Відповідальність за вбивство в зв’язку з виконанням служ­бового або громадського обов’язку настає незалежно від того, коли були вчинені потерпілим дії, які стали приводом для вбив­ства.

Близькі родичі згідно з п. 11 ст. 32 Кримінально-процесу­ального кодексу України — це батьки, один із подружжя, діти, рідні брати і сестри, дід, баба, внуки.

Посягання на життя (тобто вбивство або замах на вбивство) державного чи громадського діяча, вчинене у зв’язку з його дер­жавною чи громадською діяльністю, слід кваліфікувати за ст. 112, а вбивство чи замах на вбивство працівника правоохоронного орга­ну чи його близьких родичів, члена громадського формування з охорони громадського порядку та державного кордону або військо­вослужбовця у зв’язку з їх діяльністю щодо охорони громадсько­го порядку — за ст. 348. Так само і вбивство чи замах на вбивство судді, народного засідателя чи присяжного або їх близьких ро­дичів у зв’язку з їх діяльністю, пов’язаною із здійсненням право­суддя, а також захисника чи представника особи або їх близьких родичів у зв’язку з діяльністю, пов’язаною з наданням правової допомоги, — відповідно за статтями 379 і 400, а начальника військової служби чи іншої особи, яка виконує обов’язки з військо­вої служби, представника іноземної держави або іншої особи, яка має міжнародний захист, — відповідно за ч. 4 ст. 404 або ст. 443 КК.

Умисне вбивство, вчинене з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення (п. 9 ч. 2 ст. 115). Винний може переслідувати мету повністю приховати раніше вчинений зло­чин або лише обставини, які впливають на кваліфікацію та міру покарання. Вбивство з метою полегшити вчинення іншого зло­чину винний може здійснювати як до, так і в процесі вчинення наміченого злочину. Наприклад, випадки вбивства потерпіло­го, свідка, особи, яка має докази злочину, охоплюються п. 9 ч. 2 ст. 115.

Умисне вбивство, поєднане із зґвалтуванням або насильниць­ким задоволенням статевої пристрасті неприродним способом (п. 10 ч. 2 ст. 115). Винний може здійснити вбивство в процесі самого зґвалтування або задоволення статевої пристрасті для того, щоб придушити опір потерпілої або з садистських мотивів. Але таке вбивство може мати місце і після здійснення цих зло­чинів, щоб приховати злочин і уникнути відповідальності. Вбив­ство і зґвалтування або задоволення статевої пристрасті можуть бути вчинені як однією, так і різними особами (наприклад, при груповому домаганні). Умисне вбивство з метою задовольнити статеву пристрасть із трупом також тягне відповідальність за п. 10 ч. 2 ст. 115 КК.

Умисне вбивство, вчинене на замовлення (п. 11 ч. 2 ст. 115) — це вбивство, вчинене виконавцем за дорученням замовника. Таке доручення, як роз’яснює Пленум Верховного Суду Ук­раїни, може мати форму наказу, розпорядження, а також уго­ди, відповідно до якої виконавець зобов’язується позбавити потерпілого життя, а замовник — вчинити або, навпаки, не вчи­нити в інтересах виконавця певні дії матеріального (грошову винагороду, передачу прав на майно та ін.) чи нематеріально­го характеру (звільнення від кримінальної відповідальності, розв’язання різних життєвих проблем тощо). Якщо вбивство на замовлення зумовлено виплатою винагороди або іншими матеріальними благами, вчинене вимагає додаткової кваліфі­кації за п. 6 ч. 2 ст. 115.

Умисне вбивство, вчинене за попередньою змовою групою осіб (п. 12 ч. 2 ст. 115) має місце, якщо воно вчинене спільно двома або більше особами, які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення. Таке вбивство може бути вчинено як співвиконавцями, так і з розподілом ролей, тому без­посереднім виконавцем вбивства може бути і один учасник гру­пи. За цим пунктом ч. 2 ст. 115 належить кваліфікувати й умис­не вбивство, вчинене організованою групою або злочинною організацією, оскільки ці форми співучасті імпліцитно містять в собі також ознаки, властиві групі, яка діє за попередньою змо­вою. У разі вчинення вбивства злочинною організацією (її учас­никами) кваліфікація злочину настає за сукупністю ст. 225 і п. 12 ч. 2 ст. 115.

Умисне вбивство, вчинене повторно (п. 13 ч. 2 ст. 115). Йдеть­ся про умисне вбивство, вчинене хоча б удруге. Під раніше вчи­неним умисним вбивством розуміють не тільки вбивства, квалі­фіковані за ст. 115 КК 2001 р. чи статтями 94 і 93 КК 1960 р., а й вбивства, відповідальність за які передбачено іншими статтями КК (статті 112, 348, 379, 400, ч. 4 ст. 404, ст. 443 КК 2001 р. чи відповідні статті КК 1960 р.). Вчинення вбивства, передбачено­го статтями 116—118, не дає підстав розглядати наступне умис­не вбивство як повторне. Цей пункт застосовується незалежно від того, чи був винний засуджений за раніше вчинене вбивство.

Якщо особу, яка вчинила повторне вбивство, за жодне з них не було засуджено, останнє вбивство кваліфікується за п. 13 ч. 2 ст. 115, а вчинене раніше кваліфікується самостійно.

Незакінчене вбивство (або співучасть у ньому) також ство­рює повторність.

Умисне вбивство не може кваліфікуватися як повторне, якщо судимість за раніше вчинене вбивство погашено чи знято у вста­новленому порядку, а також якщо закінчилися строки давності за попереднє вбивство.

Перелік обставин, що обтяжують відповідальність, вказаних у ч. 2 ст. 115, є вичерпним. Якщо умисне вбивство вчинено за обставин, що обтяжують відповідальність, перерахованих у двох або більше пунктах ч. 2 ст. 115, то при його кваліфікації мають вказуватися всі пункти.

Умисне вбивство за ч. 2 ст. 115 карається позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна у випадку, передбаченому п. 6 ч. 2 ст. 115.

Умисне вбивство за обставин, що пом’якшують відпові­дальність:

умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хви­лювання;

умисне вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини;

умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця.

Умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хви­лювання (ст. 116). У цьому випадку має місце особливий пси­хічний стан винного — фізіологічний афект: короткочасна інтен­сивна емоція, що значно послаблює контроль особи над своїми вчинками, здатність усвідомлювати їх, керувати ними. Від фізіо­логічного афекту слід відрізняти афект патологічний, що ви­ключає осудність суб’єкта.

Умовою застосування ст. 116 є сильне душевне хвилювання, спричинене протизаконним насильством, систематичним зну­щанням або тяжкою образою з боку потерпілого.

Насильство при цьому може бути як фізичним (заподіяння тілесних ушкоджень, завдання побоїв, позбавлення волі та ін.), так і психічним (загроза заподіяти фізичну, моральну, майнову шкоду), але тільки протизаконним. Останнє може за своїм ха­рактером надавати суб’єктові право на необхідну оборону. Вбив­ство, вчинене у стані сильного душевного хвилювання, але за умови, що воно було результатом перевищення меж необхідної оборони, слід кваліфікувати не за ст. 116, а за ст. 118, як вбив­ство при перевищенні меж необхідної оборони.

Якщо душевне хвилювання було спричинено не поведінкою по­терпілого, а поведінкою інших осіб, ст. 118 не може бути застосовано.

Відповідальність за ст. 116 настає також у випадках, якщо протизаконне насильство, систематичне знущання або тяжка образа, що спричинили сильне душевне хвилювання особи, яка вчинила вбивство, були спрямовані не на неї особисто, а щодо третіх осіб — близьких або навіть сторонніх.

Склад злочину, передбаченого ст. 116, має місце лише у ви­падку, якщо умисел на вбивство виник раптово в стані фізіологічного афекту, і був виконаний, коли винний ще перебував у такому стані.

При вбивстві, передбаченому ст. 116, умисел може бути пря­мим і непрямим.

Покарання за злочин: за ст. 116 — обмеження волі на строк до п’яти років або позбавлення волі на той самий строк.

Умисне вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини

(ст. 117). Відповідальність матері пом’якшується за умови, що вбивство дитини було вчинено під час пологів або одразу після них, тобто законодавець обмежує здійснення цього злочину пев­ним нетривалим проміжком часу, доки особливий психічний і фізичний стан жінки послаблює її здатність керувати своїми діями. В інших випадках відповідальність за вбивство матір’ю своєї дитини настає на загальних підставах.

Момент виникнення умислу в матері вбити новонароджену дитину на кваліфікацію злочину, що розглядається, не впливає.

Суб’єктом цього злочину може бути тільки мати. Співучас­ники у вбивстві матір’ю новонародженої дитини несуть відпо­відальність за статтями 27 і 115. Обставини, що пом’якшують відповідальність матері, на співучасників не поширюються.

Покарання за злочин: за ст. 117 — обмеження волі на строк до п’яти років або позбавлення волі на той самий строк.

Умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборо­ни або у разі перевищення заходів, необхідних для затриман­ня злочинця (ст. 118). Заподіяння смерті нападнику при захисті від суспільно небезпечного посягання виключає кримінальну відповідальність, якщо при цьому не були перевищені межі необ­хідної оборони. Вбивство при перевищенні меж необхідної обо­рони не виключає такої відповідальності, але пом’якшує її. Так само вирішується питання і при затриманні злочинця.

Перевищенням меж необхідної оборони, відповідно до ч. 3 ст. 36, визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або об­становці захисту. Так само перевищенням заходів, необхідних для затримання злочинця, при умисному заподіянні йому смерті згідно з ч. 2 ст. 38 визнається явна невідповідність вчиненого небезпечності посягання або обстановці затримання злочинця.

Пленум Верховного Суду України у постанові «Про судову практику у справах про необхідну оборону» № 1 від 26 квітня 2002 р. виходить із того, що при розв’язанні питання про на­явність перевищення меж оборони необхідно враховувати не лише відповідність або невідповідність знарядь і засобів захис­ту та нападу, а й характер небезпеки, що загрожувала особі, яка захищалася, обставини, що могли вплинути на реальне співвідношення сил нападників і тих, хто захищається, а саме: місце і час; раптовість нападу; неготовність до його відбиття; кількість нападників, і тих, хто захищається; їх фізичні дані (вік, стать, інвалідність, стан здоров’я) та інші обставини.

Ті самі фактори слід враховувати і при розв’язанні питання про перевищення заходів із затримання злочинця (тяжкість зло­чину, обстановку, в якій відбувається затримання тощо).

При цьому слід мати на увазі, що особа, яка захищається, як і особа, яка затримує злочинця, внаслідок сильного душевного хвилювання, зумовленого суспільно небезпечним посяганням (що часто виникає раптово), не завжди може точно оцінити відповідність заподіяної шкоди (в цьому випадку позбавлення життя нападника чи злочинця) небезпечності посягання чи вчи­неного затриманим злочину або точно оцінити обстановку за­хисту чи затримання. У цьому випадку відповідальність за пе­ревищення меж необхідної оборони або заходів із затримання злочинця виключається (ч. 4 ст. 36).

З суб’єктивної сторони злочин, який розглядається, може бути вчинений тільки умисно.

Вбивство, вчинене з перевищенням меж необхідної оборони, а також у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця, за наявності обставин, передбачених ч. 2 ст. 115 (на­приклад, способом, небезпечним для життя багатьох осіб, по­вторно) має кваліфікуватися не як умисне вбивство за обста­вин, що обтяжують відповідальність, а за ст. 118 КК.

Покарання за злочин: за ст. 118 — виправні роботи на строк до двох років або обмеження волі на строк до трьох років, або позбавлення волі на строк до двох років.

Вбивство через необережність (ст. 119) — може бути вчине­но як внаслідок злочинної самовпевненості, так і внаслідок зло­чинної недбалості.