1. Приховування або умисне перекручення службовою особою відомостей про екологічний, в тому числі радіаційний, стан, який пов’язаний із забрудненням земель, водних ресурсів, атмосферного повітря, харчових продуктів і продоволь­чої сировини і такий, що негативно впливає на здоров’я людей, рослинний та тваринний світ, а також про стан захворюваності населення в районах з підви­щеною екологічною небезпекою -

караються штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або обмеженням волі на строк до трьох років.
 

1. Ті самі діяння, вчинені повторно або в місцевості, оголошеній зоною над­звичайної екологічної ситуації, або такі, що спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки, -

караються обмеженням волі на строк від двох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займа­тися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

1.  Суспільна небезпечність злочину полягає у підвищеній небезпеці діянь, пов’язаних із приховуванням або умисним перекрученням службовою особою відо­мостей про екологічний та радіаційний стан, що пов’язаний із радіаційним забруд­ненням земель, водних ресурсів, атмосферного повітря, харчових продуктів і продо­вольчої сировини й негативно впливає на здоров’ я людей, рослинний та тваринний світ, а також на стан захворюваності населення в цих районах.

Природне середовище не завжди має стабільний характер. У деяких випадках у результаті певних негативних впливів воно може змінитися і погіршитися, станов­лячи конкретну небезпеку для довкілля і самої людини. Для встановлення та запобі­гання таким випадкам існують спеціальні органи захисту, що контролюють ситуацію і вживають необхідних заходів. У цьому контексті істотне значення має своєчасне і чітке повідомлення цим органам про екологічну обстановку в регіоні.

1.  Нормативно-правова база, яка визначає порядок збирання, обробки та подання визначених диспозицією статті відомостей, є достатньо широкою та різноманітною, зокрема, закони України: «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 р. (ОВУ. - 2011. - № 10. - С. 29. - Ст. 446); «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 р. (ВВРУ. - 1991. - № 41. - Ст. 546); «Про екологічну експертизу» (ВВРУ. -1995. - № 8. - Ст. 54); «Про зону надзвичайної екологічної ситу­ації» від 13 липня 2000 р. (ВВРУ. - 2000. - № 42. - Ст. 348); «Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки» від 21 вересня 2000 р. (ВВРУ. - 2000. - № 47. - Ст. 405); Указ Президента України «Про Положення про Державну екологічну інспекцію України» від 13 квітня 2011 р. № 454; постанови КМУ: «Про затвердження Положення про державну систему моніторингу довкілля» від 30 березня 1998 р. № 391; «Про перелік видів діяльності та об’єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку» від 27 липня 1995 р. № 554 та ін.
2.  Об’єктом злочину є здоров’я населення, економічні інтереси держави та суб’єктів господарювання, а також суспільні відносини по підтриманню задовільного екологічного стану в Україні.
3.  Предметом аналізованого злочину виступають відомості про стан екологічної обстановки і відомості про стан захворюваності населення в районах із підвищеною екологічною небезпекою.

Стан екологічної обстановки визначається додержанням або порушенням існуючих екологічних нормативів, які встановлюють гранично допустимі викиди та скиди у на­вколишнє природне середовище забруднюючих хімічних речовин, рівні допустимого шкідливого впливу на нього фізичних та біологічних факторів (ст. 33 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»). Екологічні нормативи роз­робляються і вводяться в дію спеціально уповноваженим центральним органом ви­конавчої влади з питань екології та природних ресурсів та іншими уповноваженими на те державними органами відповідно до законодавства України.

Таким чином, відомості про екологічний, у тому числі радіаційний, стан являють собою інформацію про значне перевищення встановлених нормативів і звичайного для даної місцевості ступеня радіоактивного та іншого забруднення земель, водних ресурсів, атмосферного повітря, харчових продуктів і продовольчої сировини.

Забруднення земель - внесення (викидання) в ґрунт землі речовин у вигляді від­ходів і залишків виробничого застосування або невиробничої сфери, отрутохімікатів, хімічних і радіоактивних речовин, а також матеріалів після неправильного їх збере­ження або понад норму їх застосування, що призводить до несприятливих фізичних, хімічних або біологічних змін ґрунту (додатково див. коментар до ст. 239 КК).

Забруднення водних ресурсів - попадання шляхом викидів тощо до водних об’єктів забруднюючих речовин (додатково див. коментар до ст. 242 КК).

Забруднення атмосферного повітря - це привнесення в його склад або утворення в ньому забруднюючих речовин в концентрації, яка перевищує нормативи якості і рівні природного вмісту. Джерелами забруднення атмосферного повітря можуть бути підприємства, окремі цехи, агрегати без забезпечення заходів для очищення промис­лових, сільськогосподарських відходів, теплові, енергетичні установки, автомобільний транспорт і т. д. (див. коментар до ст. 241 КК).

Забруднення харчових продуктів і продовольчої сировини - наявність на поверхні харчових продуктів або у самих клітинах рослинного, тваринного чи іншого похо­дження часток забруднюючих речовин.

Вимога диспозиції статті, що забруднення земель, водних ресурсів, атмосферного повітря, харчових продуктів і продовольчої сировини повинно бути таким, що нега­тивно впливає на здоров’я людей, рослинний і тваринний світ, означає, що предметом аналізованого злочину є не всі відомості про екологічний стан, а лише ті, які станов­лять реальну загрозу для здоров’я людей, рослинного і тваринного світу.

До негативних впливів на здоров’я людей належать не тільки випадки появи за­хворювань у людей, які раніше були здоровими, але й випадки погіршення стану здоров’я хворих.

Тваринний світ - сукупність усіх тварин, які перебувають у стані природної волі, у неволі чи в напіввільних умовах, на суші, у воді, ґрунті та повітрі, постійно чи тим­часово населяють територію України або належать до природних багатств її конти­нентального шельфу та виключної (морської) економічної зони (див. Закон України «Про тваринний світ» від 13 грудня 2001 р.).

Рослинний світ - сукупність усіх видів рослин, а також грибів та утворених ними угруповань на певній території (див. ст. 3 Закону України «Про рослинний світ» від 9 квітня 1999 р.).

Окремим предметом злочину виступають відомості про стан захворюваності на­селення. Вони законодавцем пов’язуються з районом підвищеної екологічної небез­пеки і розглядаються як результат радіоактивного забруднення й інших змін обста­новки. При цьому враховуються не тільки хвороби, прямо пов’язані з погіршенням екологічного стану, тобто хвороби специфічні (наприклад, променева хвороба), але й хвороби загальної етіології (рак, запалення легенів та ін.), а також дані про загальну кількість хворих у районі та їх діагноз. Такі дані дозволяють оцінити ступінь загрози для населення даного району і вжити профілактичних та лікувальних заходів або про­вести евакуацію людей.

1. Об’єктивна сторона злочину виражається у вчиненні двох видів протиправних діянь: 1) приховування або умисне перекручення службовою особою відомостей про екологічний, у тому числі радіаційний, стан, який пов’язаний із забрудненням земель, водних ресурсів, атмосферного повітря, харчових продуктів і продовольчої сировини і такий, що негативно впливає на здоров’я людей, рослинний та тваринний світ;

1. приховування або умисне перекручення службовою особою відомостей про стан захворюваності населення в районах із підвищеною екологічною небезпекою.

З метою забезпечення збору, обробки, збереження та аналізу інформації про стан довкілля, прогнозування його змін та розробки науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття ефективних управлінських рішень в Україні створюється система дер­жавного моніторингу довкілля.

Об’єкти, що шкідливо впливають або можуть вплинути на стан навколишнього природного середовища, види та кількість шкідливих речовин, що потрапляють у на­вколишнє природне середовище, види й розміри шкідливих фізичних впливів на нього підлягають державному обліку.

Підприємства, установи та організації проводять первинний облік у галузі охоро­ни довкілля і безоплатно подають відповідну інформацію органам, що ведуть держав­ний облік у цій галузі.

Збір, опрацювання і подання відповідним державним органам зведеної статистич­ної звітності про обсяги викидів, скидів забруднюючих речовин, використання при­родних ресурсів, виконання завдань щодо охорони навколишнього природного сере­довища та іншої інформації, ведення екологічних паспортів здійснюється за єдиною для країни системою в порядку, що визначається КМУ.

Зобов’язання щодо збору і обробки відомостей, які є предметом злочину, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» покладено на спеці­ально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та при­родних ресурсів, його органи на місцях. Указом Президента України від 13 квітня 2011 р. № 454 таким органом визначено Державну екологічну інспекцію, яка є цен­тральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується КМУ через міністра екології та природних ресурсів України.

Під приховуванням розуміється умисне неповідомлення або несвоєчасне повідом­лення відомостей про екологічний стан і відомостей про захворюваність населення в районах із підвищеною екологічною небезпекою.

Під перекрученням відомостей, указаних у статті, мається на увазі повідомлення в офіційних документах явно неправдивих відомостей про наявність небезпечної еко­логічної ситуації, а також захворюваність населення у певній місцевості або повідом­лення цих відомостей, але в такій формі, що спотворює зміст і дійсність стосовно як екологічного стану, так і захворюваності населення (наприклад, заниження показників забрудненості довкілля, запис у відповідних документах меншої кількості хворих тощо).

Склад злочину є формальним і настання наслідків для притягнення до відпові­дальності за цією статтею не потрібне.