1.  Порушення законодавства про континентальний шельф України, що запо­діяло істотну шкоду, а також невжиття особою, що відповідає за експлуатацію технологічних установок або інших джерел небезпеки в зоні безпеки, заходів для захисту живих організмів моря від дії шкідливих відходів або небезпечних випро­мінювань та енергії, якщо це створило небезпеку їх загибелі або загрожувало життю чи здоров’ю людей, -

караються штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до двох років, з конфіскацією всіх знарядь, якими користувалася ви­нувата особа для вчинення злочину або без такої.

1.  Дослідження, розвідування, розробка природних багатств та інші роботи на континентальному шельфі України, які провадяться іноземцями, якщо це не передбачено договором між Україною і заінтересованою іноземною державою, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України або спеціальним дозволом, виданим у встановленому законом порядку, -

караються штрафом від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів до­ходів громадян або арештом на строк до шести місяців, з конфіскацією облад­нання.

1.  Суспільна небезпечність злочину полягає в незаконній розробці природних багатств щодо континентального шельфу України і може спричинити економічну шкоду державі. Унаслідок неналежної експлуатації технічних засобів у районі конти­нентального шельфу створюється небезпека життю та здоров’ю людей, існуванню живих організмів моря.

Оскільки ст. 13 Конституції України закріплює право власності Українського на­роду на природні ресурси континентального шельфу, його використання й охорона регламентуються міжнародним та національним законодавством - Конвенцією ООН по морському праву (1982 р.); Конвенцією про континентальний шельф (1964 р.); Протоколом про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки ста­ціонарних платформ, розташованих на континентальному шельфі (1988 р.); Водним кодексом України від 6 червня 1995 р. (ВВРУ. - 1995. - № 24. - Ст. 189); Кодексом України про надра від 27 липня 1994 р. (ВВРУ. -1994. - № 36. - Ст. 340); Постановою КМУ від 29 лютого 1996 р. № 269 «Про затвердження Правил охорони внутрішніх морських вод і територіального моря від забруднення та засмічення» та іншими нор­мативно-правовими актами.

1.  Об’єктом порушення законодавства про континентальний шельф є суверенні права України на її континентальний шельф, охорона та раціональне використання при­родних багатств континентального шельфу і охорона вод над ними від забруднення.
2.  Предметом даного злочину виступає континентальний шельф України.

Континентальний шельф - поверхня та надра морського дна до глибини моря 200

метрів у районах, прилеглих до узбережжя або до островів держави, але які перебу­вають за межами зони територіального моря або за цією межею до місця, де глибина покривних вод дає змогу вести розробку природних багатств у цих районах. У разі якщо встановлення меж континентального шельфу відповідно до зазначених вище ознак суперечить юрисдикції суміжних прибережних держав, межі континентального шельфу визначаються за спеціальними міждержавними угодами (Постанова КМУ «Про затвердження Правил охорони внутрішніх морських вод і територіального моря від забруднення та засмічення» від 29 лютого 1996р. № 269). Прибережна дер­жава здійснює над континентальним шельфом суверенні права з метою його розвідки та розробки його природних багатств.

1.  Об’єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 244 КК, характеризується як дією, так і бездіяльністю і виражається: 1) у порушенні законодавства про конти­нентальний шельф України, що заподіяло істотну шкоду, а також 2) у невжитті особою, відповідальною за експлуатацію технологічних установок або інших джерел небез­пеки в зоні безпеки, заходів для захисту живих організмів моря від дії шкідливих відходів або небезпечних випромінювань та енергії, якщо це створило небезпеку їх загибелі або загрожувало життю чи здоров’ю людей.

Порушення законодавства про континентальний шельф - це дія або бездіяльність з невиконання вимог тих нормативно-правових актів, які регулюють питання охорони континентального шельфу.

Для настання відповідальності необхідно встановлення наслідків: у першому ви­падку - заподіяння істотної шкоди, у другому - створення небезпеки загибелі живих організмів моря або загрози життю і здоров’ю людей.

Питання про визнання порушення законодавства України про континентальний шельф таким, що заподіяло істотну шкоду, має вирішуватися у кожному конкретному випадку окремо з урахуванням усіх обставин справи (площа забруднення, масштаби втрат живих організмів моря, розмір бюджетних видатків, які спрямовані на ліквідацію наслідків порушення, тощо).

Вирішуючи питання про те, чи є шкода істотною, слід враховувати не тільки кіль­кісні та вартісні критерії, а й інші обставини, що мають значення для вирішення цього питання (див. п. 5 ППВСУ «Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля» від 10 грудня 2004р. № 17).

Невжиття заходів для захисту живих організмів моря від дії шкідливих відходів або небезпечних випромінювань та енергії - це бездіяльність особи, на яку покладено обов’язок вживати такі заходи при експлуатації технологічних установок або інших джерел небезпеки в зоні безпеки.

Живі організми моря - сукупність водних організмів, життя яких постійно або на окремих стадіях розвитку неможливе без перебування у воді.

Технологічна установка - сукупність устаткування (апаратів), яка виконує певну функцію в технологічному процесі.

Інші джерела небезпеки - будь-який технологічний об’єкт або окремі речовини, матеріали (радіоактивні, вибухові тощо), які за певних обставин (тривалий вплив, аварія) можуть завдати шкоду як людям, так і довкіллю.

Шкідливі відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворюються у процесі людської діяльності, не мають подальшого використання за місцем утво­рення чи виявлення та від яких власник позбувається, повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення і які можуть створити значну небезпеку для людини та до­вкілля (ст. 1 Закону України «Про відходи» від 5 березня 1998 р.).

Небезпечна енергія - електрична, теплова, хімічна та інші види енергії, які за певних обставин можуть заподіяти шкоду людині та довкіллю.

Загроза для життя людей - це створення реальної можливості загибелі хоча б од­нієї людини.

Небезпека для здоров’я людей - загроза захворювання людей.

1.  Суб’єктивна сторона злочину. Порушення законодавства про континентальний шельф може бути скоєне умисно або з необережності.
2.  Суб’єктами відповідальності за ч. 1 ст. 244 КК є громадяни України, а також особи без громадянства, що досягли 16-річного віку.
3.  Частина 2 ст. 244 КК передбачає настання кримінальної відповідальності за самостійний склад злочину, а саме - дослідження, розвідування, розробку природних багатств та інші роботи на континентальному шельфі України, які провадяться іно­земцями, якщо це не передбачено договором між Україною і заінтересованою іно­

земною державою, згода на обов’язковість якого надана ВРУ або спеціальним дозво­лом, виданим у встановленому законом порядку.

Дослідження на континентальному шельфі - це проведення науково-дослідних робіт щодо вивчення певних властивостей, процесів, які відбуваються на континен­тальному шельфі.

Розвідування природних багатств - це розвідка родовищ корисних копалин.

Розробка природних багатств - видобування корисних копалин.

Інші роботи на континентальному шельфі - проведення іноземцями будь-яких інших робіт на континентальному шельфі, якщо зазначена діяльність не передбачена двосторонніми міжнародними угодами або спеціальним дозволом, виданим у вста­новленому законом порядку.

Склад злочину за ч. 2 ст. 244 КК є формальним, тобто таким, що не передбачає настання тих чи інших наслідків і є закінченим у момент здійснення протизаконного виду діяльності.

Суб’єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 2 ст. 244 КК, може виражатися тільки у формі прямого умислу.

Суб’єктом злочину, передбаченого в ч. 2 ст. 244 КК, можуть бути тільки іноземці. До них можуть належати громадяни (піддані) будь-якої іншої держави, які не мають громадянства України. Такі особи можуть мати постійне місце проживання в Україні, постійне місце роботи (спільні підприємства тощо). Проте не можна зараховувати до цієї категорії суб’єктів осіб без громадянства, вчинення екологічних злочинів якими на території України за загальним змістом чинного кримінального законодавства України не знає винятків.