1.  Знищення або пошкодження лісових масивів, зелених насаджень навколо населених пунктів, вздовж залізниць, а також стерні, сухих дикоростучих трав, рослинності або її залишків на землях сільськогосподарського призначення вогнем чи іншим загальнонебезпечним способом -

караються штрафом від трьохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від двох до п’яти років, або по­збавленням волі на той самий строк.

1.  Ті самі дії, якщо вони спричинили загибель людей, масову загибель тварин або інші тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

(Стаття 245 у редакції Закону України № 1708-УІ від 5 листопада 2009 р.)

1. Суспільна небезпечність знищення або пошкодження лісових масивів полягає в тому, що ці дії завдають шкоди науково обґрунтованому, раціональному використан­ню, охороні й відтворенню лісів, а також довкіллю в цілому. Небезпечність злочину посилюється тим, що знищення та порубка призводять до ерозії ґрунтів, виснаження річок, що погіршує життя людини.

Випалювання стерні, сухої рослинності та її залишків на землях сільськогоспо­дарського призначення не лише забруднює повітря на величезних просторах та завдає шкоди здоров’ю людини та навколишньому природному середовищу, але й знищує мікрофлору ґрунтів, погіршує їх структуру та збіднює, посилює процеси водної та вітрової ерозії земель, може призвести та призводить до пожеж у лісосмугах та лісах навколо полів. Під час прожарювання ґрунту гинуть живі організми, що знаходяться в ньому і на його поверхні: мікрофлора, мікро- і мезофауна. Так, за різними експерт­ними даними, в одному грамі ґрунту залежно від його властивостей містяться від 40 млн до 3 млрд бактеріальних клітин. Найбільша їх кількість розміщується у верх­ніх шарах ґрунту до глибини 25-35 см.

Нормативно-правовими актами, які регламентують зазначені суспільно-правові відносини, є ЛК від 21 січня 1994 р. (ВВРУ. - 1994. - № 17. - Ст. 99); закони України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 р. (ВВРУ. - 1991. - № 41. - Ст. 546); «Про охорону атмосферного повітря»; «Про тваринний світ»; «Про рослинний світ»; Постанова КМУ «Про затвердження Порядку поділу лісів на категорії та виділення особливо захисних земельних лісових ділянок» від 16 травня 2007 р. № 733 та ін.

Пожежна безпека в Україні регламентується Законом України «Про пожежну без­пеку» від 17 грудня 1993 р. (ВВРУ. - 1994. - № 5. - Ст. 21), Правилами пожежної безпеки в Україні, затвердженими наказом МНС від 19 жовтня 2004 р. № 126. Сані­тарні правила в лісах України затверджені Постановою КМУ від 27 липня 1995 р. № 555 «Про затвердження Санітарних правил в лісах України».

1.  Об’єктом злочину є охоронювані кримінальним законодавством суспільні від­носини, що забезпечують належний стан довкілля.
2.  Безпосереднім предметом цього злочину виступають лісові масиви, зелені насадження навколо населених пунктів, уздовж залізниць, а також стерня, сухі ди­коростучі трави, рослинність або її залишки на землях сільськогосподарського при­значення.

Факультативним предметом є атмосферне повітря та родючий шар ґрунтів.

Ліс - це сукупність землі, рослинності, в якій домінують дерева та чагарники, тварин, мікроорганізмів та інших природних компонентів, що в своєму розвитку біо­логічно взаємопов’язані, впливають один на одного і на навколишнє середовище (ст. 1 ЛК).

Лісові масиви - це значні за площею земельні ділянки, зайняті лісом.

Усі ліси на території України утворюють лісовий фонд. Корисні властивості лісів полягають у їх здатності зменшувати вплив негативних природних явищ, захищати ґрунти від ерозії, регулювати стік вод, попереджати забруднення довкілля й очищати його, сприяти оздоровленню населення і його естетичному вихованню.

Зелені насадження навколо населених пунктів, уздовж залізниць виконують різно­манітні охоронні функції: санітарно-гігієнічні й оздоровчі (зелені насадження навко­ло населених пунктів), водоохоронні (уздовж берегів річок, озер, каналів), протиеро­зійні (насадження вздовж залізниць і автомобільних доріг) тощо.

Стерня - залишки (нижня частина) стебел злаків (зернових культур) після збиран­ня врожаю.
 

Землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать:

а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва використовуються відповідно до розроблених та затверджених у встановленому порядку проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь і передбачають заходи з охорони земель.

1.  З об’єктивної сторони злочин виражається в знищенні або пошкодженні лісо­вих масивів, зелених насаджень навколо населених пунктів, уздовж залізниць, а також стерні, сухих дикоростучих трав, рослинності або її залишків на землях сільськогос­подарського призначення вогнем чи іншим загальнонебезпечним способом.

Під знищенням або пошкодженням розуміється повна загибель, припинення фі­зичного існування в першому випадку та часткова загибель, припинення існування на певних територіях у другому. Відновлення при цьому в колишньому вигляді або стає неможливим, або потребує значного часу, витрат, засобів і праці.

У статті 245 міститься вказівка і на спосіб знищення й пошкодження, що може бути зроблено вогнем або іншим загальнонебезпечним способом.

Злочинний вплив вогнем може відбуватися стосовно одного дерева або декількох дерев, ділянки поля або іноді й відносно інших предметів і будівель, але обов’язково з наступним поширенням вогню на значній території.

Під іншим загальнонебезпечним способом розуміють випадки знищення або ушкодження дією, аналогічною за характером і впливом, тобто затоплення, обвал, хімічні забруднення, фізичне руйнування транспортними засобами тощо.

1.  Суб’єктивна сторона злочину припускає наявність вини у вигляді прямого або непрямого умислу або необережності. Наявність умислу щодо наслідків може свід­чити про здійснення іншого, більш небезпечного злочину.

Якщо загибель людей чи заподіяння шкоди їх здоров’ю охоплювалися умислом винного (прямим або непрямим), дії повинні кваліфікуватися як за ст. 245 КК, так і за іншими статтями КК, зокрема про злочини проти життя та здоров’я особи.

1.  Суб’єктом злочину може бути особа, яка досягла 16 років.
2.  У частині 2 ст. 245 КК передбачена відповідальність за ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель людей, масову загибель тварин або інші тяжкі наслідки.

Під загибеллю людей варто розуміти смерть хоча б однієї людини.

Масова загибель тварин передбачає наявність великої кількості загиблих тварин або птиці.

З’ясовуючи питання про те, чи є загибель або захворювання об’єктів тваринного світу масовими, необхідно досліджувати відомості про чисельність тварин, інших організмів, що загинули чи захворіли, їх поширеність на території України або кон­кретної адміністративно-територіальної одиниці (див. п. 5 ППВСУ «Про судову прак­тику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля» від 10 грудня 2004 р. № 17).

Під тяжкими наслідками слід розуміти заподіяння шкоди довкіллю та людині, що характеризується підвищеною небезпекою для всього живого, руйнуванням чи істот­ним ушкодженням значних територій, утратою унікальних і рідкісних об’ єктів при­роди, занесених до Червоної книги України, масовими захворюваннями людей чи їх загибеллю, масовою загибеллю чи масовими тяжкими захворюваннями диких тварин на великій території, настанням менш небезпечних наслідків, але на природних тери­торіях, визнаних зоною екологічного лиха, заподіяння матеріальної шкоди, у тому числі й витрат по гасінню вогню, тощо.