1. Якщо порушення зобов´язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора.

Якщо порушення зобов´язання сталося з вини кредитора, він зобов´язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити СУМУ У розмірі завдатку або його вартості.

2.  Сторона, винна у порушенні зобов´язання, має відшкодувати другій стороні збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір (вартість) завдатку, якщо інше не встановлено договором.

3.  У разі припинення зобов´язання до початку його виконання або внаслідок неможливості його виконання завдаток підлягає поверненню.

За загальним правилом наслідком порушення договірного зобов´язання, забезпеченого завдатком, стає наступне: 1) якщо договір порушений за провиною особи, яка дала завдаток, то вона втрачає завдаток; 2) якщо ж договір порушений за провиною особи, яка отримала завдаток, то остання повинна повернути завдаток в подвійному розмірі (якщо це грошовий завдаток) або повернути рухоме майно, отримане від боржника у якості завдатку, та додатково сплатити суму у розмірі вартості цього завдатку (якщо мав місце майновий завдаток).

Слід відмітити, що названі в частині першій статті, що коментується, правила застосовуються при будь-якому порушенні договірного зобов´язання. Така норма є новелою для цивільного законодавства України, адже раніше за ЦК 1963 р. згадані правила були обов´язковими лише у ситуації, коли відповідне зобов´язання не виконувалось сторонами у повному обсязі, і не розповсюджувались на випадки неналежного виконання зобов´язань. Оскільки статтею 610 ЦК порушенням зобов´язання визнається його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов´язання (неналежне виконання), сфера застосування норми про наслідки невиконання зобов´язання, забезпеченого завдатком, значно розширилась.

Значення завдатку як способу забезпечення виконання зобов´язань полягає в тому, що він перш за все має на меті запобігти невиконанню договору, який забезпечує. Разом з тим у випадку невиконання зобов´язання перед кредитором та боржником постає питання про відшкодування завданих цим збитків. Щодо цього ЦК містить положення, яке встановлює співвідношення збитків та грошової суми, внесеної в якості завдатку: якщо в договорі не передбачене інше, збитки підлягають відшкодуванню із зарахуванням суми завдатку. Це означає, якщо за порушення договору відповідає сторона, яка надала завдаток, вона повинна відшкодувати збитки в частині, що перевищує суму завдатку. У випадках, коли за невиконання або неналежне виконання договору відповідає кредитор, боржник може вимагати сплати подвійної суми завдатку (або повернення майна, отриманого у якості завдатку, та додаткової сплати суми у розмірі вартості цього завдатку) та, зверх того, відшкодування збитків в частині, що перевищує однократну суму завдатку.

З практичної точки зору інтересним уявляється питання, чи може особа, яка отримала завдаток, звільнитися від зобов´язання, повернувши боржникові подвійний завдаток? Відповідь на це питання є негативною. Якщо без завдатку кредитор не може за своїм розсудом звільнитися від зобов´язання (а це — загальне правило, передбачене ст. 525 ЦК), то він не може ухилятися від нього і при зміцненні відношення через завдаток.

З іншого боку, чи можна вважати особу, яка видала завдаток, звільненою від основного зобов´язання в силу втрати завдатку? Уявляється, що розв´язання цієї проблеми цілком залежне від волі особи, яка отримала завдаток. Саме ця особа, тобто кредитор, обирає задовольнитися залишеним в його розпорядженні завдатком (і тоді основне зобов´язання припиняється або за домовленістю сторін (ст. 604 ЦК), або прощенням боргу (ст. 605 ЦК)), чи наполягати на виконанні зобов´язання.

Ще одним аспектом забезпечувальних завдаткових правовідносин є можливість використання завдатку у якості відступного (див. ст. 600 ЦК та коментар до неї). Для цього необхідно, аби сторони своєю угодою, у тому числі і у тексті договору, який забезпечується завдатком, встановили, що їх зобов´язання може бути припиненим шляхом надання замість його виконання відступного і що відступним буде сума або майно, внесені в якості завдатку (якщо правом відступитися скористується особа, яка внесла завдаток), чи передача контрагенту подвійного завдатку (якщо відступає від договору сторона, яка отримала завдаток). У цьому випадку контрагент сторони, яка використала право відступитися від договору, також буде не вправі вимагати відшкодування збитків.

Третьою частиною ст. 571 ЦК передбачено, що у випадку припинення зобов´язання, забезпеченого завдатком, до початку його виконання або у разі неможливості його виконання завдаток підлягає поверненню. Слід звернути увагу, що неможливість виконання основного зобов´язання, про яку йдеться мова, слід розуміти не тільки як таку, яка виникла не за провиною сторін (наприклад, як форс-мажорні обставини чи випадок). Відповідно до ст. 607 ЦК така неможливість є однією з підстав припинення зобов´язання, тобто вона відноситься до першого випадку повернення завдатку. Таким чином, виходячи із буквального тлумачення статті, що коментується, навіть при неможливості виконання основного зобов´язання, за яку відвідає будь-яка з сторін, внесений боржником завдаток підлягає поверненню.