1.  Суб’єктивна сторона злочину - умисне ставлення особи і до приховування, і до перекручення. Особа усвідомлює, що не подає необхідних даних або представляє їх у перекрученому вигляді. Мотиви тут вирішального значення не мають, особа може діяти з мотивів кар’єризму або бажаючи уникнути відповідальності тощо.
2.  Суб’єктом злочину виступає лише службова особа, відповідальна за подання відомостей про екологічний стан і захворюваність населення.

У випадках притягнення до кримінальної відповідальності за ці злочини службо­вих осіб, котрі вчинили їх із використанням свого службового становища, їхні дії за наявності до того підстав мають кваліфікуватися лише за ст. 238 КК, а не за відповід­ними статтями КК, якими передбачено відповідальність за злочини у сфері службової діяльності (див. п. 3 ППВСУ «Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля» від 10 грудня 2004р. № 17).

Про поняття «службова особа» див. коментар до ст. 364 КК.

1.  Частина 2 ст. 238 КК передбачає відповідальність особи при наявності таких кваліфікуючих обставин:

•  вчинення тих самих діянь повторно;
•  вчинення тих самих діянь у місцевості, оголошеній зоною надзвичайної еколо­гічної ситуації;
•  вчинення діянь, що спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки.

Повторним визнається злочин, вчинений особою, яка раніше скоїла такий самий

злочин, тобто приховування або перекручення відомостей про екологічний стан або про захворюваність населення, якщо судимість не була знята чи погашена, а також до моменту вчинення повторно злочину не минули строки давності притягнення до кри­мінальної відповідальності.

Зона надзвичайної екологічної ситуації - окрема місцевість України, на якій ви­никла надзвичайна екологічна ситуація. Надзвичайна екологічна ситуація - надзви­чайна ситуація, за якої на окремій місцевості сталися негативні зміни в навколишньо­му природному середовищі, що потребують застосування надзвичайних заходів із боку держави. Негативні зміни в навколишньому природному середовищі - це втрата, виснаження чи знищення окремих природних комплексів та ресурсів унаслідок над­мірного забруднення навколишнього природного середовища, руйнівного впливу стихійних сил природи та інших факторів, які обмежують або виключають можливість життєдіяльності людини та провадження господарської діяльності в цих умовах (див. закони України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про зону надзвичайної екологічної ситуації»).

Окрема місцевість України оголошується зоною надзвичайної екологічної ситуа­ції Президентом України за пропозицією Ради національної безпеки і оборони Укра­їни або за поданням КМУ. Указ Президента України про оголошення окремої місце­вості зоною надзвичайної екологічної ситуації затверджується ВРУ протягом двох днів із дня звернення Президента України.

Загибель людей - настання смерті хоча б однієї людини.

Під тяжкими наслідками слід розуміти заподіяння шкоди довкіллю та людині, що характеризується підвищеною небезпекою для всього живого, руйнуванням чи істот­ним ушкодженням значних природних територій (водойм, заповідних урочищ, ділянок
 

лісу, орних земель тощо), втратою унікальних і рідкісних об’єктів природи, занесених до Червоної книги України, масовими захворюваннями людей чи їх загибеллю, масо­вою загибеллю чи масовими тяжкими захворюваннями диких тварин на великій те­риторії, настанням менш небезпечних наслідків, але на природних територіях, визна­них зоною екологічного лиха тощо.

З’ясовуючи питання про те, чи є загибель або захворювання об’єктів тваринного світу масовими, суди, зокрема, повинні досліджувати відомості про чисельність тва­рин, риби, інших організмів, що загинули чи захворіли, їх поширеність на території України або конкретної адміністративно-територіальної одиниці (див. п. 3 ППВСУ «Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля» від 10 грудня 2004 р. № 17).