Порушення ветеринарних правил, яке спричинило поширення епізоотії або інші тяжкі наслідки, -

карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п’яти років, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

1.  Суспільна небезпечність порушення ветеринарних правил пов’язана із завдан­ням значної шкоди сільському господарству (тваринництву), створює можливість захворювання населення загальними (спільними) для тварин і людей хворобами (бруцельозом, сапом, сибіркою та ін.).
2.  Об’єктом злочину є екологічна безпека в галузі ветеринарної медицини.
3.  Предметом злочину є тварини (сільськогосподарські, домашні, дикі, у тому числі домашня і дика птиця, хутрові, лабораторні, зоопаркові, циркові, риба, раки, молюски, жаби, бджоли, шовкопряди тощо, а також сперма, зиготи, запліднена ікра, інкубаційні яйця, ембріони та ін.); продовольча сировина тваринного походження (м’ясо, молоко, яйця, яєчна маса, риба і рибопродукти, тваринні жири, печінка, інші м’ якушеві субпродукти, кишки, кров, продукти бджільництва та інші продукти, які використовуються для виготовлення харчових продуктів); корми тваринного походження (білок тваринного походження, у тому числі борошно м’ ясне, рибне, кров’яне, кісткове, м’ясно-кісткове, живі корми для риби та ін.); кормові добавки (ферментні препарати, білки, амінокислоти, вітаміни, мікро- і макроелементи, кормові дріжджі та їх суміші) тощо (див. ст. 1 Закону України «Про ветеринарну медицину» в редакції від 16 листопада 2006р. № 361-У//ВВРУ. - 2007. - № 5-6. - Ст. 53; ст. 4 Закону України «Про ідентифікацію та реєстрацію тварин» від 4 червня 2009 р. № 1445-УІ//ВВРУ. - 2009. - № 42. - Ст. 635).
4.  Ветеринарні правила - це ветеринарні вимоги, які регулюють діяльність фізичних та юридичних осіб у галузі ветеринарної медицини. Вони встановлені такими нормативними актами, як Закон України «Про ветеринарну медицину», постанови КМУ «Про затвердження переліку особливо небезпечних (карантинних) хвороб тварин» від 8 серпня 2007 р. № 1006 (ОВУ. - 2007. - № 59. - Ст. 2347), «Про затвердження положень про державну реєстрацію ветеринарних препаратів, кормових добавок, преміксів та готових кормів» від 21 листопада 2007 р. № 1349 (ОВУ. - 2007. - № 89. - Ст. 3273), Указ Президента України «Про невідкладні заходи щодо забезпечення стабільної епізоотичної ситуації в Україні» від 22 березня 2001 р. № 192/2001 (ОВУ. - 2001. - № 12. - Ст. 487), наказ Голови Державного департаменту (комітету) ветеринарної медицини «Про затвердження інструкції про заходи з профілактики та боротьби з інфекційними хворобами тварин: бруцельозом, сибіркою, хворобою Тешена свиней та анемію коней» від 25 січня 2000 р. № 4 (ОВУ. - 2000. - № 11. - Ст. 439), «Про затвердження Інструкції щодо заходів з профілактики та ліквідації хвороби Ауєскі сільськогосподарських тварин і хутрових звірів» від 30 січня 2008 р. № 4 (ОВУ. - 2008. - № 15. - Ст. 398) тощо.
5.  Об’єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 251 КК, характеризується наявністю трьох обов’язкових ознак:

а) діяння (дія або бездіяльність) - порушення ветеринарних правил;

б) суспільно небезпечні наслідки - поширення епізоотії або спричинення тяжких наслідків;

в) причинний зв’язок між порушенням ветеринарних правил і зазначеними наслідками.

Порушення ветеринарних правил може виявлятись у невиконанні заходів щодо карантину тварин або інших карантинних обмежень, ухиленні від пред’ явлення тварин для проведення ветеринарного огляду, обов’ язкових заходів (обстежень, прищеплювання, оброблення) щодо профілактики захворювань тварин, незабезпеченні надійної фіксації тварин для проведення огляду (заходів), продажі хворої заразною хворобою худоби або продуктів для неї тощо.

1.  Епізоотія є розповсюдженням заразних хвороб тварин за відносно короткий проміжок часу на значній території, що характеризується безперервністю епізоотичного процесу. Способи поширення епізоотії можуть бути різними (зараження продуктів, спільне утримання хворих і здорових тварин тощо).
2.  Під іншими тяжкими наслідками слід розуміти велику пошесть тварин чи птахів, масову загибель риби, бджіл тощо (за відсутності ознак епізоотії). Тяжкими наслідками тут вважається і захворювання в результаті порушення ветеринарних правил відповідною хворобою людей (хоча б однієї людини).

Установлення інших тяжких наслідків є питанням окремого факту і залежить від конкретних обставин злочину.

Між порушенням ветеринарних правил і наслідками слід встановити причинний зв’язок.

1.  Закінченим злочин буде з моменту настання наслідків, передбачених у диспозиції ст. 251 КК.
2.  Суб’єктивна сторона злочину характеризується умислом або необережністю щодо самого діяння - порушення ветеринарних правил, а стосовно його наслідків - необережною формою вини. Якщо щодо наслідків був умисел, скоєне потрібно кваліфікувати за ст. 194 КК (умисне знищення або пошкодження майна), а при умисному заподіянні шкоди здоров’ю людини - за відповідною статтею розд. ІІ Особливої частини «Злочини проти життя та здоров’я людини». Вчинення з метою ослаблення держави дій, спрямованих на масове отруєння, поширення епізоотії, є диверсією (ст. 113 КК). Масове знищення рослинного або тваринного світу утворює екоцид (ст. 441 КК).
3.  Суб’єкт злочину - фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку. Це може бути як приватна, так і службова особа (завідувач тваринницької ферми, зоотехнік та ін.), на яку було покладено обов’ язок дотримання ветеринарних правил.

Про поняття службової особи див. коментар до ч. 2 та ч. 3 ст. 18 КК. У випадку скоєння службовою особою ще будь-якого службового злочину (службова недбалість та ін.) вона несе відповідальність за сукупністю злочинів.

1.  Порушення ветеринарних правил, яке не було пов’язане зі спричиненням поширення епізоотії або інших тяжких наслідків, може потягти за собою адміні­стративну відповідальність.