Стаття 236. Порушення правил екологічної безпеки

Сторінки матеріалу:

  • Стаття 236. Порушення правил екологічної безпеки
  • Сторінка 2

Порушення порядку проведення екологічної експертизи, правил екологічної безпеки під час проектування, розміщення, будівництва, реконструкції, введення в експлуатацію, експлуатації та ліквідації підприємств, споруд, пересувних засо­бів та інших об’єктів, якщо це спричинило загибель людей, екологічне забруд­нення значних територій або інші тяжкі наслідки, -

карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років з позбавлен­ням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

  1. Суспільна небезпечність злочину - злочинне порушення правил екологічної безпеки, яке охоплює суспільно небезпечні діяння (дії чи бездіяльність), які призводять до руйнування екологічного балансу в довкіллі, установленого порядку використання природних ресурсів, що спричинило тяжкі матеріальні наслідки - загибель людей, екологічне забруднення значних територій або інші тяжкі наслідки.

Суспільна небезпечність злочину полягає у посяганні на екологічну безпеку, установлений порядок проведення екологічної експертизи, заподіянні шкоди здоров’ю людей, тваринному і рослинному світові, довкіллю. Екологічна безпека - це такий стан навколишнього природного середовища, за якого гарантується запобігання й забезпечується попередження погіршення екологічної ситуації та виникнення небезпеки для здоров’я людей.

Об’єктом злочину виступає система екологічної безпеки довкілля.

Система екологічної безпеки України як явище є частиною загальної безпеки держави разом з іншими її видами, формує систему національної безпеки України. До національної безпеки України, відповідно до Закону України «Про основи національ­ної безпеки України» від 16 червня 2003 р. (ВВРУ. - 2003. - № 39. - Ст. 351), входять екологічна, військова, суспільна (охорона громадського порядку тощо), соціально-по­літична, економічна, особиста й інші види безпеки. Вони складають широку систему ключових цінностей, пріоритетно забезпечених і захищених Конституцією України, та є частиною глобальної безпеки. У постчорнобильській Україні екологічна безпека поряд із військовою й особистою є єдиним із найбільш складних видів суспільних відносин, що впливають на формування національного інтересу.

Це пов’язано з історичною необхідністю збереження генотипу українського на­роду, недопущення виродження нації в умовах триваючої екологічної кризи, яка по­стійно змінює свої біосоціальні характеристики та ускладнюється техногенними аваріями і катастрофами, забезпечення необхідного фізичного та морального здоров’я населення.
 

 

Поняття екологічної безпеки за змістом неоднорідне і використовується принаймні у двох значеннях: як певний стан природного об’єкта і як система соціальних норм, найважливіша цінність, що гарантується державою громадянам для їх нормального існування. У статті 50 Закону України «Про охорону навколишнього природного се­редовища» зазначається, що екобезпека «є таким станом навколишнього природного середовища, при якому забезпечується попередження погіршення екологічної обста­новки та виникнення небезпеки для здоров’я людей», що вона «гарантується грома­дянам України здійсненням широкого комплексу... заходів».

Відповідно до положень ст. 7 Закону України «Про основи національної без­пеки України» основними напрямами державної політики з питань національної безпеки України в екологічній сфері є: здійснення комплексу заходів, які гаранту­ють екологічну безпеку ядерних об’єктів і надійний радіаційний захист населення та довкілля, зведення до мінімуму впливу наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; впровадження у виробництво сучасних, екологічно безпечних, ресурсо- та енер­гозберігаючих технологій, підвищення ефективності використання природних ресурсів, розвиток технологій переробки та утилізації відходів; поліпшення еко­логічного стану річок України, насамперед басейну р. Дніпро, та якості питної води; запобігання забрудненню Чорного та Азовського морів та поліпшення їх екологічного стану; стабілізація та поліпшення екологічного стану в містах і про­мислових центрах Донецько-Придніпровського регіону; недопущення неконтрольо- ваного ввезення в Україну екологічно небезпечних технологій, речовин і матеріа­лів, збудників хвороб, небезпечних для людей, тварин, рослин, організмів; реалізація заходів щодо зменшення негативного впливу глобальних екологічних проблем на стан екологічної безпеки України, розширення її участі у міжнарод­ному співробітництві з цих питань.

Екологічна безпека забезпечується системою організаційно-правових, економіч­них, технічних, санітарно-гігієнічних та інших заходів екологічного характеру, яка передбачена Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» (екологічні вимоги до розміщення, проектування, будівництва, реконструкції, введен­ня в дію і експлуатації підприємств, споруд та інших об’єктів; охорона навколишньо­го природного середовища при застосуванні засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних хімічних речовин та інших препаратів; охорона навколишнього природного середовища від забруднення виробничими, побутовими та іншими від­ходами; екологічна безпека транспортних засобів тощо).

Предметом злочину є порядок проведення екологічної експертизи, правил еколо­гічної безпеки під час проектування, розміщення, будівництва, реконструкції, введен­ня в експлуатацію, а також експлуатації та ліквідації підприємств, споруд, пересувних засобів та інших об’єктів.

  1. Об’єктивна сторона злочину полягає у порушенні вимог, що визначають по­рядок проведення екологічної експертизи, правил екологічної безпеки під час про­ектування, розміщення, будівництва, реконструкції, введення в експлуатацію, а також експлуатації та ліквідації підприємств, споруд, пересувних засобів і інших об’єктів.

Злочинне порушення може бути вчинене шляхом дії або бездіяльності.

  1. Екологічна експертиза - вид науково-практичної діяльності спеціально уповно­важених державних органів, еколого-експертних формувань та об’ єднань громадян, що ґрунтується на міжгалузевому екологічному дослідженні, аналізі та оцінці передпро- ектних, проектних та інших матеріалів чи об’єктів, реалізація і дія яких може негативно впливати або впливає на стан навколишнього природного середовища, і спрямована на підготовку висновків про відповідність запланованої чи здійснюваної діяльності нормам і вимогам законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціо­нальне використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної без­пеки (ст. 1 Закону України «Про екологічну експертизу» від 9 лютого 1995 р.).

В Україні здійснюються державна, громадська та інші екологічні експертизи.

Екологічній експертизі підлягають:

а) проекти схем розвитку і розміщення продуктивних сил, розвитку галузей на­родного господарства, генеральних планів населених пунктів, схем районного плану­вання та інша передпланова і передпроектна документація;

б) техніко-економічні обґрунтування і розрахунки, проекти на будівництво і ре­конструкцію (розширення, технічне переозброєння) підприємств та інших об’єктів, що можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища, не­залежно від форм власності та підпорядкування, у тому числі військового призна­чення;

в) проекти інструктивно-методичних і нормативно-технічних актів та документів, які регламентують господарську діяльність, що негативно впливає на навколишнє природне середовище;

г) документація по створенню нової техніки, технології, матеріалів і речовин, у тому числі та, що закуповується за кордоном;

ґ) документація щодо генетично модифікованих організмів, що призначаються для використання у відкритій системі;

д) матеріали, речовини, продукція, господарські рішення, системи й об’єкти, упро­вадження або реалізація яких може призвести до порушення норм екологічної без­пеки та негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Екологічній експертизі можуть підлягати екологічно небезпечні діючі об’ єкти та комплекси, у тому числі військового та оборонного призначення.

Державна екологічна експертиза проводиться експертними підрозділами чи спе­ціально створюваними комісіями спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів та його органів на місцях на основі принципів законності, наукової обґрунтованості, комплексності, незалеж­ності, гласності та довгострокового прогнозування.

Завданнями державної екологічної експертизи є:

а) визначення екологічної безпеки господарської та іншої діяльності, яка може нині або в майбутньому прямо або опосередковано негативно вплинути на стан на­вколишнього природного середовища;

б) установлення відповідності передпроектних, передпланових, проектних та ін­ших рішень вимогам законодавства про охорону навколишнього природного сере­довища;

в)  оцінка повноти й обґрунтованості передбачуваних заходів щодо охорони на­вколишнього природного середовища, яка здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів разом із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охо­рони здоров’я.

Висновок державної екологічної експертизи після затвердження спеціально упо­вноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів є обов’язковим для виконання.

Реалізація програм, проектів і рішень без позитивного висновку державної еколо­гічної експертизи забороняється.

Згідно із Законом України «Про екологічну експертизу» в Україні може проводи­тися також і громадська екологічна експертиза, яка може здійснюватися незалежними групами спеціалістів з ініціативи громадських об’ єднань, а також місцевих органів влади за рахунок їх власних коштів або на громадських засадах. Громадська екологіч­на експертиза проводиться незалежно від державної екологічної експертизи.

Висновки громадської екологічної експертизи можуть ураховуватися органами, які здійснюють державну екологічну експертизу, а також органами, що заінтересова­ні у реалізації проектних рішень або експлуатують відповідний об’єкт.

Проте, зважаючи на те, що тільки порядок проведення та висновки державної екологічної експертизи є обов’язковими для дотримання та виконання, висновки ж громадської експертизи не мають сили обов’язковості, тому кримінально караним діянням, передбаченим цим складом злочину, є порушення порядку проведення тіль­ки державної екологічної експертизи.

Порушення порядку проведення екологічної експертизи може бути вчинене шля­хом як дії, так і бездіяльності. Це може бути, наприклад: надання дозволів на спеці­альне природокористування, фінансування та реалізація проектів і програм, які можуть негативно впливати на стан довкілля і здоров’я людей.