1. Безпека - відсутність неприпустимого ризику, пов’язаного з можливістю за­вдання будь-якої шкоди життю, здоров’ю людей, майновим правам, а також навко­лишньому природному середовищу.

Проектування - складання та затвердження документації для будівництва об’єктів ар­хітектури, що складається з креслень, графічних і текстових матеріалів, інженерних і ко­шторисних розрахунків, які визначають містобудівні, об’ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні та технологічні рішення, вартісні показники конкретного об’ єкта архітектури (Закон України «Про архітектурну діяльність» від 20 травня 1999р.).

Експлуатація будівлі або споруди - використання будівлі (споруди) згідно з функ­ціональним призначенням та проведенням необхідних заходів до збереження стану конструкцій, при якому вони здатні виконувати задані функції з параметрами, що визначені вимогами технічної документації.

Реконструкція - комплекс операцій з відновлення стану об’ єкта та (або) збільшен­ня його довговічності.

При проектуванні, розміщенні, будівництві, введенні в дію нових і реконструкції діючих підприємств, споруд та інших об’єктів, удосконаленні існуючих і впроваджен­ні нових технологічних процесів та устаткування, а також у процесі експлуатації цих об’єктів повинна забезпечуватися екологічна безпека людей, раціональне використан­ня природних ресурсів, додержання нормативів шкідливих впливів на навколишнє природне середовище. При цьому повинні передбачатися вловлювання, утилізація, знешкодження шкідливих речовин і відходів або повна їх ліквідація, виконання інших вимог щодо охорони навколишнього природного середовища і здоров’я людей.

Юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому за­коном порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатніс­тю, може бути позивачем та відповідачем у суді (ст. 80 ЦК від 16.01.2003 р.).

Підприємство - самостійний суб’єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб’єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяль­ності (ст. 62 ГК від 16.01.2003 р.).

Підприємства, установи та інші форми юридичних осіб, діяльність яких пов’язана зі шкідливим впливом на навколишнє природне середовище, незалежно від часу вве­дення їх у дію повинні бути обладнані спорудами, устаткуванням і пристроями для очищення викидів і скидів або їх знешкодження, зменшення впливу шкідливих фак­торів, а також приладами контролю за кількістю і складом забруднюючих речовин та за характеристиками шкідливих факторів.

Проекти господарської та іншої діяльності повинні мати матеріали оцінки її впли­ву на навколишнє природне середовище і здоров’ я людей. Оцінка здійснюється з ура­хуванням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, екологічної ємності даної території, стану навколишнього природного середовища в місці, де планується розміщення об’єктів, екологічних прогнозів, перспектив соці­ально-економічного розвитку регіону, потужності та видів сукупного впливу шкідли­вих факторів та об’єктів на довкілля.

Забороняється введення в дію підприємств, споруд та інших об’єктів, на яких не забезпечено у повному обсязі додержання всіх екологічних вимог і виконання заходів, передбачених у проектах на будівництво та реконструкцію (розширення та технічне переоснащення).

Усі будівлі (споруди) незалежно від їх призначення, форми власності, віку, капі- тальності, технічних особливостей підлягають періодичним обстеженням із метою оцінки їх технічного стану та паспортизації, а також прийняття обґрунтованих заходів до забезпечення надійності та безпеки при подальшій експлуатації (консервації). Об­стеженню (оцінці) підлягають такі критерії: техногенні зміни навколишнього сере­довища; хімічний склад ґрунтових вод; конструкції та споруди, що захищають будів­лі (споруди) від небезпечних геологічних процесів; стан повітряного середовища в будівлі (споруді) та навколо нього (температура, вологість, повітрообмін, хімічний склад повітря); теплотехнічні, сантехнічні та вентиляційні системи та обладнання.

Підприємства, установи, організації та інші форми юридичних осіб, що здійсню­ють проектування, виробництво, експлуатацію та обслуговування пересувних засобів, установок, зобов’язані розробляти і здійснювати комплекс заходів щодо зниження токсичності та знешкодження шкідливих речовин, що містяться у викидах та скидах транспортних засобів, переходу на менш токсичні види енергії й пального, додержан­
 

ня режиму експлуатації транспортних засобів та інші заходи, спрямовані на запобі­гання й зменшення викидів та скидів у навколишнє природне середовище забрудню­ючих речовин та додержання встановлених рівнів фізичних впливів.

Виробництво й експлуатація пересувних засобів та установок, у викидах та скидах яких вміст забруднюючих речовин перевищує встановлені нормативи, не допускаються.

Керівники транспортних організацій та власники пересувних засобів несуть від­повідальність за додержання нормативів гранично допустимих викидів та скидів за­бруднюючих речовин і гранично допустимих рівнів фізичних впливів на навколишнє природне середовище, установлених для відповідного типу транспорту.

1.  Як обов’язкова ознака складу цього злочину передбачена наявність тяжких на­слідків, що настали у зв’язку із неправильно проведеною експертизою і недотриман­ням обов’язкових правил: загибель людей, екологічне забруднення значних територій або інші тяжкі наслідки.

Під загибеллю людей законодавець і судова практика розуміють смерть однієї людини, декількох людей і масову загибель людей.

Відповідальність за порушення правил екологічної безпеки настає, зокрема, за умови, що воно спричинило екологічне забруднення значних територій. Під таким забрудненням необхідно розуміти істотне погіршення екологічної обстановки, умов проживання людей, непоправне пошкодження або знищення на значних територіях флори і фауни внаслідок значного запилення, задимлення, викидів радіоактивних, хімічних, бактеріологічних та інших речовин, що становлять реальну небезпеку для людини, природного довкілля, унеможливлюють використання життєзабезпечуваль- ної інфраструктури, води, землі тощо.

З’ ясовуючи питання про те, чи є значною територія, на якій сталося екологічне забруднення, треба враховувати дані про її площу, екологічну унікальність, належність до природно-заповідного фонду чи іншого об’ єкта загальнодержавного значення (див. п. 8 ППВСУ «Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля» від 10 грудня 2004р. № 17).

Під іншими тяжкими наслідками варто розуміти різноманітного роду важку і не­поправну шкоду природному довкіллю, екологічним системам, значні руйнації й ушко­дження як окремих природних об’єктів, так і елементів інфраструктури.

1.  Суб’єктивна сторона злочину характеризується складною формою вини: щодо дії - умисел або необережність, щодо наслідків - необережність.
2.  Суб’єктом злочину виступає службова особа, відповідальна за проведення екологічної експертизи і дачу дозволу на будівництво й експлуатацію підприємства й інших виробничих об’єктів без необхідної перевірки.

Про поняття «службова особа» див. коментар до ст. 364 КК.