердив непомилковість висунутих вимог, а другий міг прийняти заходи, щоб запобігти безпідставному збагаченню кредитора (глава 83 ЦК). Однак при отриманні, не дивлячись на таке повідомлення, повторної вимоги бенефіціара гарант, виходячи з незалежності гарантії від основного зобов´язання (див. коментар до ст. 562 ЦК), зобов´язаний її задовольнити.

Практичний смисл цього положення полягає в тому, що гарант, який повідомив про відомі йому обставини, що стосуються припинення або недійсності основного зобов´язання, не може бути визнаним таким, що прострочив за своїм зобов´язанням перед бенефіціаром до отримання від останнього повторної письмової вимоги та спливу розумного строку на її розгляд.